Блокування банківських рахунків: хто ризикує набути статус "ризикового" клієнта, як цьому запобігти та що каже судова практика

Кожен хто має рахунок у банку розраховує отримувати безперебійне та своєчасне отримання банківських послуг пов'язаних з обслуговуванням його банківського рахунку. Проте, відносно недавно, Україна взяла на себе зобов'язання щодо імплементації в українське законодавство стандартів групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму (FATF).  

Одним з результатів такої імплементації стало ухвалення Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (надалі «Закон № 361-ІХ»). 

Після прийняття Закону № 361-ІХ статус українських банків як суб'єктів первинного фінансового моніторингу змінився, і одним з нововведень стало право банків блокувати банківські рахунки/фінансові операції своїх клієнтів, яких банк відніс до категорії клієнтів, які використовують банківські послуги з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення (надалі по тексту - «Ризикові клієнти»). 

З кожним роком підстави для реалізації банками права блокувати рахунки Ризиковим клієнтам доповнюються та оновлюються.  

Хто ж наразі ризикує отримати статус Ризикового клієнта та блокування рахунку?  

Закон № 361-ІХ зобов'язує банк як суб'єкта фінансового моніторингу відмовити в обслуговуванні рахунку/проведенні фінансової операції у разі:  

• якщо здійснення ідентифікації споживача банківської послуги, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у банку виникає сумнів стосовно того, що особа, при замовленні банківської послуги виступає від власного імені; 

•  ненадання споживачем банківської послуги необхідних для здійснення належної перевірки такого споживача документів чи відомостей; 

• подання клієнтом чи його представником недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману банку; 

• виявлення, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою; 

• якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим; 

• Якщо фінансові операції прямо або опосередковано пов'язані з особами, які пов'язані з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції.  

Отже, першою категорією клієнтів, які можуть отримати статус ризикових, є клієнти, фінансові операції на банківському рахунку яких, складно ідентифікувати або містять недостовірні відомості, або такі фінансові операції пов'язані з банком-оболонкою чи з особами, які пов'язані з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції.  

Також Законом № 361-ІХ визначено, що критерії за якими банки відносять соживача банківських послуг до Ризикового клієнта банки формують самостійно з урахуванням ризиків встановлених Національним банком України. 

19.05.2020 року з метою забезпечення реалізації вимог Закону № 361-ІХ Постановою Національного банку України № 65 затверджено Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (надалі по тексту - «Положення»). 

У Положенні зазначається, що банк під час розроблення власних критеріїв ризику повинен врахувати критерії, визначені у Положенні. 

У Додатках до Положення Національним банком України визначено критерії ризиків, які має враховувати кожен банк при формуванні власних критеріїв ризикових операцій (Додаток 19) та ідентифікатори підозрілості фінансових операцій (Додаток 20). 

Так, у Положенні види ризиків фінансової операції поділено на 4 групи, у кожній групі критерії поділяються на підгрупи.  

Наведемо 4 групи ризиків та орієнтовні випадки ризиків, які передбачає певна група ризику: 

1. Критерії ризику за типом клієнта (ризики притаманні правовій формі, структурі власності клієнта, діловій, професійній чи особистій діяльності клієнта та його кінцевим бенефіціарним власникам); 

До такої групи належать такі випадки:  

• попередня діяльність та професійний досвід клієнта суттєво відрізняються від того, що клієнт планує здійснювати, використовуючи послуги банку; 

• період діяльності юридичної особи з дати державної реєстрації менший ніж півроку; 

• юридична особа, структура власності або контролю якої чи членства в якій є незвично складними; 

• в управлінській структурі або структурі власності клієнта є елемент номінального управління/власності; 

• фінансові операції клієнта є складними, незвично великими для його діяльності або не відповідають фінансовому стану; 

• адреса місцезнаходження юридичної особи збігається з адресою масової реєстрації платників податків (за винятком адрес розміщення бізнес-центрів); 

• місцем реєстрації власників істотної участі/кінцевий бенефіціарний власник (надалі по тексту - «КБВ») є держава (юрисдикція), що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон або законодавством якої передбачено механізм номінальної/довірчої власності; 

• наявні факти зміни КБВ або керівника юридичної особи, який належав/належить до публічних осіб; 

•  кошти клієнта або його КБВ заморожені або заарештовані у зв'язку з кримінальними провадженнями, пов'язаних з легалізацією (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. 

