Розвиток децентралізованої генерації, в тому числі, шляхом збільшення виробництва електричної енергії з відновлюваних джерел, визначено державою ключовим напрямком відновлення енергосистеми. Проте, судова практика демонструє, що декларації і реальність дещо різняться. Зокрема, вже протягом трьох років не вирішується основне питання для розвитку галузі - погашення заборгованості та з'являються нові спори по іншій проблематиці, як то небаланси, окуповані території, тощо. Тож Вашій увазі остання судова практика по всім питанням «зеленої» енергетики.
1. Заборгованість за «зеленим» тарифом
Згідно з пунктом 11.4. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 (далі - Порядок 641) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньом розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Таким чином, виробники електричної енергії з відновлювальних джерел подають позови про стягнення боргу за періоди, щодо яких Регулятором було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, наданої ДП «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець).
У даній категорії спорів Гарантований покупець апелює до нездійснення ПрАТ «НЕК «Укренерго» повної оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та до спеціального режиму, запровадженого наказами Міністерства енергетики України № 140 від 28 березня 2022 року та № 206 від 15 червня 2022 року.
Проте, аргументи Гарантованого покупця не приймаються судами як обгрунтовані, чому посприяла сформована судова практика.
Зокрема, трактування наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та пунктів 2, 3 Наказу Міненерго від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом», якими встановлено певні особливості розрахунків під час дії воєнного стану, було доволі неоднозначним до моменту остаточного вирішення даного питання Верховним Судом. Однак, за результатами перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 910/4439/23 надано правовий висновок щодо застосування наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140, від 15.06.2022 № 206 у взаємовідносинах з виробниками електричної енергії з ВДЕ та виснувано, що:
«Накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
Накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору».
Відповідно, рішення об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/4439/23 поставило остаточну крапку у питанні застосування наказів Міністерства енергетики України № 140 та № 206, які не звільняють Гарантованого покупця від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку перед виробниками з ВДЕ за електричну енергії.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22.
Хочете збільшити шанси на успіх в суді? Спробуйте нову LIGA360! Пошук подібних рішень, АІ-прогнозування на основі позовних вимог, експертні роз?яснення та інші інноваційні можливості. Замовте презентацію прямо зараз.
2. Стягнення неустойки з учасників ринку електричної енергії у період воєнного стану
Відповідно до пп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії (даний пункт набрав чинності 26 квітня 2022 року).
Таким чином, на період дії вказаного мораторію штрафні санкції з 26 квітня 2022 року не можуть бути стягнуті з учасників ринку електричної енергії, в тому числі Гарантованого покупця.
Проте, до 2024 року суперечливим було питання можливості стягнення неустойки за прострочення, яке сталося до запровадження зазначеного мораторію.
Так, Постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 містить висновок про те, що постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, яка зупиняє нарахування та стягнення штрафних санкцій, не суперечить положенням цивільного законодавства України та є обов'язковою.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 у справі № 910/4273/22 надав роз'яснення щодо можливості стягнення штрафних санкцій, які були нараховані за період до прийняття постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022:
«Відтак, враховуючи специфіку та спрямованість цієї Постанови НКРЕКП №332, де йдеться саме про період воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди.Отже, враховуючи вищенаведені приписи законодавства, виходячи з системного аналізу правового регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції зазначає, що положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 щодо настанови про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій сае за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше».
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 908/818/22, від 02.07.2024 у справі № 908/815/22, від 03.07.2024 у справі № 908/816/22, від 03.07.2024 у справі № 908/817/22, від 12.09.2024 у справі № 910/4264/22 тощо.
Таким чином, Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 у справі № 910/4273/22 чітко встановив, що дія постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 не поширюється на правовідносини, які виникли до її прийняття, та не може бути застосована до нарахування та стягнення штрафних санкцій за період, що передує набранню нею чинності.
Стежте за правовими змінами в енергетичній галузі в LIGA360. Отримайте надійний доступ до широкої бази актуальних нормативно-правових актів, судової практики та аналітичних матеріалів у паливно-енергетичній сфері з нашою базою даних. Забезпечте свій бізнес найновішою інформацією, замовивши індивідуальну презентацію.
3. Стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у зв'язку з простроченням заборгованості
Позовні вимоги про стягнення з ДП «Гарантований покупець» 3 % річних та інфляційних втрат суди задовольняють незалежно від дії постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, оскільки вони не мають характеру штрафних санкцій та не підпадають під дію запровадженого мораторію.
