Сучасні підходи до банківського моніторингу: виклики фінансової безпеки, легалізації коштів та розтрати майна в умовах війни

Фінансовий моніторинг у банківському секторі України переживає період глибокої трансформації, викликаної як внутрішніми потребами модернізації системи фінансової безпеки, так і зовнішніми викликами, пов'язаними з повномасштабною війною.

Події останніх місяців яскраво демонструють, що навіть провідні фінансові установи країни стикаються з серйозними системними проблемами у сфері протидії відмиванню коштів, фінансуванню тероризму та забезпеченню належного рівня контролю за операціями клієнтів.

Жовтневі санкції Національного банку України проти одинадцяти фінансових установ на загальну суму понад двісті мільйонів гривень стали не просто черговим епізодом регуляторного нагляду, а яскравим свідченням масштабності проблем, які накопичувалися у системі протягом тривалого часу і вимагають невідкладного комплексного вирішення.

Сучасний банківський моніторинг являє собою складну багаторівневу систему, яка базується на принципах, розроблених міжнародними організаціями та адаптованих до специфіки національних фінансових ринків.

У центрі цієї системи знаходиться концепція ризик-орієнтованого підходу, яка передбачає не механічне виконання формальних процедур перевірки всіх клієнтів за єдиним шаблоном, а диференційований підхід залежно від рівня ризику, який несе конкретний клієнт або конкретна операція.

Цей підхід, рекомендований Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, відомою як FATF, вимагає від банків глибокого аналізу профілю кожного клієнта, розуміння його бізнес-моделі, джерел походження коштів, цілей використання фінансових послуг та постійного моніторингу змін у його поведінці та фінансових операціях.

Національний банк України, як основний регулятор фінансового сектору, активно працює над імплементацією міжнародних стандартів у вітчизняну практику, постійно оновлюючи та вдосконалюючи нормативну базу.

Зокрема, у грудні 2025 регулятор запропонував для громадського обговорення оновлені вимоги до організації функції внутрішнього аудиту в небанківських надавачах фінансових платіжних послуг, страховиках та кредитних спілках. Ці проєкти спрямовані на імплементацію Глобальних стандартів внутрішнього аудиту, які набрали чинності 9 січня 2025 та визначають світову професійну практику внутрішнього аудиту, а також є основою для оцінки та підвищення якості функції внутрішнього аудиту в фінансових установах різних типів. Передбачається оновлення вимог до підрозділу внутрішнього аудиту та головного внутрішнього аудитора небанківської фінансової установи в частині звітування про результати внутрішніх аудиторських перевірок, забезпечення безперервності та постійного професійного розвитку, комунікацій з наглядовою радою та виконавчим органом установи, планування діяльності, вимог до внутрішніх документів з питань внутрішнього аудиту та низки інших аспектів, які є критично важливими для забезпечення ефективного контролю за дотриманням вимог законодавства та внутрішніх процедур.

Аналіз штрафів, накладених Національним банком у жовтні 2025, виявляє глибокі системні проблеми українського банківського сектору, які потребують не точкових виправлень, а комплексної трансформації підходів до організації фінансового моніторингу.

Серед оштрафованих установ опинилися як великі системні банки з багаторічною історією та розгалуженою мережею, так і менші установи, що свідчить про універсальний характер проблем. Укрсиббанк, один із найстаріших банків України з іноземним капіталом, отримав штраф у розмірі 11 мільйонів гривень за проблеми з перевіркою клієнтів, ігнорування ризик-орієнтованого підходу та несвоєчасне надання інформації на запити регулятора. Додатково банк був оштрафований на 500 тисяч гривень за затримки в повідомленні про певні порогові операції, що є окремим видом порушення, який свідчить про недоліки в автоматизації процесів звітності.

Універсал Банк отримав ще більш значні санкції у розмірі 27 мільйонів 300 тисяч гривень за неналежну перевірку клієнтів, ігнорування посилених заходів для високоризикових відносин, проблеми з внутрішніми документами та неповідомлення про розірвання відносин із клієнтами через підозри у незаконній діяльності. Особливо тривожним є факт, що банк також не інформував вчасно про операції з замороженими активами, що в умовах діючого санкційного режиму та війни створює серйозні загрози національній безпеці та міжнародній репутації України.

Одним із найбільших штрафів серед банків у розмірі 75 мільйонів гривень був накладений на МТБ Банк за системні порушення в перевірці клієнтів, управлінні ризиками нових технологій та застосуванні ризик-орієнтованого підходу, а додатково 3 мільйони 200 тисяч гривень за недоліки в валютному нагляді, зокрема несвоєчасне виявлення підозрілих індикаторів у валютних операціях. Ця сума штрафу відображає серйозність та системність виявлених порушень, які накопичувалися протягом тривалого періоду і не були своєчасно усунені внутрішніми контрольними механізмами банку.

Банк Альянс був оштрафований на 67 мільйонів 600 тисяч гривень за комплекс системних проблем, включаючи відсутність ефективних внутрішніх правил, ігнорування ризиків нових продуктів, слабку перевірку клієнтів, невикористання ризик-орієнтованого підходу, затримки в наданні даних регулятору та погане документування операцій.