2. Географічні критерії ризику (притаманні співпраці між банком та клієнтом, який (КБВ якого) пов'язаний із державою (територією), на якій економічні, соціальні, правові чи політичні умови можуть спричинити високий рівень ризику відмивання доходів одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. 

До такої групи належать таку випадки коли резидентність, громадянство, реєстрації, місцезнаходження клієнта, його КБВ та ключових контрагентів клієнта, основна господарська діяльність клієнта, пов'язані з державами: 

• Які віднесені Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон; 

• Які віднесені до переліку держав, що не виконують рекомендації FATF (чорний список); 

• Які мають стратегічні недоліки у сфері протидії легалізації доходів одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення відповідно до заяв FATF (сірий список); 

• що визначені Європейською комісією як країни із слабкими режимами протидії відмиванню доходів одержаних злочинним шляхом, фінансуваня тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення; 

• яким притаманний підвищений ризик корупції; 

• яким притаманний підвищений ризик фінансування тероризму. 

3. Критерії ризиків за типом послуги (ризики відмивання доходів одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, пов'язані притаманні відповідній послузі (продукту) банку. 

До такої групи ризиків належать наступні випадки: 

• Використання послуги, яка сприяє анонімності клієнта (наприклад, електронні гроші, наперед оплачені картки); 

• проведення фінансових операцій на незвично великі суми (або загальний оборот), що є невластивим для відомої банку діяльності клієнта; 

• Використання послуги, що є складною з огляду на можливість відстеження операції [зокрема перекази, що здійснюються із залученням великої кількості посередників, "швидкі" електронні послуги (міжнародні операції, що виконуються електронними грошима)]. 

4. Критерії ризику за каналом постачання послуги (критерії ризику відмивання доходів одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, притаманні каналу постачання послуги, тобто тому, яким чином клієнт отримує та використовує послугу. 

До такої групи ризиків належать такі випадки:  

• Коли до процесу ідентифікації та верифікації клієнта залучені агенти, які не є суб'єктами первинного фінансового моніторингу; 

• Надання фінансових послуг ґрунтується на технологічних рішеннях, що певним чином обмежують можливості банку в частині управління процесом, оперативності прийняття рішень.  

Отже, другою групою клієнтів, які можуть отримати статус Ризикових є клієнти, фінансові операції на банківському рахунку яких відпадають під ризики, визначені у Додатку 19 Положення. 

Проте варто мати на увазі, що банки самостійно визначають який рівень ризику вони готові прийняти при обслуговуванні банківських рахунків клієнтів. На прийняття ризиків впливає репутація клієнта, його банківська історія (якщо він вже ідентифікований та верифікований, і немає ознак зміни/підробки даних), документи, надані клієнтом банку для ідентифікації та верифікації, можливість обґрунтування фінансової операції, яка проводиться клієнтом через банк тощо.  

Також варто буде зазначити, що у Додатку 20 до Положення Національний банк України також затвердив ідентифікатори підозрілості фінансових операцій, якими банки керуються при аналізі фінансової операції на предмет ризиковості.  

Таких ідентифікаторів у Додатку 20 до Положення близько сотні, і вони пов'язані з нетиповою для клієнта банку поведінкою. Наприклад, коли клієнт (представник клієнта) не може зрозуміло пояснити, у чому полягає його ділова діяльність (характер діяльності) або неможливо зв'язатися із клієнтом (представником клієнта) за допомогою наданих ним даних, зокрема за адресою місцезнаходження, проживання або за зазначеним номером телефону та електронною поштою (особливо в короткі терміни після надання такої контактної інформації). 

Отже до третьої категорії клієнтів, які можуть отримати статус ризикових можна віднести клієнтів дії яких підпадають під ідентифікатори ризиковості, затверджені Додатком 20 до Положення.  

Як запобігти блокуванню рахунку з боку банку. 

Для запобіганню блокуванню рахунку клієнтам перш за все варто завжди бути готовими оперативно пояснити банку економічну та ділову мету операції. 

Також слід враховувати типовість банківської операції для клієнта та відповідність обороту за такою операцією офіційним доходам клієнта. 

