Беззаперечним є факт, що топ-менеджмент перебуває під тиском завищених очікувань з боку власників, партнерів та контрагентів. Водночас відповідальність керівника є не лише етичним орієнтиром, але й важливим правовим інститутом, покликаним забезпечити баланс: з одного боку гарантувати захист прав самого керівника, а з іншого - ефективно оберігати інтереси бізнесу та кредиторів від можливих недобросовісних або недбалих дій з його боку.
Ризики, що виникають у результаті прийняття управлінських рішень директором або недотримання законодавства, можуть мати суттєві фінансові, репутаційні та юридичні наслідки як для компанії, так і у певних випадках для директора. У цьому контексті важливо розуміти природу таких ризиків, їх джерела та способи мінімізації.
Отже, директор компанії як посадова особа може підлягати чотирьом основним видам відповідальності: цивільній, дисциплінарній, адміністративній та кримінальній. Кожен із цих видів має свої специфічні особливості, які визначаються характером вчинених дій та небезпечністю.
З огляду на зростаючу увагу до персональної відповідальності управлінців, варто детально зупинитися на непомітному, але суттєвому правовому явищі - солідарній відповідальності керівника. Солідарна відповідальність у цьому контексті є особливою формою цивільно-правової відповідальності, яка передбачає, що керівник відповідає за борги компанії нарівні з самим боржником. Її застосування ґрунтується на бездіяльності з боку директора, зокрема у випадку, коли той не ініціював банкрутство в передбачений строк після виникнення ознак неплатоспроможності компанії. Кодекс України з процедур банкрутства, на відміну від попереднього закону, запровадив новий підхід: директор може нести солідарну відповідальність із боржником у межах справи про банкрутство, якщо не подав заяву про її відкриття впродовж одного місяця після настання визначених законом підстав (ознак неплатоспроможності). Саме з цього моменту в керівника виникає обов'язок звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження в справі про банкрутство.
Водночас у контексті солідарної відповідальності значення мають не лише строки та формальні дії керівника, а й його поведінка в період, коли компанія вже перебуває в стані загрози неплатоспроможності.
Визначення моменту виникнення загрози неплатоспроможності ґрунтується на детальному аналізі фактичних обставин і фінансового стану боржника. Згідно з судовою практикою Верховного Суду для встановлення цього моменту мають значення такі обставини: наявність заборгованості щонайменше перед двома кредиторами, строк виконання зобов'язань за якими настав, та очевидна недостатність активів для їх задоволення. За таких обставин у керівника виникає обов'язок діяти відповідно до вимог законодавства про банкрутство.
Ігнорування такого обов'язку може нести для керівника серйозні наслідки. Судова практика останніх років, зокрема на прикладі справ № 911/293/21 та № 904/76/21 демонструє послідовний підхід: якщо директор протягом місяця після виникнення загрози не ініціював процедуру банкрутства, його може бути притягнуто до солідарної відповідальності за борги компанії.
Верховний Суд зазначає, що відповідальність може покладатися на кожного керівника, який протягом свого строку повноважень допустив прострочення обов'язку щодо звернення до суду. Така відповідальність покладається незалежно від того, чи обіймає директор посаду на момент відкриття провадження в справі про банкрутство. Це положення має особливе значення для новопризначених керівників, які приймають компанію вже в кризовому стані.
Особливої уваги заслуговує обов'язок керівника своєчасно інформувати учасників (засновників) товариства про виявлення ознак неплатоспроможності. Відсутність такої офіційної комунікації може розцінюватися як навмисне приховування критичного фінансового стану підприємства, що істотно посилює аргументи кредиторів у вимогах про притягнення директора до відповідальності. Крім того, суди беруть до уваги, чи вживав керівник реальних і дієвих заходів для стабілізації ситуації: чи ініціював реструктуризацію боргів, проводив перемовини з кредиторами або ж оптимізував витрати.
В умовах тривалої загрози неплатоспроможності та відсутності дій з боку керівника, суди можуть кваліфікувати таку поведінку як недобросовісну і таку, що призвела до поглиблення кризового стану підприємства. Саме тому доведення добросовісності та розумності дій є ключовим інструментом для спростування презумпції вини, передбаченої законом. І навпаки: мовчазне спостереження за фінансовим занепадом компанії без активного втручання з боку директора підвищує ризик накладення на нього фінансових санкцій.
Зміни підхід щодо інформаційної безпеки у своїй компанії. Комплексно відстежуй всю необхідну інформацію в одному продукті LIGA360. Замов презентацію сьогодні.