Ще один штраф у 15 мільйонів 900 тисяч гривень був накладений за подібні порушення, включно з недостатньою посиленою перевіркою високоризикових клієнтів та родичів політично значущих осіб, що є критично важливим елементом протидії корупції та відмиванню коштів.

РВС Банк отримав санкції у розмірі 3 мільйонів 800 тисяч гривень за ігнорування ризик-орієнтованого підходу, Комінбанк був оштрафований на 1 мільйон 50 тисяч гривень за затримки в повідомленні про порогові операції та невизначення високого ризику для клієнтів, пов'язаних із країною-агресором, що в умовах війни є особливо небезпечним порушенням.

Ідея Банк отримав 500 тисяч гривень штрафу за несвоєчасне зупинення операцій за рішенням уповноваженого органу та затримку в інформуванні про залишки на рахунках, що свідчить про недоліки в операційних процесах та взаємодії з державними органами.

Серед небанківських установ ФК Мустанг Фінанс була оштрафована на 731 тисячу гривень за слабкі внутрішні правила, проблеми з перевіркою клієнтів, включаючи політично значущі особи, затримки в наданні даних регулятору, помилки в звітності та ігнорування ризик-орієнтованого підходу. ФК Абекор отримала штраф у 595 тисяч гривень за подібні порушення, включаючи погані внутрішні документи, слабку ідентифікацію клієнтів без фотофіксації та верифікації, невиявлення підозрілих операцій, затримки в даних та звітності.

НоваПей Кредит була оштрафована на 255 тисяч гривень за неналежну перевірку клієнтів та ігнорування ризик-орієнтованого підходу. Представники компанії повідомили, що штраф вже сплачено без оскаржень, що демонструє відповідальний підхід до виправлення недоліків. У компанії пояснили, що більшість зауважень регулятора стосувалися вдосконалення фінансового моніторингу клієнтів під час кредитних операцій, зокрема аналізу джерел коштів і цілей їх використання, і всі рекомендації вже впроваджено. Це рішення не вплинуло на стабільність компанії чи виконання зобов'язань перед клієнтами, що є важливим сигналом для ринку про можливість конструктивної роботи з регулятором.

Типові порушення, виявлені регулятором, можна згрупувати в декілька основних категорій, кожна з яких відображає певні системні слабкості фінансового сектору:

• Першою та найбільш поширеною проблемою є недоліки в ідентифікації та верифікації клієнтів, що становить фундамент всієї системи фінансового моніторингу.

Процедура належної перевірки клієнта, відома як KYC, передбачає не просто формальну перевірку документів, а глибоке розуміння бізнесу клієнта, його діяльності, джерел доходів та цілей використання банківських послуг. Більшість оштрафованих установ демонстрували системні недоліки в цій базовій процедурі, що створювало можливості для проникнення в банківську систему клієнтів з незаконними джерелами доходів або злочинними намірами. Укрсиббанк отримав основний штраф саме за проблеми з верифікацією клієнтів, Універсал Банк за неналежну перевірку та ігнорування посилених заходів для високоризикових відносин, а небанківська установа ФК Абекор взагалі не проводила базову фотофіксацію та верифікацію клієнтів, що є грубим порушенням елементарних вимог безпеки.

• Другою критичною проблемою є системне ігнорування ризик-орієнтованого підходу, який є наріжним каменем сучасного фінансового моніторингу.

Банк Альянс отримав найбільший сукупний штраф серед приватних банків понад вісімдесят три мільйони гривень саме за системну відсутність ефективних внутрішніх правил та ігнорування ризиків нових продуктів і послуг. РВС Банк, Комінбанк та НоваПей Кредит також демонстрували недостатнє застосування цього принципу, що свідчить про формальний підхід до його впровадження. Ризик-орієнтований підхід вимагає від банків створення складних систем оцінки ризиків, які враховують десятки факторів, включаючи тип клієнта, галузь діяльності, географію операцій, обсяги та характер транзакцій, наявність зв'язків з високоризиковими юрисдикціями чи особами, політичну значущість та багато інших параметрів. Відсутність такої системи перетворює фінансовий моніторинг на формальну бюрократичну процедуру, яка не виконує свою основну функцію виявлення та запобігання незаконним операціям.

• Третьою серйозною проблемою є недостатня увага до перевірки політично значущих осіб та їхніх родичів, що відкриває шлях для корупційних схем та відмивання коштів, отриманих від зловживання службовим становищем.

Банк Альянс не проводив належну перевірку родичів політично значущих осіб, ФК Мустанг Фінанс мала слабкі процедури їх ідентифікації.

В умовах високих корупційних ризиків, які історично характерні для України, ця прогалина є критичною та створює можливості для використання банківської системи для легалізації корупційних доходів.

Міжнародні стандарти вимагають застосування посилених заходів належної перевірки до всіх політично значущих осіб, їхніх родичів та близьких партнерів, включаючи встановлення джерел статків та джерел коштів, постійний моніторинг відносин та операцій, отримання схвалення вищого керівництва на встановлення або продовження таких відносин.

