Додатковий капітал для ТОВ. Основні зміни, що очікуються. Наслідки та ризики

31 липня 2025 року Верховна Рада ухвалила Закон (законопроєкт №13002) про внесення змін до статті 12 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”. Ці зміни впроваджують у корпоративне законодавство України поняття “додаткового капіталу” товариства як окремого від статутного капіталу джерела фінансування, що формується за рахунок внесків учасників. Вказаний закон покликаний усунути законодавчу прогалину: раніше можливість поповнення капіталу ТОВ без зміни статутного капіталу прямо не передбачалася, проте учасники знаходили інші, альтернативні, способи поповнення. У результаті компанії були змушені застосовувати непрямі механізми (позики від учасників, внески через іноземні юрисдикції тощо) або діяти на свій ризик, супроводжуючи транзакції застереженнями юристів про правову невизначеність. Прийнятий Закон №13002 виправляє цю ситуацію та набирає чинності з дня, наступного за днем його. 

Що ж змінює Закон №13002? 

Звернемось до суті, де стаття 12 профільного Закону про ТОВ регулювала лише статутний капітал та внески до нього. Будь-які додаткові вкладення учасників без зміни статутного капіталу не були врегульовані законом. Фактично бізнес не мав прямої законної опції поповнювати капітал ТОВ без перереєстрації змін у статуті та розмірі часток учасників. Учасники, які хотіли фінансувати свою компанію понад статутний капітал, використовували інструменти на кшталт поворотної фінансової допомоги (внутрішніх позик) або збільшували статутний капітал з усіма супутніми формальностями. Це створювало незручності та правові ризики. Зокрема, залучення коштів як безповоротної допомоги могло розглядатися фіскальними органами як доходи компанії, а не інвестиції, через відсутність спеціальної норми. Також відсутність механізму додаткових внесків змушувала стартапи та малий бізнес інколи структуруватися за кордоном (через офшорні або іноземні холдинги) для залучення інвестицій на гнучкіших умовах. 

З набуттям чинності Законом №13002 вводиться пряма норма, яка дозволяє створення в ТОВ додаткового капіталу окремо від статутного. Тобто статутом товариства може бути передбачено існування додаткового капіталу, який формується за рахунок внесків учасників без зміни номінальної вартості їхніх часток і загального розміру статутного капіталу. Внески до додаткового капіталу здійснюються на підставі рішення загальних зборів учасників, яке визначає розмір вкладення кожного внеску. Закон прямо встановлює, що такі внески не впливають на розмір часток учасників та не змінюють обсяг їх корпоративних прав. Таким чином, після набрання чинності законом учасники ТОВ зможуть легально поповнювати капітал своїх підприємств, не проходячи через процедури збільшення статутного капіталу і перерозподілу часток. Це нововведення урівнює українські ТОВ із практиками інших країн та аналогічними нормами для акціонерних товариств: для АТ в Україні вже давно передбачено право на додаткові внески акціонерів до власного капіталу (наприклад, ч.5 ст.16 Закону «Про акціонерні товариства»). Відтепер і в ТОВ додатковий капітал стане законним інструментом корпоративних фінансів, що ліквідує наявний “недогляд” законодавця. 

Разом з тим запровадження додаткового капіталу робить структуру власного капіталу ТОВ гнучкішою, але виникають питання щодо практичних ризиків та наслідків такої форми фінансування.

Розберемось коротко о таких ризиках

Корпоративні конфлікти між учасниками. Оскільки додаткові внески не змінюють часток у статутному капіталі, можливі ситуації, коли один учасник фактично інвестує значні кошти, а інші ні, але всі пропорції володіння залишаються старими. Такий механізм може стати ґрунтом для напруженості між співвласниками. Наприклад, учасник-мажоритарій вкладає додатковий капітал, збільшуючи загальну вартість компанії, а міноритарій автоматично отримує вигоду у вигляді зростання вартості своєї частки, нічого не інвестуючи (ефект “free rider”). Мажоритарій може вважати це несправедливим і вимагати компенсаторних механізмів (як-от пріоритетного розподілу прибутку йому до повернення вкладених сум). З іншого боку, якщо додатковий внесок робить міноритарний учасник, він збільшує активи компанії, проте його можливості впливати на управління та частка в прибутку залишаються незмінними - це може викликати розчарування самого інвестора-міноритарія. Відтак, щоб уникнути конфліктів, учасникам варто заздалегідь домовитися про умови додаткових внесків: чи будуть вони пропорційними часткам, чи добровільними; чи отримає учасник, що вніс більше, якісь особливі права (наприклад, право вимагати повернення внеску при певних умовах, привілейовані дивіденди тощо) і закріпити ці домовленості в корпоративному договорі або статуті. Без такої домовленості додатковий капітал працює за замовчуванням як “безоплатна” інвестиція учасника в спільну справу, і спроби пізніше вимагати перегляду часток чи додаткових прав можуть наштовхнутися на відсутність юридичних підстав. 