У контексті солідарної відповідальності керівника судова практика виокремлює низку дій (або бездіяльності), які можуть свідчити про недобросовісну поведінку управлінця та стати підставою для покладення на нього персональної відповідальності за борги компанії. Зокрема йдеться про:
прийняття ключових управлінських рішень із порушенням принципів добросовісності та розумності, у тому числі укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах чи з контрагентами, очевидно нездатними виконати свої зобов'язання (зокрема з «фірмами-одноденками»);
надання вказівок щодо здійснення свідомо збиткових або економічно необґрунтованих операцій;
призначення на керівні посади осіб, дії яких суперечать інтересам компанії;
створення та підтримання управлінської моделі, яка забезпечує систематичне отримання вигоди третіми особами на шкоду компанії та її кредиторам;
застосування документообігу, що не відображає реальних господарських операцій;
організація підприємницької діяльності з метою перерозподілу сукупного доходу на користь пов'язаних осіб із одночасним накопиченням боргового навантаження на самій компанії;
використання майна боржника у власних інтересах або в інтересах третіх осіб із нехтуванням прав кредиторів;
інші дії (або бездіяльність), що суперечать загальновизнаним принципам добросовісності в діловій практиці.
Такі дії оцінюються судами в сукупності з іншими факторами (наприклад, відсутністю спроб фінансової стабілізації або невиконанням обов'язку щодо подання заяви про банкрутство) та можуть слугувати додатковою підставою для притягнення до солідарної відповідальності.
Особливої уваги заслуговує питання множинності керівників, які змінювались у період, коли компанія вже перебувала в кризовому стані. Верховний Суд у справі № 911/293/21 підтвердив можливість покладення солідарної відповідальності на кожного керівника, який не подав заяву про відкриття провадження у визначений строк. Суд наголошує, що добросовісність кожного з керівників оцінюється окремо, з урахуванням того, чи мав він об'єктивну можливість виявити ознаки неплатоспроможності та ініціювати процедуру банкрутства.
Таким чином, солідарна відповідальність є інструментом відновлення справедливості щодо кредиторів бізнесу. Для керівників підприємств це означає необхідність постійного моніторингу фінансового стану, документального підтвердження своїх дій у разі виявлення ознак кризи та максимальної прозорості в комунікації з учасниками та контрагентами. Лише так можна знизити ризики персональної відповідальності за борги компанії.
Тому керівнику варто:
запровадити регулярний (щомісячний) фінансовий моніторинг звітності, контроль ліквідності та заборгованості;
у разі виявлення ознак неплатоспроможності керівник зобов'язаний невідкладно повідомити учасників та запропонувати вжити антикризові заходи, зокрема шляхом залучення додаткового фінансування та зафіксувати це. За відсутності реакції у встановлений строк подати заяву про банкрутство відповідно до законодавства;
усі дії щодо стабілізації фінансового стану компанії, перемовини з кредиторами, реструктуризація, оптимізація витрат мають бути документально підтверджені;
керівник повинен утримуватись від укладення угод із фіктивними контрагентами або на завідомо збиткових умовах;
на керівні посади призначати осіб, чия діяльність відповідає інтересам бізнесу;
новопризначеним директорам вимагати фінансову звітність або провести внутрішній аудит;
важливо забезпечити юридичний супровід управлінських рішень у кризових ситуаціях для мінімізації особистих ризиків.
Монітор дані про власну компанію з новою LIGA360. Дивись на досьє компанії очима партнерів, конкурентів та перевіряючих органів. Аналізуй згадки в медіа, інтернет-ЗМІ, соціальних мережах, участь в судових справах. Дізнайся більше переваг, замовивши персональну презентацію.
Підсумовуючи, варто наголосити: несвоєчасне реагування на фінансову нестабільність компанії може стати управлінським прорахунком, який може мати наслідком не тільки банкрутство бізнесу, а й особисту відповідальність керівника за його борги. У ситуації фінансової кризи саме на керівника покладається обов'язок вчасного реагування. Ігнорування цього обов'язку може обернутися персональною майновою відповідальністю для нього.
Олександр Мельник, партнер, керівник практики корпоративного права та M&A GOLAW, адвокат
Олесь Рябчук, старший юрист практики корпоративного права та M&A GOLAW, адвокат
Владислава Заїчко, помічниця юриста практики корпоративного права та M&A GOLAW