Наведене підтверджується численною практикою у судах першої та апеляційної інстанції (№ 910/7158/24, № 910/4081/24, № 910/16712/23, № 910/9028/24 і т.д.) та у вже згаданих вище постановах Верховного Суду у справах № 910/4439/23 та № 910/6185/23.
В той же час, Гарантований покупець у справах про стягнення боргу за електричну енергію масово заявляє клопотання про зменшення розміру 3 % річних, розрахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, вирішуючи питання зменшення розміру як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, виходила із очевидної неспівмірності заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
Проте, суди відмовляють Гарантованому покупцю у зменшенні 3 % річних, у зв'язку з відсутністю обгрунтованих підстав, які підтверджують завищення розміру таких відсотків або скрутне фінансове становище боржника.
4. Механізм ринкової премії та перші рішення
24 січня 2024 року НКРЕКП прийняла Постанову №178 «Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», що ввела в дію зміни, пов'язані із Законом №3220-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України» та запровадила продаж електроенергії на ринку за ринковими цінами на підставі договору про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з ВДЕ за механізмом ринкової премії, як альтернативу «зеленому» тарифу.
Разом з тим, перша за 2024 рік оплата Гарантованим покупцем виробникам, що працюють за механізмом ринкової премії відбулась лише в грудні 24-того, що змусило виробників подавати позови до суду про стягнення простроченої заборгованості.
Станом на 18.02.2025 р. винесено перші судові рішення першої інстанції за результатами розгляду позовів з вимогами про стягнення з Гарантованого покупця заборгованості за послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії. Зокрема, Господарським судом міста Києва у справах № 910/11863/24 (рішення від 26.11.2024) та № 910/12633/24 (рішення від 30.01.2025) задоволено вимоги виробників. Ці справи знаходяться на розгляді Північного апеляційного господарського суду в межах апеляційного оскарження.
Проблематика розгляду даної категорії справ полягає в тому, що Гарантований покупець наголошує, що відповідно до п. 12 ч. 9 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" обов'язок здійснювати своєчасно та в повному обсязі оплату послуги за механізмом ринкової премії, що надається виробниками, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку настає лише після затвердження розміру такої послуги Регулятором.
Разом з тим, Закон України "Про ринок електричної енергії" саме по механізму ринкової премії не містить деталей щодо строку настання обов'язку з оплати послуги за механізмом ринкової премії, а передбачає лише загальний обов'язок Гарантованого покупця здійснювати оплату таких послуг.
В той же час, пунктом 12.20. Порядку 641 встановлено, що Гарантований покупець щомісяця не пізніше 25 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), здійснює 100% оплату вартості послуги за механізмом ринкової премії, що надається продавцями за механізмом ринкової премії.
Таким чином, відсутність затвердження Регулятором вартості послуги не звільняє Гарантованого покупця від обов'язку здійснити оплату за фактично надані та прийняті послуги у строк, визначений Порядком 641, з чим погодився Господарський суд міста Києва у справах № 910/11863/24 та № 910/12633/24.
5. Спори щодо відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця
Рішенням Верховного Суду у справі № 640/4069/21 від 8 вересня 2022 року щодо технічної формули для розрахунків небалансів на ринку електроенергії, яким було визнано протиправним та скасовано підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, призвело до ситуації, коли виробники ВДЕ набули права на повернення коштів, надмірно сплачених згідно із затвердженою регулятором формулою.
У зв'язку з цим, виробники ВДЕ почали звертатися з позовами проти НКРЕКП та Гарантованого покупця з метою повернення коштів, сплачених за протиправною формулою.
Позиція судів першої та апеляційної інстанцій є неоднозначною, тому важливим було отримати висновки Верховного Суду у даній категорії спорів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 910/9184/23 та підтвердив висновки судів попередніх інстанцій:
- підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, не може підлягати застосуванню під час розрахунку частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії ДП "Гарантований покупець", яка відшкодовувалася продавцями за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи ДП "Гарантований покупець", і за періоди з моменту прийняття оскарженого підпункту (15.01.2021) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/4069/21 (08.09.2022);
- висновки про неможливість застосування з моменту прийняття нормативного акта, який є протиправним, свідчать і про відсутність підстав вважати сплачені іншій особі кошти у розмірі, визначеному на підставі такого нормативного акта, збитками, завданими особою, що прийняла такий нормативно-правовий акт, що виключає наявності визначального елемента настання юридичної відповідальності, зокрема наявності факту підтвердженої заподіяної шкоди;
- фактично заявлені у цій справі вимоги про стягнення з НКРЕКП збитків не відповідають суті порушеного права, яке захищає позивач у цій справі, оскільки таке право може бути захищене шляхом звернення до Державного підприємства «Гарантований покупець» з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за статтею 1212 Цивільного кодексу України.
