Належне розкриття структури власності та ідентифікація кінцевих бенефіціарних власників є невід'ємним елементом забезпечення прозорості діяльності бізнесу та мінімізації ризиків використання юридичних осіб для відмивання коштів або ухилення від фінансового моніторингу.
Розкриття інформації про КБВ та структуру власності: базові нормативні вимоги
Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» («Закон № 361-IX») визначає, що структурою власності є документально підтверджена система взаємовідносин фізичних та юридичних осіб, трастів, інших подібних правових утворень, що дає змогу встановити всіх кінцевих бенефіціарних власників («КБВ»), у тому числі відносини контролю між ними, або відсутність КБВ.
Іншими словами структура власності - це документ, що відображає, яка особа фактично володіє компанією та контролює її на всіх рівнях.
Закон № 361-IX встановлює певний перелік обов'язків для юридичних осіб в Україні щодо структури власності та КБВ, зокрема:
підтримувати відомості про КБВ та структуру власності в актуальному стані;
повідомляти державного реєстратора про зміни у відомостях про КБВ та структуру власності протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення; та
подавати документи, що підтверджують зміни до відомостей про КБВ та структуру власності у порядку, що визначений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» («Закон № 755-IV»).
Таким чином, у разі, якщо у відомостях про структуру власності та/або КБВ юридичної особи змінилася інформація, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань («ЄДР»), відповідні зміни мають бути внесені до ЄДР у встановленні законодавством строки.
Водночас, Закон № 755-IV передбачає притягнення до відповідальності юридичної особи за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо неправдивих відомостей про КБВ (відсутність КБВ) такої юридичної особи державному реєстратору.
Нормативні вимоги до документального підтвердження структури власності
Закон № 755-IV визначає перелік документів, що необхідно подати суб'єкту державної реєстрації у разі зміни структури власності юридичної особи. При цьому, такий перелік не є вичерпним і, включає такі документи:
заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР;
структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 163 від 19.03.2021 р. «Про затвердження Положення про форму та зміст структури власності» («Наказ № 163»);
витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи - нерезидента в країні її місцезнаходження, якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент. Такий документ повинен бути виданий не раніше одного місяця до дати його подання для проведення державної реєстрації;
копія документа, що посвідчує особу, яка є КБВ юридичної особи (за наявності такої особи у структурі власності). Якщо КБВ юридичної особи є нерезидентом, тоді документ, що посвідчує особу повинен бути легалізований в установленому законодавством порядку, нотаріальне засвідчення якого має бути здійснене не раніше ніж за 90 днів до дати його подання для проведення державної реєстрації;
інші офіційні документи (їх копії, зокрема нотаріально засвідчені копії), що підтверджують можливість здійснення вирішального впливу (наприклад, у разі наявності у структурі власності юридичної особи трастів, до схематичного зображення структури власності також мають додаватися відповідні документи, що підтверджують належність особам трасту).
Документи (у тому числі, їх копії), видані закордоном, мають бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами.
Отримуйте повне досьє на кожну організацію та ФОП - усе, що потрібно для глибокої перевірки та належної обачності
Поширені практичні проблеми підтвердження структури власності: роль афідевіту
Часто на практиці трапляються багаторівневі структури власності, що включають у себе значну кількість юридичних осіб, фізичних осіб, трастових та інших подібних правових утворень, тощо. У зв'язку з цим, виникає питання можливості своєчасного отримання офіційних документів (зокрема, і їх копій), що підтверджують наявність або ж відсутність КБВ та здійснення вирішального впливу на юридичну особу, для подання їх державному реєстратору разом із структурою власності для здійснення державної реєстрації.
Юридичні особи в Україні нерідко стикаються, зокрема, з наступними проблемами у цій сфері:
неможливість отримання достатніх документів, що підтверджують володіння юридичною особою через ланцюг володіння;
відсутність необхідної інформації у наданих офіційних документах. Наприклад, у деяких країнах документ, що підтверджує реєстрацію юридичної особи, не обов'язково є повноцінним витягом, а може бути сертифікатом про реєстрацію, що визначає лише обмежену кількість інформації, якої може бути недостатньо для здійснення державної реєстрації в Україні, тощо.
