|
У корпоративному світі управлінська помилка коштує дорого. Один підпис під невдалим контрактом, зволікання з рішенням ради директорів чи ігнорування сигналів про фінансову кризу можуть обернутися мільйонними збитками. І тоді бізнес стикається з ключовим питанням: хто має відповідати - компанія чи конкретний керівник?
Хто такі посадові особи господарських товариств
Посадові особи - це не просто працівники з підвищеною відповідальністю. Це фізичні особи, які реалізують управлінські функції від імені товариства: директори, члени правління, наглядової ради, корпоративні секретарі, головні бухгалтери, ліквідатори чи члени ліквідаційних комісій та інші особи, які установчими документами визнані як посадові. Саме вони втілюють волю юридичної особи у правовому полі.
Перелік посадових осіб, їх права, обов'язки та відповідальність закріплені в статті 99-1 ЦК.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 зазначила, що між юридичною особою та її посадовою особою виникають відносини представництва. Керівник виступає не як найманий працівник, а як представник, який формує волю компанії. Якщо він виходить за межі компетенції, визначеної статутом або законом, - несе персональну відповідальність.
Це означає, що директор чи член правління, навіть перебуваючи у трудових відносинах, не може посилатися на обмеження матеріальної відповідальності за КЗпП. На них поширюються норми цивільного права - насамперед статті 92 і 1166 ЦК, які передбачають підстави відшкодування шкоди, завданої товариству.
Чому керівники повинні відповідати за свої рішення.
Фідуціарні обов'язки посадових осіб отримали своє закріплення в статті 99-1 ЦК Законом № 4196-IX від 09.01.2025, де в частинах 2, 3 зазначено, що посадові особи товариства мають обов'язки перед товариством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління товариством.
Вони зобов'язані діяти:
- в інтересах товариства;
- добросовісно та розумно;
- у такий спосіб, який, на їхнє добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності товариства;
- у межах повноважень, наданих їм установчими документами товариства та законодавством.
Головною метою фідуціарних обов'язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов'язків може призвести до збитків підприємству й зобов'язання їх відшкодувати.
Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов'язки директорів підприємства, як обов'язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов'язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).
Наприклад, якщо генеральний директор підписав контракт, не маючи повноважень або всупереч рішенням наглядової ради, і компанія зазнала збитків - це класичний випадок протиправності. Так само, якщо він не реагував на очевидну фінансову кризу або не ініціював процедуру банкрутства, хоча знав про неплатоспроможність товариства.
Для юристів, керівників та власників бізнесу розуміння цих аспектів є критично важливим. LIGA360 надає доступ до актуальної судової практики, аналітики з корпоративного права та інструментів для розробки внутрішніх політик, що допоможе вибудувати надійну систему захисту від внутрішніх загроз.
Коли посадову особу можна притягнути до відповідальності
Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними товариству. Така максима закріплена в частині 4 статті 99-1 ЦК.
На практиці суди вимагають доведення чотирьох обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення:
1. Протиправність поведінки, тобто дії, вчинені посадовою особою:
- з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
- з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
- з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої установчими документами товариства, якщо для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
- бездіяльністю посадової особи у випадку, якщо вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків
2. Наявність шкоди - зменшення активів товариства, втрати прибутку чи інші негативні фінансові наслідки. Шкода повинна бути реальною та належним чином підтвердженою (аудиторський висновок, судове рішення тощо).
3. Причинно-наслідковий зв'язок між діями посадової особи та збитками.
Підлягає доказуванню наявність безпосереднього зв'язку між протиправною дією або бездіяльністю посадової особи та заподіяною підприємству шкодою.
4. Вина - умисел або необережність.
Без наявності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.
Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки були виконані належним чином.
Водночас спростування товариством, як позивачем, відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов'язків. У цьому разі вже відповідач зобов'язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.
Судова практика: логіка відповідальності змінюється
Так, в постанові КГС ВС від 17.08.2023 у справі N 902/183/22 суд встановив, що відповідач, будучи директором ТОВ, діяв вочевидь недобросовісно, марнотратно та з власною зацікавленістю, що призвело до настання для ТОВ негативних наслідків у вигляді збитків у певному розмірі. Ця сума є різницею між коштами, які товариство сплатило за отриманий товар, і які могло не сплачувати, придбавши його у своїх постійних контрагентів за нижчими цінами.
У справі № 910/4149/21 Касаційний господарський суд встановив (постанова від 5 лютого 2024 року), що керівники банку, ухвалюючи рішення про придбання цінних паперів, які не мали реальної вартості, завдали збитків понад 15 млн грн. Верховний Суд підкреслив: посадові особи повинні приймати обґрунтовані рішення, ретельно аналізуючи всі доступні дані, й уникати ризикованих кроків без належного розгляду. Також важливою складовою є лояльність до підприємства. Керівники зобов'язані ставити інтереси компанії вище власних та уникати ситуацій, у яких вони могли б отримати особисту вигоду. У випадках, коли можливий конфлікт інтересів, вони повинні негайно повідомити про це компанію та її акціонерів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, виснувала, що за загальним правилом розмір шкоди завданої окремими діями певної посадової особи визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо.
Таким чином, фідуціарні обов'язки - це не етична норма, а юридичний критерій оцінки поведінки посадової особи. Якщо дії такої посадової особи суперечать інтересам компанії або свідчать про недбалість - виникає підстава для цивільно-правової відповідальності.
Як бізнесу мінімізувати ризики
Ризики для бізнесу найчастіше виникають не «з нізвідки», а там, де рішення посадових осіб ухвалюються без чітких правил, належної фіксації та контролю. Тож можна виділити п'ять базових кроків, які слід впроваджувати паралельно та масштабувати під розмір і структуру компанії:
1. Регламентація повноважень. Створити належне документальне забезпечення порядку прийняття посадовими особами рішень в господарському товаристві, шляхом закріплення чіткого розмежування сфери компетенції посадових осіб в статуті товариства, контракт з кожною посадовою особою та положення про виконавчі органи, наглядову раду мають закріплювати відповідальність за прийняте рішення.
2. Протоколювання рішень. Кожне рішення посадової особи повинно бути прийнято у відповідності до внутрішніх регламентів, послідовно, логічно та зрозуміло викладено та задокументовано. Бажано зберігати документи як в письмовому, так і в сканованому вигляді.
3. Комплаєнс та контроль - інструменти, які зменшують ризики настання шкідливих наслідків, спричинених зловживанням посадовими особами товариства своїми повноваженнями. Систематичний внутрішній фінансовий аудит і належним чином налагоджена система запобігання конфлікту інтересів є запорукою захисту бізнесу від внутрішніх загроз.
4. Страхування D&O (Directors and Officers Liability Insurance) - це інструмент фінансового захисту топ-менеджерів, що забезпечує компенсацію збитків, спричинених ними товариству та/або третім особам внаслідок невірних управлінських рішень. Популярний в ЄС набирає оберти в Україні.
5. Навчання управлінців - розуміння фідуціарних стандартів та корпоративної етики має стати частиною культури управління.
Висновки
Посадові особи господарських товариств - це не лише «менеджери з підписом». Вони є носіями волі компанії, а отже - несуть тягар правової відповідальності за її рішення. Сучасна судова практика формує нову парадигму корпоративної поведінки: від безконтрольного управління - до відповідального лідерства.