Таким чином, Верховний Суд підтвердив, що порушене право виробників ВДЕ може бути захищене шляхом звернення до ДП «Гарантований покупець» з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за ст. 1212 Цивільного кодексу України, отриманих понад визначену законодавством вартість небалансів.
Аналогічних висновків дійшли суди першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду справ № 910/8819/23, № 910/8823/23, № 910/9297/23, № 910/10395/23, № 910/12777/23.
Враховуючи наведені висновки, очікуємо позовів від виробників ВДЕ проти Гарантованого покупця з вимогами стягнути безпідставно збережені кошти за ст. 1212 Цивільного кодексу України, які були отримані внаслідок застосування протиправної формули розрахунку небалансів.
Важливою для даної категорії спорів є справа № 910/15990/23, в межах якої розглядався спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвін 13" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про визнання протиправними та скасування актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - вересень 2022 року разом з актами коригування, зобов`язання ДП "Гарантований покупець" перерахувати заборгованість з відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідно до договору за період лютий-вересень 2022 року з використанням іншої формули розрахунку та надати нові акти.
За результатами касаційного провадження у справі № 910/15990/23 Верховним Судом було надано свої висновки у постанові від 20.11.2024, які є надважливими для даної категорії справ, а саме:
«68. …
- вирішуючи питання про можливість застосування норми протиправного нормативного акта до правовідносин, що існували в період до його скасування, підлягають встановленню конкретні підстави, з яких він був визнаний протиправним;
- протиправність нормативно-правового акта у зв`язку з 1) порушенням процедури його прийняття та 2) у зв`язку з невідповідністю Конституції України та / або іншим нормативно-правовим актам вищої юридичної сили мають різні за змістом правові наслідки.
69. При цьому Верховний Суд вкотре звертає увагу, що положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, не повинні застосовуватися судами.
70. Отже, суди попередніх інстанцій помилково застосували п.9.3. гл.9 Порядку в редакції від 16.01.2021 у періоди лютий 2022 року - вересень 2022 року до правовідносин ТОВ "Санвін 13" і ДП "Гарантований покупець" з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу.
………..
89. Предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов`язок оформлення документів, які є доказами в справі. Акти приймання-передачі підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.
90. Водночас у частині зобов`язання ДП "Гарантований покупець" перерахувати заборгованість ТОВ "Санвін 13" за відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідно до Договору за період лютий-вересень 2022 року позовні вимоги відповідають вимогам ефективності.»
Таким чином, Верховний Суд дійшов однозначного висновку щодо неможливості застосування в будь-який період часу скасованої формули визначення небалансів та можливості зобов'язати Гарантованого покупця здійснити перерахунок заборгованості, що може призвести до збільшення позовів з аналогічним предметом та підставами.
6. Спори щодо виробництва електричної енергії з відновлювальних джерел на тимчасово окупованих територіях
Наприкінці 2023 року та на початку 2024 року Гарантований покупець почав звертатися з позовами до суду проти виробників ВДЕ, які мають встановлені генеруючі установки на тимчасово окупованих територіях з вимогами повернути сплачені грошові кошти за придбану електричну енергію.
Гарантований покупець стверджує, що у зв'язку з оновленнями (обнуленнями) ПрАТ «НЕК «Укренерго» даних комерційного обліку, виробники ВДЕ на тимчасово окупованих територіях не здійснювали фактичний відпуск електричної енергії. При цьому, такі оновлення даних були проведені НЕК «Укренерго» вже через значний проміжок часу від дати фіксації первісних даних комерційного обліку електричної енергії, що створило дивну ситуацію щодо правомірності таких коригувань та наявності підстав для повернення коштів Гарантованому покупцю.
У задоволенні позовів виробників ВДЕ проти НЕК «Укренерго» з вимогою відновити дані комерційного обліку електричної енергії, які були обнулені - суди відмовляють з посиланням на те, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту (№ 910/1497/24, № 910/1523/24).