• Четвертою категорією порушень є систематичні затримки у звітності перед регулятором та державними органами, що підриває ефективність всієї системи протидії фінансовим злочинам.

Укрсиббанк, Комінбанк та Ідея Банк систематично запізнювалися з повідомленнями про порогові операції, які за законом повинні звітуватися негайно або протягом дуже короткого часу. Універсал Банк не інформував про операції із замороженими активами, що в умовах війни та діючого санкційного режиму створює загрози національній безпеці та може призвести до міжнародних санкцій проти України. Своєчасна звітність є критично важливою, оскільки затримка навіть на декілька днів може дозволити злочинцям завершити схему відмивання коштів, вивести активи за межі юрисдикції або використати їх для фінансування незаконної діяльності.

• П'ятою проблемою є недоліки в валютному нагляді, які набувають особливого значення в умовах воєнного стану та валютних обмежень. МТБ Банк отримав додатковий штраф у три мільйони двісті тисяч гривень саме за несвоєчасне виявлення підозрілих індикаторів у валютних операціях.

Валютні операції традиційно є високоризиковими з точки зору відмивання коштів, оскільки дозволяють переміщати активи між юрисдикціями, маскувати походження коштів через використання різних валют та фінансових інструментів, а також обходити валютні обмеження через складні схеми. Банки зобов'язані мати спеціалізовані системи моніторингу валютних операцій, які враховують специфіку цього сегмента та дозволяють виявляти підозрілі патерни поведінки клієнтів.

Проблема легалізації незаконних доходів через банківську систему залишається однією з найбільш серйозних загроз для фінансової стабільності та економічної безпеки України

Українські банки, незважаючи на постійне посилення регуляторних вимог, залишаються привабливим каналом для відмивання коштів через декілька факторів.

По-перше, складність та різноманітність сучасних фінансових інструментів та платіжних систем дозволяють злочинцям розробляти багаторівневі схеми, які маскують справжнє походження коштів та ускладнюють їх виявлення.

Сучасні схеми легалізації можуть включати десятки транзакцій через різні банки, юрисдикції та фінансові інструменти, використовувати мережі підставних компаній з формальними директорами та бенефіціарами, транзитні рахунки у різних країнах, дроблення великих сум на безліч дрібніших платежів, які проходять під різними формальними підставами, змішування незаконних коштів з легальними доходами через реальний бізнес, використання готівкових операцій для розриву паперового сліду та багато інших технік, які постійно еволюціонують.

По-друге, нові технології, які революціонують фінансовий сектор та роблять послуги більш доступними та зручними для звичайних клієнтів, одночасно створюють нові можливості для зловживань. МТБ Банк був оштрафований зокрема за недоліки в управлінні ризиками нових технологій, що відображає цю проблему.

Криптовалюти та блокчейн-технології, онлайн-платформи та цифрові гаманці, фінтех-сервіси та необанки, системи миттєвих платежів та електронні гроші створюють нові виклики для традиційних систем фінансового моніторингу, які часто не встигають адаптуватися до швидких технологічних змін. Анонімність або псевдонімність деяких технологій, можливість проведення транзакцій без участі традиційних фінансових посередників, транскордонний характер операцій, швидкість виконання транзакцій усе це ускладнює виявлення та запобігання незаконним операціям.

По-третє, попри загальну тенденцію до цифровізації, готівкові операції залишаються важливим інструментом відмивання коштів, особливо на початкових етапах схем легалізації. Готівка дозволяє здійснювати анонімні транзакції без створення електронного сліду, легко переміщується фізично через кордони, може використовуватися для розриву ланцюга між незаконним джерелом доходів та подальшим введенням коштів у легальну фінансову систему. Банки зобов'язані повідомляти про готівкові операції, що перевищують встановлені законом пороги, проте затримки у звітності, як у випадку Укрсиббанку та Комінбанку, дають злочинцям критично важливий час для завершення своїх схем та переміщення коштів далі по ланцюгу легалізації.

По-четверте, проблема високоризикових клієнтів та юрисдикцій набуває особливого значення в умовах війни та санкційного протистояння. Комінбанк був оштрафований саме за те, що не визначав високого ризику для клієнтів, пов'язаних із країною-агресором, що відкриває можливості для фінансування ворожих структур через легальну українську банківську систему. Високоризикові юрисдикції включають країни з слабким регулюванням фінансового сектору, офшорні зони, країни з високим рівнем корупції, держави під міжнародними санкціями, території з активною діяльністю терористичних організацій. Клієнти, які мають зв'язки з такими юрисдикціями, проводять з ними операції або отримують звідти кошти, повинні автоматично класифікуватися як високоризикові та підлягати посиленому моніторингу.

Типові схеми легалізації коштів через банківську систему включають так зване розміщення, коли незаконні кошти вперше вводяться у фінансову систему через численні дрібні депозити, покупку фінансових інструментів, використання підставних осіб для відкриття рахунків, змішування з легальними доходами підконтрольного бізнесу.