Ризики у разі банкрутства. Додатковий капітал, будучи частиною власного капіталу компанії, розділяє долю статутного капіталу при неплатоспроможності. Це означає, що у разі відкриття справи про банкрутство ТОВ всі кошти, внесені до додаткового капіталу, увійдуть до ліквідаційної маси, тобто підуть на задоволення вимог кредиторів нарівні з іншими активами. Учасник, який вніс ці кошти, не має статусу кредитора і не може претендувати на повернення своїх внесків до того, як будуть розраховані всі зовнішні кредитори. Фактично додатковий внесок по суті такий самий ризиковий вклад у бізнес, як і статутний капітал: якщо компанія збанкрутує, учасник втратить його без компенсації. Цей аспект слід брати до уваги, особливо коли йдеться про фінансове оздоровлення проблемного підприємства.  

Вплив на відносини з кредиторами. Залучення додаткового капіталу покращує фінансовий стан компанії з точки зору кредиторів: збільшуються власні кошти, зменшується боргове навантаження (відсутня нова позика). Це може позитивно вплинути на рейтинг позичальника, ковенанти за існуючими кредитами (наприклад, коефіцієнт Debt/Equity) та загальну довіру контрагентів. Однак, певні ризики існують, якщо додаткові внески робляться під час вже наявних проблем з кредиторами. По-перше, кредитори можуть бажати, щоб внески здійснювалися пропорційно всіма учасниками - інакше один інвестор фактично фінансує борги, частина з яких може піти на користь інших власників (через збереження бізнесу). По-друге, у разі майбутньої санації чи банкрутства, можуть постати питання: чи не слід трактувати деякі внески як вклад цільового призначення або навіть поворотну позику (якщо оформлено некоректно) - але за наявності прямої норми закону про додатковий капітал такі сумніви мають мінімізуватися. Головне чітко документувати, що це саме внесок до капіталу, а не прихований кредит. 

Переваги для бізнесу від запровадження додаткового капіталу. Це гнучкість фінансування. ТОВ отримують більше свободи у виборі способів залучення коштів. Внески до додаткового капіталу можна робити швидко, у потрібний момент, без тривалих юридичних процедур. Збільшення статутного капіталу часто вимагало кількох тижнів (підготовка рішення, нотаріус, реєстрація змін), тоді як додатковий капітал - питання одного протоколу загальних зборів і фактичного внесення коштів. Для динамічного бізнесу чи стартапу це надзвичайно важливо, адже швидкість отримання інвестицій іноді визначає успіх проекту. Крім того, механізм дозволяє не чіпати структуру власності: можна підтримати компанію грошима, не турбуючись, що зміняться частки чи хтось втратить контрольний пакет. Крім цього це спрощення корпоративного управління. Додаткові внески не потребують обов'язкового внесення змін до статуту при кожному такому випадку (достатньо, щоб сама можливість була прописана в статуті). Відповідно, відпадає потреба в нотаріальному посвідченні та державній реєстрації змін після кожного фінансового вливання. Це зменшує бюрократичне навантаження на компанію та витрати (нотаріальні послуги, адміністративний збір). 