В той же час, суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді сорів за позовами Гарантованого покупця про стягнення коштів, сплачених за придбання електричної енергії, сформували неоднозначну позицію - є справи, в яких суди задовольняють позовні вимоги (№ 910/19646/23, № 916/5633/23, № 910/19769/23), так і справи про відмову у задоволенні позову (№ 910/19641/23, № 910/19642/23).
Як завжди, вирішальним для судової практики є висновки Верховного Суду щодо спорів з подібними предметом та підставами позову.
Наразі, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглянувши справу № 910/19641/23 (постанова від 12.02.2025), став на бік виробників ВДЕ та відмовив Гарантованому покупцю у задоволенні позовних вимог. Підставою для цього стало те, що НЕК «Укренерго» як адміністратор комерційного обліку не мала законних повноважень анулювати вже валідовані й сертифіковані дані.
При цьому Верховний Суд відхилив посилання на постанову НКРЕКП від 19.04.2024 №759, якою передбачається визначення нульових показників для електроустановок на окупованих територіях за умови відсутності доступу до засобів обліку. Суд наголосив, що відповідний нормативно-правовий акт був ухвалений майже через рік після фактичного коригування даних, а отже, не може регулювати правовідносини, які виникли до його прийняття.
Очікується, що зазначена постанова Верховного Суду призведе до захисту прав виробників та формування сталої судової практики у судах усіх інстанцій.
Як знайти подібні судові рішення в один клік? Нова LIGA360 миттєво аналізує мільйони судових справ і обирає кейси саме для вас! А ще ви знайдете все пов'язане законодавство та аналітику від експертів. Замовте презентацію прямо сьогодні.
7. Амортизація основних засобів, що входять до складу сонячної електростанції
Питання амортизації обладнання сонячних електростанцій залишається актуальним для компаній, що працюють у сфері «зеленої» енергетики. Хоча підприємства зазвичай розподіляють вартість станції на окремі складові (модулі, інвертори, кріплення) з різними строками корисного використання, податкові органи часто прагнуть кваліфікувати всю станцію як єдиний об'єкт нерухомості зі строком експлуатації від 15 років (згідно з п. 138.3.3 ст. 138 ПК України). Унаслідок цього донараховується податкове зобов'язання з податку на прибуток, адже зменшується розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування (збитків).
Верховний Суд у справах № 560/853/20 (постанова від 10.02.2023) та № 640/13827/20 (постанова від 21.12.2022) підтвердив можливість диференційованого обліку різних елементів станції, відзначивши, що підхід «одна станція = одна споруда» не є імперативним і суперечить вимогам П(С)БО 7. До того ж, у постанові від 21.12.2022 у справі № 640/13827/20 Верховний Суд наголосив, що підприємства мають право обліковувати окремі компоненти як різні об'єкти основних засобів.
Аналогічної позиції дотримується і Шостий апеляційний адміністративний суд (постанова від 02.04.2024 у справі № 320/2500/23), вказавши, що Податковий кодекс України визначає лише мінімальні строки корисного використання та не містить жорстких вимог щодо «єдиної» класифікації обладнання.
Разом з тим, за результатами нового розгляду справи № 560/853/20 суди першої та апеляційної інстанції стали на сторону податкового органу та вказали, що сонячна електростанція є цілісним об`єктом нерухомого майна. Верховний Суд у постанові від 19.12.2024 у цій справі не надав розгорнутого висновку щодо питання амортизації.
Крім того, продовжує тривати новий розгляд справи № 640/13827/20, висновки якої мають сформувати остаточну практику.
Таким чином, попри наявність рішень, у яких суди визнають право платників податків розділяти сонячну електростанцію на складові з різними строками корисного використання, існують і протилежні приклади, коли суди доходять висновку про єдиний об'єкт нерухомого майна. Це означає, що остаточної єдності в судових висновках ще не досягнуто, а отже, суб'єктам господарювання варто враховувати можливість різного трактування судами положень Податкового кодексу України при обранні моделі амортизації й бути готовими до захисту своїх позицій у разі виникнення спорів із податковим органом.
Ольга Савченко, членкиня Ради Комітету АПУ з питань енергетики, нафти та газу, партнерка ЮК «Альтело»
Михайло Журкевич, керівник практики судового захисту ЮК «Альтело»