У такому разі, існує доцільність у підготовці додаткових документів для можливості здійснення державної реєстрації. Зокрема, варто розглянути можливість складання афідевіту.
Слід зазначити, що афідевіт в Україні не є поширеним документом, та його визначення на нормативному рівні згадується лише у роз'ясненні Міністерства юстиції України від 01.02.1998 р. «Щодо нотаріального оформлення від імені громадян, підприємств, установ і організацій України документів, призначених для дії за кордоном» («Роз'яснення»), де визначається, що ним є письмова урочиста заява. Міністерство юстиції України у 2024 році окремо визначало, що афідевіт - це письмова урочиста заява про наявність або відсутність певних фактів (подій), які мають юридичне значення
Варто відмітити, що існуючі нормативні акти визначають вимоги до оформлення афідевіту в Україні для дії за кордоном, водночас, не встановлюють вимог до афідевіту, що виданий за кордоном.
Відтак, оскільки законодавством України не передбачено чітких вимог до афідевіту, для можливості здійснення державної реєстрації зазвичай рекомендується відображати у ньому інформацію, що розкриває повний ланцюг володіння - від самої юридичної особи і аж до КБВ (у разі можливості його встановлення).
Зокрема, доцільно відображати ідентифікаційні дані усіх осіб, що входять до структури власності: їх повні найменування, реєстраційні та/або податкові номери, країну реєстрації, місцезнаходження, а також розмір (відсоток) участі/володіння в кожній ланці структури власності (у разі можливості визначення). А для інших правових утворень (зокрема, трастів) - зазначити ідентифікаційні відомості про засновника, вигодоодержувача, довірителя, захисника та інших осіб, які мають відповідні права чи вплив у межах відповідних відносин.
Нерідко виникають й ситуації, коли у структурі власності юридичної особи акції материнської компанії або інших компаній у ланцюгу володіння знаходяться у вільному обігу на будь-якій з фондових бірж, що часто зумовлює наявність невизначеної кількості акціонерів та встановлення відсотку їх володіння. У такому разі варто зазначити про це у афідевіті, та вказати перелік акціонерів (за наявності такої інформації).
Важливо зауважити, що афідевіт повинен бути підписаний уповноваженою на це особою, нотаріально засвідчений та легалізований у встановленому законодавством України порядку, перекладений на українську мову із відповідним нотаріальним засвідченням вірності такого перекладу (у разі, якщо документ видається закордоном).
Отже, складність багаторівневих структур власності у поєднанні з коротким строком дійсності для цілей державної реєстрації деяких підтверджуючих документів, а також відмінностями у документах, що видаються в іноземних юрисдикціях, може створити суттєві практичні перешкоди для своєчасного та належного підтвердження структури власності в Україні.
Хоча законодавство України й допускає використання документів, складених за іноземним правом, їх прийнятність на території України має бути підтверджена належним проходженням процедури легалізації та відсутності суперечностей із нормами українського законодавства.
Висновок
Зміна структури власності - це не лише формальна реєстраційна дія, а комплексний та достатньо складний процес. Він вимагає своєчасного та належного оновлення даних про КБВ в ЄДР, достатнього документального підтвердження ланцюга власності та дотримання вимог щодо легалізації іноземних документів.
При цьому, особливу увагу слід приділяти визначенню наявності вирішального впливу, оформленню документів щодо осіб у структурі власності та КБВ, а також дотриманню передбачених законодавством строків подання інформації та документів щодо структури власності державному реєстратору.
Не менш важливим є врахування обмежених строків дії певних документів, що видаються за кордоном, та специфіку їх використання, а також оформлення афідевіту, що попри свою корисність, не замінить повний пакет офіційних документів.
Додатково, коректне відображення змін до структури власності у ЄДР матиме вплив на діяльність бізнесу в Україні, зокрема спростить проходження реідентифікації перед суб'єктами первинного фінансового моніторингу (банками, страховими, юридичними та податковими радниками, тощо) для продовження надання ними послуг такому бізнесу.
Владислав Фісун - старший юрист, KPMG Law Ukraine
Тетяна Захарків - молодша юристка, KPMG Law Ukraine
