|
Коли йдеться про управління арештованими активами в Україні, важко ігнорувати роль Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, відомого широкому загалу як АРМА. Агентство є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт.
АРМА, попри високі очікування суспільства та бізнесу, стикається з постійною критикою через проблеми з відбором управителів, охороною арештованих активів, переданих Агентству для реалізації тощо. Але що заслуговує на обґрунтовану критику з боку бізнесу, так це правова невизначеність і відсутність ефективних механізмів захисту прав управителів активами у разі виявлених порушень.
Недоліки та прогалини законодавчого регулювання, що регламентують діяльність та визначають повноваження агентства, створюють ризики, які можуть підривати довіру до державних антикорупційних органів, інституту управління арештованим майном, а також знижувати інвестиційну привабливість країни.
Однією з таких прогалин є процедура адміністративного оскарження приписів АРМА про усунення порушень вимог законодавства з питань, пов'язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами, що виносяться за результатами перевірок. А точніше не сама процедура, а її відсутність.
Єдиним шляхом захисту прав управителя залишається можливість визнання протиправним та скасування індивідуального акта АРМА у судовому порядку. Ці умови оскарження дій АРМА створюють додаткову можливість тиску на бізнес та зловживання з боку агентства занадто широкими та непропорційними дискреційними повноваженнями.
Припис, як джерело ризику
У разі отримання бізнесом припису від АРМА, наслідки такого рішення містять ряд ризиків та безальтернативних зобов'язань для управителя арештованими активами.
Серед таких ризиків можна умовно виділити дві групи - адміністративно-господарські та кримінальні.
До адміністративно-господарських можемо віднести дострокове розірвання договору в односторонньому порядку з боку АРМА та притягнення посадових осіб управителя до адміністративної відповідності.
Наступною групою ризиків є кримінальні, які наступають у разі встановлення фактів неналежного управління активами або спроб відчуження активів управителем.
У такому випадку АРМА звертається до правоохоронних органів для перевірки та реагування згідно із законом та невідкладно здійснює заходи щодо зміни управителя відповідних активів.
Ризики кримінального переслідування не обмежуються кваліфікацією дій посадових осіб управителя як привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України), а можуть бути кваліфіковані як ухилення від сплати податків, зборів (ст. 212 КК України) та зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України).
Щодо безальтернативності наслідків для управителя у разі отримання припису. Положення про порядок винесення приписів про усунення порушень вимог законодавства з питань, пов'язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами визначає, що припис підлягає виконанню негайно або в інший строк, визначений у ньому. На практиці інший строк не встановлюється, оскільки це дискреція АРМА, а такі межі розсуду a priori не можуть тлумачитися агентством на користь управителя.
Саме такий механізм винесення приписів, що передбачає негайне виконання та унеможливлює застосування процедури адміністративного оскарження, поставив під сумнів здатність системи забезпечувати справедливий баланс прав та обов'язків бізнесу та держави.
Ситуацію ускладнює той факт, що у випадку судового оскарження управитель не може використовувати такий розповсюджений юридичний інструмент, як забезпечення позову. Тобто неможливо скористатися способами забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії індивідуального або нормативно-правового акту або заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Припис зобов'язує управителя арештованими активами усунути виявлені порушення. На перший погляд, це цілком стандартна адміністративна процедура. Проте українська дійсність робить її надзвичайно проблемною та безальтернативною для бізнесу. Вище описана ситуація ставить бізнес у вразливе становище - санкція починає діяти негайно, а подальше оскарження може тривати роками.
LIGA360 забезпечить ваш бізнес інформацією, необхідною для комплексного управління ризиками. Наші інструменти дозволяють попереджати ризики співпраці з партнерами, а також законодавчі, судові й інформаційні загрози й вживати своєчасних заходів щодо їх мінімізації. Оцініть можливості LIGA360, замовивши персональну презентацію вже сьогодні.
Судова практика: очікування визначеності
Аналіз судових рішень щодо оскарження приписів АРМА свідчить про відсутність стійкої судової практики. Тому така неврівноважена конфігурація правовідносин без подальших змін приречена на формування окремого масиву судових рішень, пов'язаних з визнанням протиправними та скасуванням індивідуальних актів АРМА.
Неможливість прогнозувати дії агентства та непередбачуваність рішень національних судів призводять до нестабільності бізнесу та посилюють правову невизначеність, що знижує довіру до судової системи та рівень інвестиційної привабливості.
Стабільна та передбачувана судова практика могла б стати важливим фактором у зниженні ризиків для бізнесу. Однак нинішня ситуація лише підкреслює необхідність вдосконалення правового регулювання у сфері управління арештованими активами.
Окрім судового оскарження дій або бездіяльності агентства на національному рівні, таке положення речей у подальшому може призвести до появи цілого пласту скарг до ЄСПЛ, предметом яких буде твердження про порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Мова йде про можливе обмеження доступу до суду, відсутність ефективного засобу захисту та порушення рівності сторін. Додатково можна розглядати порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, якою гарантується захист права власності, якщо виконання припису спричиняє необґрунтоване фінансове навантаження на управителя без належних гарантій судового перегляду.
Пропозиції щодо вдосконалення законодавства
Для недопущення зловживань з боку АРМА та захисту прав бізнесу необхідними та доречними можуть бути законодавчі зміни, серед яких передбачена можливість тимчасового зупинення дії припису на час судового оскарження. Тобто припис вважається таким, що оскаржується та не визнаний управителем.
Аналогічна норма міститься у Податковому кодексі Україні та стосується оскарження податкових повідомлень-рішень. Згідно цієї норми скарга, подана із дотриманням процесуальних строків, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Ще одним превентивним способом захисту прав управителя є запровадження процедури адміністративного оскарження. Розроблення механізму, аналогічного до процедури оскарження податкових повідомлень-рішень, суттєво знизить навантаження на суди та пришвидшить розгляд справ.
Окремої уваги заслуговує ще один ризик, який може бути нівельований гарантією, що направлення припису не може бути підставою для розірвання договору управління арештованим майном. Таке положення створить прозорі правила, які забезпечать передбачуваність дій АРМА щодо управителів активів.
Запровадження цих змін сприятиме створенню більш сприятливих умов для ведення бізнесу та підвищенню інвестиційної привабливості України.
Розширте можливості управління законодавчими, судовими та інформаційними ризиками з LIGA360.
Міжнародний контекст і перспективи
Досвід інших країн демонструє, що ефективний контроль за активами може співіснувати з механізмами захисту прав управителів. Наприклад, у країнах ЄС діють процедури адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, які дозволяють компаніям відстояти свої права без ризику втрати активів.
У США та Великій Британії адміністративне оскарження дозволяє тимчасово призупиняти дію розпоряджень до моменту винесення остаточного судового рішення. Такий підхід забезпечує баланс між повноваженнями органів контролю та правами бізнесу.
Впровадження подібних механізмів в Україні могло б значно підвищити довіру інвесторів, що є важливим кроком на шляху до зміцнення економічної стабільності.
Висновок: шлях до відновлення балансу
АРМА має відігравати ключову роль у боротьбі з корупцією та забезпеченні ефективного управління активами. Проте без належного вдосконалення законодавства її діяльність може створювати ризики для бізнесу та гальмувати розвиток економіки. Внесення необхідних змін дозволить відновити баланс між повноваженнями держави та правами бізнесу, зміцнити правову систему та підвищити конкурентоспроможність України на міжнародній арені.