Якщо ж блокування рахунку відбулося, клієнт має право дізнатися у банку причину блокування, яку банк зобов'язаний негайно повідомити. Адже блокування рахунку можливе ще внаслідок накладення арешту на банківський рахунок. У цьому випадку банк лише є виконавцем Ухвали суду про накладення арешту в рамках кримінального провадження або постанови про арешт банківського рахунку винесену органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.  

Проте, якщо причиною блокування є відповідність фінансової операції певним ризикам, оперативною комунікацією з банком та надання відповідної інформації банку може оперативно сприяти розблокуванню. 

Варто мати на увазі, що банк має право зупиняти проведення фінансової операції виключно на 2 робочих дні враховуючи день зупинення. Такий строк може бути продовжений Державною службою фінансового моніторингу в випадках, передбачених Законом № 361-ІХ до 7 робочих для проведення подальшої перевірки. У випадку наявності підстав вважати, що грошові кошти за фінансовою операцією підпадають під ознаки кримінального правопорушення до 30 робочих днів. 

Надалі ж у банку виникають обов'язки, регламентовані Законом № 361-ІХ, порушення яких може бути підставою для розблокування рахунку.  

Що говорить судова практика?  

У таких категоріях спорів ініціаторами завжди є клієнти. Вирішуючи такі справи судовою практикою сформовані наступні висновки: 

1. Банк, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу, не наділений правом самостійної перевірки законності фінансових операцій. Посилання банку, що клієнт зобов`язана надати банку документи на підтвердження правомірного використання відкритого їй карткового рахунку не ґрунтуються на законі, оскільки у банка немає права обробляти, перевіряти і аналізувати такі документи та приймати рішення щодо їх достатності для підтвердження законності фінансових операцій. (Висновки Верховного Суду у Постанові від 03.07.2019 у справі № 521/18434/15-ц; у Постанові від 22.12.2020 року по справі № 234/10688/18); 

2. У разі проведення підозрілих фінансових операцій обов`язком банку є їх зупинення на 2 робочих дні та повідомлення Державній службі фінансового моніторингу, яка, у свою чергу, за наявності підстав може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій на строк до 7 робочих днів, а в разі звернення до правоохоронних органів - до 30 робочих днів. Строки зупинення фінансових операцій банком та Державною службою фінансового моніторингу є остаточними та продовженню не підлягають (Рішення суду від 23.09.2024 року у справі № 613/248/24; Постанова Верховного Суду від 16.02.2022 року по справі № 591/1717/20; Постанова Верховного Суду від 25.05.2022 року по справі № 522/9367/19). 

3. На банк покладено обов'язок довести правомірність зупинення фінансової операції та обслуговування банківського рахунку. У випадку не доведення банком правомірності блокування, банк зобов'язаний розблокувати рахунок, фінансову операцію та у разі наявності, відшкодувати, спричинені таким блокуванням збитки та штрафні санкції (Рішення суду від 23.09.2024 року у справі № 613/248/24; Рішення Суду від 22.08.2024 року у справі № 225/592/24). 

Як видно з наведених вище висновків, суди керуються чітко положеннями Закону №  361-ІХ та наслідки порушень вимог Закону № 361-ІХ покладають саме на банки. 

Проте, у випадку доведення банком підстав блокування, передбачених Законом № 361-ІХ або ж дій клієнта, які давали банку підстави блокувати фінансову операцію (наприклад ненадання документів про джерела походження коштів) та обслуговування рахунку, суди стають на сторону банків. 

Наприклад, у справі № 369/9460/20 Верховний Суд зробив висновок, що за результатами оцінки наданих документів АТ «ОТП Банк» мало законні підстави відмовитись від проведення фінансової операції і правомірно не зарахувало кошти на рахунок позивача.  

Станом на сьогодні механізм фінансового моніторингу активно вдосконалюється та реформується. А тому всім, хто має намір  проводити фінансові операції, завжди слід вживати превентивних заходів для уникнення блокування фінансової операції та банківського рахунку. Зокрема варто завжди перевіряти чи надано банку усю актуальну інформацію про операцію та перевіряти актуальну інформацію про себе (на сьогодні таку можливість надає державний застосунок «ДІЯ») та інших учасників фінансової операції.