Потім відбувається шарування, коли кошти переміщуються через складну мережу транзакцій для того щоб затерти слід до незаконного джерела, використовуються численні банківські рахунки в різних установах та юрисдикціях, фіктивні комерційні операції з підставними компаніями, конвертація в різні валюти та фінансові інструменти, використання офшорних структур та трастів. Заключним етапом є інтеграція, коли відмиті кошти повертаються у володіння злочинця вже під виглядом легальних доходів через виплату дивідендів від підконтрольних компаній, продаж активів, отримання кредитів під заставу придбаного майна, інвестиції в легальний бізнес.

Особливу увагу заслуговує проблема розтрати банківських активів, яка являє собою внутрішню загрозу для фінансової стабільності установ і часто пов'язана зі схемами відмивання коштів. Розтрата може здійснюватися як топ-менеджментом банку, так і рядовими співробітниками, і приймати різні форми.

Недоліки корпоративного управління створюють найсприятливіші умови для масштабних зловживань з боку керівництва банків.

Слабкий контроль з боку наглядових рад, які часто є формальними органами без реальних повноважень або бажання контролювати менеджмент, конфлікти інтересів, коли керівники банку одночасно мають бізнес-інтереси в компаніях-клієнтах або пов'язаних структурах, недостатня незалежність комплаєнс-служб та служб внутрішнього аудиту від операційного менеджменту, непрозорість структури власності та кінцевих бенефіціарів усе це створює можливості для зловживань. Банк Альянс був оштрафований за відсутність ефективних внутрішніх правил, і така ситуація значно полегшує маніпуляції з активами, оскільки відсутність чітких процедур та контролів дозволяє приховувати незаконні операції.

Топ-менеджмент може здійснювати розтрату кредитів видачу необґрунтованих кредитів пов'язаним особам без належного забезпечення та під заниженою процентною ставкою, які фактично ніколи не повертаються, створення фіктивних позичальників через підставних осіб для виведення коштів, штучне завищення вартості застави або використання неліквідного майна як забезпечення, інвестиції в активи за завищеною ціною з метою виведення різниці через підконтрольні структури, укладання невигідних для банку контрактів з пов'язаними компаніями на надання різноманітних послуг за завищеними цінами.

Відсутність належного документування, за яку був покараний Банк Альянс, робить такі операції практично невиразними для зовнішніх аудиторів та регуляторів, оскільки без повної документації неможливо відстежити реальні потоки коштів та встановити бенефіціарів операцій.

Шахрайство з боку рядових співробітників банків хоча і меншою мірою, проте також становить серйозну проблему і часто залишається непоміченим протягом тривалого часу через недоліки внутрішнього контролю. Працівники банків можуть зловживати своїм доступом до рахунків клієнтів для несанкціонованого переказу коштів, створювати фіктивні операції для приховування крадіжок, маніпулювати валютними курсами або процентними ставками на свою користь, отримувати хабарі від клієнтів за допомогу в обході процедур перевірки або за надання конфіденційної інформації, використовувати інсайдерську інформацію для особистої вигоди. Слабкі системи контролю доступу, відсутність принципу подвійного контролю для критичних операцій, недостатній моніторинг дій співробітників у інформаційних системах усе це створює можливості для внутрішнього шахрайства.

Кредитні махінації є особливо поширеною формою розтрати банківських активів і часто використовуються для легалізації незаконних доходів одночасно. Класичні схеми включають видачу кредитів підставним компаніям, які контролюються бенефіціарами банку або зацікавленими особами, причому ці кредити надаються на пільгових умовах, без належного аналізу кредитоспроможності, під неліквідну або завищену заставу, і фактично ніколи не передбачають реального повернення. НоваПей Кредит отримала зауваження регулятора щодо недостатнього аналізу джерел коштів та цілей їх використання при кредитуванні, що є критично важливим елементом запобігання таким схемам. Інша поширена схема полягає у створенні штучного ланцюга кредиторів, коли кошти проходять через декілька компаній, формально не пов'язаних між собою, але фактично контрольованих однією групою осіб, що дозволяє маскувати кінцевого отримувача та мету використання коштів. Рефінансування проблемних кредитів через видачу нових позик на погашення старих дозволяє приховувати реальний стан кредитного портфеля та відтерміновувати визнання збитків.

У страхових компаніях можлива розтрата через маніпуляції з технічними резервами, які є основою фінансової стабільності страховика і повинні забезпечувати виконання зобов'язань перед клієнтами. Національний банк оновлює вимоги до обліку технічних резервів, збільшуючи строк підготовки проміжного актуарного звіту до сорока п'яти днів після настання звітної дати, що має покращити якість аналізу та контролю за достатністю резервів. Маніпуляції можуть включати заниження технічних резервів для штучного завищення прибутку та дивідендів, які потім виводяться з компанії, інвестування резервів у високоризикові або неліквідні активи, пов'язані з бенефіціарами страховика, використання страхових схем для виведення коштів через інсценування страхових випадків або виплату необґрунтованих страхових відшкодувань.