Покращення фінансових показників та обліку. Отримані додаткові внески одразу відображаються в капіталі, підвищуючи коефіцієнт автономії підприємства (частку власного капіталу в балансі). Це може сприятливо вплинути на рішення банків щодо кредитування, оскільки збільшується капіталізація бізнесу. До того ж, компанія уникає накопичення внутрішніх боргів перед учасниками, які часто “висять” на балансі роками. З точки зору бухобліку все відповідає принципам ясності: внески учасників показані як власний капітал, а не маскуються під зобов'язання чи доходи. В майбутньому це спрощує аудит та перевірки, адже немає питань щодо природи цих сум - законодавство їх чітко класифікує.\ 

Юридична визначеність і безпека для інвесторів. Легалізація додаткового капіталу усуває сумніви, які раніше були у юристів та інвесторів. При проведенні правового аудиту (due diligence) або отриманні legal opinion щодо інвестицій в українське ТОВ більше не доведеться робити застереження про “прогалину в законодавстві”. Іноземні інвестори, які звикли до поняття additional capital/capital surplus у своїх юрисдикціях, побачать, що українське право гармонізується з міжнародними підходами. Це підвищує привабливість українських компаній для венчурних фондів та інших вкладників: можна інвестувати в ТОВ без складних структур, просто капіталізувавши його через додаткові внески. Також це може збільшити притік валюти в країну за рахунок таких інвестицій, як відзначають автори закону.  

Збереження контролю при залученні коштів. Власники бізнесу тепер мають у розпорядженні інструмент, який дозволяє брати гроші від існуючих учасників або навіть нових інвесторів (якщо включити їх до складу учасників мінімальною часткою), не розмиваючи поточні частки. Наприклад, стратегічний інвестор може увійти до ТОВ з невеликою часткою в статутному капіталі, але зробити значний вклад у додатковий капітал для розвитку компанії. У результаті основні засновники отримають фінансування, зберігши контроль над бізнесом, а інвестор - певний вплив і можливість отримати віддачу через зростання вартості бізнесу чи спеціальні умови в корпоративному договорі. 

Які можуть бути рекомендації для директорів та корпоративних юристів? 

• Актуалізувати статут компанії. Перевірте, чи містить чинний статут положення про додатковий капітал. Рекомендується скликати загальні збори учасників і внести зміни до статуту, чітко прописавши можливість створення додаткового капіталу товариства за рішенням зборів учасників, порядок внесення додаткових вкладів та базові правила поводження з ними.  

• Укласти або змінити корпоративний договір. Якщо в компанії кілька учасників, корпоративний договір це ідеальний інструмент, щоб детально врегулювати питання додаткового капіталу.   

• Встановити внутрішні процедури та політики. Дирекції ТОВ варто розробити внутрішній порядок дій на випадок, коли виникає потреба в додатковому фінансуванні. Це може бути у вигляді політики або стандартного алгоритму: підготовка обґрунтування потреби в коштах; пропозиція учасникам внести додаткові внески; проект рішення зборів з визначенням суми і учасників, що бажають внести; строки внесення після прийняття рішення; документальне підтвердження факту внеску (платіжні доручення, акти приймання майна тощо).   

• Бухгалтерський облік і документація. Головбуху слід заздалегідь підготувати рахунки для обліку додаткових внесків (42 рахунок або субрахунок до нього). Після внесення коштів необхідно правильно відобразити їх в балансі як додатковий капітал, а не дохід.   

• Оцінка впливу на існуючі договори. Деякі кредитні договори або інвестиційні угоди містять ковенанти чи обмеження щодо залучення додаткового фінансування, зміни структури капіталу тощо. Керівникам ТОВ варто перевірити, чи не потрібно повідомляти кредиторів або отримувати їх згоду на внесення додаткового капіталу.   

• Врахувати валютні та регуляторні моменти. Якщо внесок до додаткового капіталу робитиме нерезидент (іноземний учасник), варто пересвідчитись у дотриманні валютного законодавства. Формально, внесок нерезидента до капіталу української компанії є прямою іноземною інвестицією.   

З правової точки огляду, запровадження інституту додаткового капіталу - крок до вдосконалення корпоративного законодавства України. Він усуває дисбаланс між ТОВ та акціонерними товариствами, а також наближає наше право до світових стандартів ведення бізнесу. Однак, для повної реалізації задуму законодавця, бажано внести узгоджені зміни до інших актів, насамперед до Податкового кодексу України. Як зазначалося, нинішня редакція ПКУ не враховує поняття додаткового капіталу, що може спричинити неоднозначне трактування операцій з його внесення (особливо для спрощенців). Отже, податковим консультантам варто моніторити потенційні зміни до пп.8 п. 292.11 ПКУ, де до виключень з доходів платника єдиного податку могли б додати і внески до додаткового капіталу - це зніме існуючі ризики.