Ефективна система внутрішнього аудиту є першою та найважливішою лінією захисту проти розтрати активів, легалізації активів та інших порушень у фінансових установах.

Оновлені вимоги Національного банку до організації внутрішнього аудиту передбачають суттєве посилення цієї функції через впровадження найкращих міжнародних практик. Зокрема, передбачається посилення комунікацій між внутрішніми аудиторами та органами управління банку, насамперед наглядовою радою, що повинно забезпечити реальну незалежність аудиторів від операційного менеджменту та можливість безперешкодно доводити інформацію про виявлені порушення до найвищого рівня керівництва. Покращення планування діяльності на основі комплексної оцінки ризиків дозволить зосередити обмежені ресурси аудиторів на найбільш проблемних та ризикованих напрямках діяльності установи, замість розпорошення уваги на формальні перевірки всіх процесів без урахування їх реальної ризиковості. Забезпечення безперервності функції внутрішнього аудиту та постійного професійного розвитку аудиторів є критично важливим у умовах швидких змін регуляторних вимог, появи нових фінансових інструментів та технологій, еволюції схем фінансових злочинів. Якісніше звітування про результати перевірок з чіткими рекомендаціями та встановленням відповідальності за виправлення недоліків дозволить перетворити внутрішній аудит з формальної процедури на реальний інструмент поліпшення якості управління ризиками.

Особливо важливі ці зміни для небанківських фінансових установ, які історично мали значно слабші системи внутрішнього контролю порівняно з банками, що частково пояснюється меншим масштабом їх діяльності та обмеженими ресурсами, але не може служити виправданням у контексті зростаючої ролі цього сегмента на фінансовому ринку. Дев'ятимісячний перехідний період, передбачений регулятором, дає установам достатньо часу для розробки нових внутрішніх документів, навчання персоналу, налагодження нових процедур та систем звітності, проте вимагає серйозних інвестицій в людські ресурси, технології та організаційні зміни.

Технологічні рішення відіграють все більш критичну роль у сучасному банківському моніторингу, оскільки обсяги транзакцій та складність схем роблять неможливим ефективний ручний контроль

1. Системи виявлення аномалій на базі штучного інтелекту та машинного навчання здатні аналізувати мільйони транзакцій в режимі реального часу, виявляючи нетипові патерни поведінки клієнтів, які можуть свідчити про незаконну діяльність. Ці системи навчаються на історичних даних про підозрілі операції та виявлені випадки відмивання коштів, постійно вдосконалюючи свої алгоритми та адаптуючись до нових схем. Алгоритми можуть розпізнавати дроблення платежів, коли одна велика операція розбивається на множину дрібніших для уникнення порогів обов'язкової звітності, циркулярні перекази між пов'язаними рахунками без економічної доцільності, незвичайну активність рахунків порівняно з історичним профілем клієнта, операції, нехарактерні для заявленого виду діяльності клієнта, транзакції з високоризиковими юрисдикціями або контрагентами.

2. Автоматизація процесів перевірки клієнтів через електронну ідентифікацію є критично важливою для підвищення ефективності та зменшення операційних витрат при одночасному підвищенні якості перевірки. Сучасні системи електронної ідентифікації використовують біометричні технології для розпізнавання облич та порівняння з фотографіями в документах, автоматизований аналіз документів для виявлення підробок та невідповідностей, перевірку даних у державних реєстрах та базах даних для підтвердження автентичності інформації, скринінг у міжнародних санкційних списках та базах даних PEP. Проте випадок ФК Абекор, яка не проводила навіть базової фотофіксації клієнтів, демонструє, що багато установ все ще не використовують навіть найпростіші доступні технології, покладаючись на застарілі ручні процедури.

3. Блокчейн-технології потенційно можуть підвищити прозорість та відстежуваність фінансових транзакцій через створення незмінних записів про всі операції, які не можуть бути задним числом змінені або видалені. Розподілений характер зберігання інформації робить практично неможливим її підробку або приховування, а прозорість ланцюга транзакцій дозволяє відстежити рух коштів від джерела до кінцевого отримувача. Водночас криптовалюти та блокчейн-технології самі стають інструментами для відмивання коштів через можливість псевдоанонімних транзакцій, складність відстеження конвертації між криптовалютами, існування міксерів та інших сервісів для приховування походження коштів, використання децентралізованих фінансових протоколів без центрального контролю.

4. Інтеграція різноманітних баз даних та систем обміну інформацією між банками, державними органами, міжнародними організаціями через захищені канали є критично важливою для швидкої ідентифікації підозрілих осіб та компаній, відстеження складних схем, що охоплюють декілька установ або юрисдикцій, запобігання ситуаціям, коли особа, заблокована в одному банку, просто переходить до іншого. Національний банк розвиває системи електронної звітності та обміну даними, проте рівень інтеграції все ще залишається недостатнім, і багато інформації досі передається через паперові документи або електронні файли без автоматизованої обробки.

Воєнний стан створює специфічні виклики та ризики для фінансової системи, які потребують особливих підходів до моніторингу та контролю.

Операції з окупованими територіями та їх мешканцями вимагають особливої уваги через ризик фінансування окупаційних адміністрацій, російських силових структур або колаборантів. Необхідність відстежувати клієнтів, які можуть бути пов'язані з окупаційною владою, російським бізнесом або державними структурами країни-агресора, вимагає постійного оновлення баз даних та критеріїв ризику. Комінбанк був оштрафований саме за невизначення високого ризику для таких клієнтів, що демонструє недостатню увагу деяких ба?ків до цієї проблеми навіть після трьох років повномасштабної війни.

Ризики фінансування тероризму значно зростають в умовах війни, коли країна-агресор активно намагається дестабілізувати ситуацію через диверсії, теракти та іншу незаконну діяльність на території України. Гроші для фінансування таких операцій можуть надходити через мережу легальних на перший погляд благодійних організацій, які збирають кошти під приводом гуманітарної допомоги, неформальні канали переказу коштів типу хавала, які працюють без залучення офіційної банківської системи і тому важко відстежуються, криптовалютні транзакції через анонімні гаманці та міксери, готівкові перекази через кур'єрів та інші фізичні канали. Банки повинні бути особливо уважними до операцій благодійних організацій, переказів у прикордонні регіони або з них, нетипових схем отримання та використання коштів фізичними особами.

Проблема операцій із замороженими активами набула критичного значення після запровадження масштабних санкцій проти російського бізнесу, держави та окремих осіб. Універсал Банк отримав значний штраф саме за невчасне інформування про такі операції, що є грубим порушенням санкційного режиму.

Банки зобов'язані постійно моніторити оновлення санкційних списків, які публікуються українськими та міжнародними органами, негайно блокувати рахунки та активи осіб, що потрапили під санкції, інформувати уповноважені органи про спроби проведення операцій із замороженими активами, відмовляти у проведенні будь-яких транзакцій, які прямо чи опосередковано можуть принести вигоду санкціонованим особам. Складність полягає в тому що санкційні списки постійно оновлюються, а сучасні схеми обходу санкцій використовують складні корпоративні структури з номінальними власниками для приховування реальних бенефіціарів.

Зростання частки готівкових операцій в економіці через евакуації населення з активних зон бойових дій, внутрішню міграцію мільйонів людей, руйнування банківської інфраструктури у прифронтових регіонах, перебої з електропостачанням, які роблять неможливим використання електронних платежів, ускладнює моніторинг та створює додаткові можливості для відмивання коштів. Банки повинні посилити контроль за готівковими операціями, проте реальні можливості такого контролю обмежені об'єктивними обставинами.

Міжнародна співпраця є невід'ємною складовою ефективної системи протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму в умовах глобалізованої фінансової системи. Україна інтегрована у глобальну систему через членство у ключових міжнародних організаціях та механізмах обміну інформацією.

Стандарти FATF включають сорок рекомендацій, які охоплюють всі аспекти національної системи протидії відмиванню коштів від законодавчої бази та інституційної структури до конкретних вимог для фінансових установ та процедур міжнародної співпраці. Україна зобов'язана виконувати ці рекомендації і регуля­но проходить оцінювання прогресу, результати якого впливають на міжнародну репутацію країни та доступ до міжнародних фінансових ринків. Невиконання стандартів може призвести до включення у списки юрисдикцій з недоліками у системі протидії відмиванню коштів, що автоматично підвищує ризик для всіх українських банків у очах іноземних партнерів та може призвести до обмежень у міжнародних операціях.

Обмін інформацією між підрозділами фінансової розвідки різних країн здійснюється через мережу Egmont Group, яка об'єднує понад сто п'ятдесят національних підрозділів і забезпечує захищені канали комунікації для обміну даними про підозрілі транзакції, розслідування, які можуть мати транскордонний характер, осіб та компаній, які підозрюються у фінансових злочинах. Український підрозділ фінансової розвідки активно використовує ці механізми для отримання інформації про операції українських клієнтів в іноземних банках та надання інформації іноземним колегам про підозрілу діяльність на території України.

Банки зобов'язані перевіряти своїх клієнтів за численними міжнародними санкційними списками, які публікуються Радою Безпеки ООН проти терористів та країн під санкціями, Європейським Союзом проти фізичних та юридичних осіб у різних країнах, Сполученими Штатами через OFAC проти широкого кола осіб та компаній, Великобританією та іншими країнами. Кожен список має свою специфіку та юридичні наслідки, і банки повинні розуміти відмінності між різними режимами санкцій для правильного застосування обмежень.

Технічна допомога від міжнародних організацій включає навчальні програми для співробітників банків, регуляторів та правоохоронних органів, надання обладнання та програмного забезпечення для систем моніторингу, експертні консультації щодо вдосконалення національного законодавства та регуляторної практики, фінансову підтримку проектів модернізації систем фінансового моніторингу. Україна отримує таку допомогу від Міжнародного валютного фонду, Світового банку, ОБСЄ, окремих країн-партнерів, що допомагає підтримувати рівень систем фінансового моніторингу навіть в умовах обмежених бюджетних ресурсів через війну.

Економічні наслідки порушень фінансового моніторингу мають як пряме, так і опосередковане значення для банків та фінансової системи в цілому. Штрафи Національного банку у жовтні на загальну суму понад 200 мільйонів гривень є серйозним фінансовим тягарем особливо для середніх банків. МТБ Банк із штрафом сімдесят вісім мільйонів двісті тисяч гривень, Банк Альянс із 83 мільйони 500 тисяч гривень відчують помітний вплив на поточну прибутковість та показники достатності капіталу. Ці кошти могли б бути використані для розвитку бізнесу, інвестицій у технології, виплати дивідендів акціонерам, проте тепер йдуть на покриття штрафів за недоліки у системах контролю.

Водночас український банківський сектор демонструє загальну фінансову стійкість навіть в умовах війни. За перший квартал 2025 року платоспроможні банки заробили 40 мільярдів гривень чистого прибутку, що майже відповідає показнику аналогічного періоду попереднього року. Державні банки забезпечили 65,7% цього результату, що відображає їх домінуюче становище у системі та роль у фінансуванні воєнних потреб держави. Структура прибутку поступово повертається до довоєнного рівня, коли основним джерелом доходів були традиційні банківські операції кредитування та залучення депозитів, а не спекулятивні операції з державними цінними паперами. Загалом показник зменшився лише на один і два десятих відсотка порівняно з аналогічним періодом дві тисячі двадцять четвертого року, що свідчить про стабілізацію ситуації та адаптацію банківської системи до роботи в умовах війни.

Проте прямі фінансові втрати від штрафів це лише частина економічних наслідків порушень. Репутаційні ризики можуть мати значно більший довгостроковий вплив на бізнес банку. Публічна інформація про великі штрафи за порушення вимог фінансового моніторингу може призвести до втрати довіри клієнтів особливо корпоративних, відтоку депозитів, труднощів у залученні нових клієнтів, погіршення умов співпраці з іноземними банками-кореспондентами, які можуть обмежити операції або навіть розірвати кореспондентські відносини через ризики для власної репутації. Іноземні фінансові уста?ови особливо чутливі до репутаційних ризиків у сфері фінансового моніторингу, оскільки порушення можуть призвести до санкцій з боку регуляторів їх власних юрисдикцій та величезних штрафів, як це неодноразово траплялося з великими міжнародними банками.

Вартість виправлення недоліків після виявлення порушень часто значно перевищує суму штрафів. Банки повинні інвестувати в модернізацію систем моніторингу, наймання додаткових кваліфікованих спеціалістів у сфері комплаєнсу, чиї зарплати на ринку є високими через дефіцит таких фахівців, навчання існуючого персоналу, розробку нових внутрішніх процедур та документів, проведення ретроспективного аналізу клієнтської бази для виявлення раніше пропущених ризиків. Всі ці витрати лягають додатковим тягарем на операційні витрати банку і можуть тривати протягом декількох років до повного виправлення ситуації та переконання регулятора у стійкості покращень.

Перспективи розвитку системи банківського моніторингу в Україні визначаються необхідністю подолання виявлених системних проблем та адаптації до постійно еволюціонуючих загроз і технологій

Культурні зміни в банківському секторі є можливо найважливішим але і найскладнішим елементом трансформації. Комплаєнс та фінансовий моніторинг мають перестати сприйматися як формальна бюрократична процедура, яку треба якось пройти для задоволення вимог регулятора, і стати органічною частиною банківської культури на всіх рівнях від рядових співробітників до вищого керівництва та власників. Керівництво банків має демонструвати особистий приклад нетолерантності до порушень, виділяти достатні ресурси для комплаєнс-функцій, забезпечувати реальну незалежність служб контролю, серйозно ставитися до їх рекомендацій та висновків. Приклад НоваПей Кредит, яка сплатила штраф без оскаржень та оперативно впровадила всі рекомендації регулятора, демонструє конструктивний підхід, який має стати нормою для всієї індустрії замість традиційної практики затяжних судових оскаржень та мінімізації змін.

Інвестиції у технології є критично необхідними для підтримання ефективності моніторингу в умовах зростаючих обсягів транзакцій та складності схем. Банки повинні модернізувати свої системи моніторингу переходячи від простих rule-based систем, які перевіряють виконання жорстко заданих правил, до інтелектуальних систем на базі машинного навчання, які здатні виявляти нові невідомі раніше патерни поведінки.

Впровадження штучного інтелекту для аналізу великих масивів даних, покращення інтеграції різних внутрішніх систем банку для створен?я єдиної картини клієнта та його операцій, автоматизація рутинних процесів перевірки для вивільнення часу спеціалістів на аналіз складних випадків усе це вимагає значних капіталовкладень, але є неминучим для забезпечення конкурентоспроможності.

Підвищення кваліфікації персоналу має стати постійним процесом а не одноразовою акцією. Оновлені вимоги Національного банку правильно акцентують увагу на постійному професійному розвитку аудиторів та комплаєнс-спеціалістів.

Програми навчання повинні охоплювати не тільки формальні вимоги законодавства та регуляторних актів, але й практичні аспекти виявлення нових схем відмивання коштів, роботу з новими технологіями та фінансовими інструментами, міжнародні стандарти та кращі практики, психологічні аспекти роботи з клієнтами та виявлення підозрілої поведінки. Співпраця з міжнародними організаціями, участь у міжнародних конференціях та тренінгах, обмін досвідом з іноземними колегами все це має стати звичною практикою для українських спеціалістів у сфері фінансового моніторингу.

Принцип пропорційності регулювання має бути розвинений для врахування відмінностей між різними категоріями фінансових установ

Вимоги до великих системно важливих банків з мільйонами клієнтів, складними продуктами та міжнародною діяльністю об'єктивно мають бути значно жорсткішими ніж до невеликих кредитних спілок, які обслуговують локальну спільноту з обмеженим набором простих послуг. Національний банк працює над розробкою диференційованих підходів для різних категорій установ, що має зробити регулювання більш ефективним та економічно обґрунтованим. Водночас пропорційність не повинна означати зниження базових стандартів безпеки навіть найменші установи мають дотримуватися фундаментальних принципів ідентифікації клієнтів, моніторингу операцій та звітності про підозрілі транзакції.

Баланс між безпекою фінансової системи та доступністю фінансових послуг для населення та бізнесу є критично важливим для здорового розвитку економіки.

Надмірно жорсткі процедури перевірки та моніторингу можуть обмежити доступ до фінансових послуг для певних категорій клієнтів, особливо малого бізнесу, фізичних осіб з нестандартними джерелами доходів, мешканців віддалених регіонів. Явище дебанкінгу, коли банки відмовляють у обслуговуванні цілим категоріям клієнтів через високі комплаєнс-ризики, стає проблемою у багатьох країнах.

Регулятор має шукати оптимальне співвідношення між захистом системи від зловживань та збереженням доступності фінансових послуг для сумлінних клієнтів, можливо через впровадження спрощених процедур для низькоризикових операцій та клієнтів при одночасному посиленні контролю за високоризиковими сегментами.

Жовтневі санкції Національного банку України стали потужним сигналом всьому банківському сектору про серйозність намірів регулятора щодо забезпечення дотримання вимог фінансового моніторингу. Системні порушення, виявлені у провідних банках та небанківських установах різного масштабу та спеціалізації, свідчать що проблеми мають глибокий структурний характер і не можуть бути вирішені точковими заходами.

Фінансовий моніторинг потребує комплексної трансформації починаючи від зміни культури та ставлення керівництва до цих питань і закінчуючи масштабними інвестиціями у технології та людський капітал

Ризик-орієнтований підхід, якісна ідентифікація та верифікація клієнтів, посилена перевірка політично значущих осіб та високоризикових клієнтів, своєчасна та повна звітність перед регулятором та уповноваженими органами, ефективні системи внутрішнього аудиту та контролю це не бюрократичні формальності створені для ускладнення життя банкам, а реальні критично необхідні інструменти захисту фінансової системи від використання для легалізації злочинних доходів, фі?ансування тероризму та розтрати активів.

В умовах повномасштабної війни питання фінансової безпеки набувають особливого стратегічного значення що виходить далеко за межі суто економічних інтересів окремих банків або навіть стабільності фінансової системи в цілому. Кожна незафіксована вчасно підозріла транзакція потенційно може спрямовувати кошти на фінансування діяльності країни-агресора або її агентів на території України, кожна прогалина у процедурах перевірки клієнтів відкриває можливості для проникнення ворожих структур у фінансову систему, кожна затримка у звітності про операції із замороженими активами підриває ефективність санкційного режиму та завдає шкоди міжнародній репутації України як надійного партнера у протидії російській агресії. Національний банк демонструє готовність і рішучість жорстко карати порушників накладаючи багатомільйонні штрафи навіть на великі системні банки, водночас надаючи розумний час для адаптації до нових підвищених стандартів через перехідні періоди при впровадженні нових вимог.

Майбутнє українського банківського моніторингу та його ефективність у протидії фінансовим злочинам залежить від здатності всіх учасників системи банків, регулятора, правоохоронних органів, міжнародних партнерів працювати спільно над інтеграцією кращих міжнародних практик адаптованих до специфіки українських реалій, впровадженням найсучасніших технологічних рішень з урахуванням обмежених ресурсів та необхідності збалансованого розвитку, формуванням справжньої культури комплаєнсу та нетерпимості до порушень на всіх рівнях банківської системи від рядових співробітників до власників та топ-менеджменту. Тільки такий комплексний багатовимірний підхід що поєднує нормативні вимоги технології людський фактор та міжнародну співпрацю може забезпечити створення дійсно ефективної системи фінансового моніторингу яка буде надійно захищати українську фінансову систему від зловживань створювати довіру до неї з боку міжнародних партнерів та інвесторів і таким чином вносити свій внесок у загальну перемогу України та успішне післявоєнне відновлення економіки в найскладніший та водночас критично важливий період новітньої історії нашої країни.