Більшість управлінського персоналу дізнаються про реальний обсяг своїх податкових ризиків лише тоді, коли на порозі вже стоять інспектори ДПС. Тим часом Податковий кодекс України (ПКУ) містить детально прописану процедуру, яка, якщо знати її, перетворюється на реальний захисний інструмент - а не просто набір формальностей.
Види перевірок.
Стаття 75 ПКУ розмежовує три основні форми контролю: камеральні, документальні та фактичні перевірки.
Камеральна перевірка (ст. 76 ПКУ) -проводиться в приміщенні контролюючого органу, на підставі даних декларацій, ЄРПН, СЕА ПДВ, реєстрів акцизних накладних та СОД РРО. Предмет камеральної перевірки не обмежений правильністю складання податкової звітності. Їм може бути: своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; і навіть, своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу.
Жодного спеціального рішення керівника не потрібно - перевірка розпочинається автоматично і платник отримує вже її результати (акт первірки).
Фактична перевірка (ст. 80 ПКУ) - здійснюється без попередження, за місцем фактичного провадження діяльності. Перевіряються розрахункові операції, касова дисципліна, наявність ліцензій, оформлення трудових відносин. Тривалість - до 10 діб з можливістю продовження на 5 діб.
Документальна планова перевірка (ст. 77 ПКУ) - єдиний вид, де у платника є час на підготовку. План-графік оприлюднюється на сайті ДПС до 25 грудня поточного року. Повідомлення надсилається не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку. Відбір до плану здійснюється на основі ризик-орієнтованої моделі: платники з незначним ризиком включаються не частіше разу на три роки, з середнім - раз на два роки, з високим - щорічно. Тривалість - до 30 робочих днів для великих платників, 20 - для інших, 10 - для малого бізнесу, з можливістю продовження.
Документальна позапланова перевірка (ст. 78 ПКУ) - найбільш тривожний сценарій для будь-якого CFO. Не передбачається жодним планом і проводиться за наявності хоча б однієї підстави з вичерпного переліку ст. 78.1 ПКУ.
Стаття 78.1 ПКУ містить 28 підстав для позапланової перевірки. Фінансовому директору слід знати найбільш практично значущі з них.
Ігнорування запитів ДПС - найнебезпечніша підстава. Підпункти 78.1.1 та 78.1.4 ПКУ прямо вказують: якщо платник не надає пояснення та документальне підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів - позапланова перевірка автоматично стає правомірною. Аналогічно - якщо не надано інформацію для зустрічної звірки протягом 10 робочих днів (пп. 78.1.19 ПКУ).
Реструктуризація бізнесу (пп. 78.1.7 ПКУ) - початок процедури реорганізації, ліквідації, припинення діяльності ФОП або закриття відокремленого підрозділу автоматично є підставою для перевірки. Це часто стає неприємним сюрпризом під час злиттів та поглинань.
Від'ємне значення ПДВ понад 100 тис. грн (пп. 78.1.8 ПКУ) - якщо платник заявив бюджетне відшкодування або задекларував від'ємне значення ПДВ у зазначеному розмірі, перевірка є майже неминучою.
Заперечення на акт перевірки або скарга на ППР (пп. 78.1.5 ПКУ) - якщо у запереченнях або в скарзі платник посилається на обставини, що не досліджувались під час перевірки, контролюючий орган має право призначити нову (позапланову) перевірку виключно з цих питань.
Важливо: відповідно до ст. 78.2 ПКУ повторна позапланова перевірка з питань, які вже охоплювалися попередніми перевірками (за підставами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8), заборонена.
Допуск до перевірки: коли можна сказати «ні»
Стаття 81 ПКУ чітко визначає умови допуску до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок. Посадові особи контролюючого органу зобов'язані пред'явити три документи: направлення на перевірку, копію наказу та службове посвідчення особи (осіб), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Направлення має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення перевірки, найменування (ПІБ для фізособи) та реквізити платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мету, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дату початку та тривалість перевірки, посаду та прізвище інспектора, підпис керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДПС та печатку.
Копія наказу має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування (ПІБ для фізособи) та реквізити платника податку, адресу об'єкту перевірки, мету, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, підпис керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДПС та печатку.
Якщо хоча б один з трьох документів відсутній або оформлений з порушеннями - платник має законне право не допустити перевіряючих. Це єдина передбачена законом підстава для відмови. Будь-яка інша відмова у допуску - незаконна.
Практичне застереження: рішення про недопуск - виключно юридичне, а не операційне. Перш ніж його приймати, обов'язково залучіть адвоката. Недопуск фіксується в двох примірниках акту, із підписами посадових осіб ДПС та платника.
Які документи необхідно надати під час перевірки?
Стаття 85 ПКУ містить ключове правило: платник зобов'язаний надати всі документи, пов'язані з предметом перевірки, після її початку. Витребування інших документів заборонено (ст. 85.1 ПКУ).
Три принципові норми, про які часто забувають:
Перше - вилучення оригіналів первинних документів заборонене (ст. 85.5 ПКУ), крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. Перевіряючі мають право лише отримувати від платника належним чином засвідчені копії.
Друге - запит на отримання копій документів має бути поданий перевіряючими не пізніше ніж за 5 робочих днів до завершення перевірки (абз. 2 ст. 85.4 ПКУ) та обґрунтований нормами ПКУ.
Третє - документи, що містять комерційну таємницю теж надаються, але окремо з відповідним позначенням та оформленням акту (ст. 85.3 ПКУ).
Акт перевірки і заперечення: перший та найважливіший рубіж захисту
За результатами перевірки складається акт (при виявленні порушень) або довідка (якщо порушень немає). Процедура отримання та підписання акту перевірки є вкрай важливою. При отриманні акту перевірки від податківців обов'язково треба поставити підпис під написом про отримання примірника акті із додатками та відповідній кількості сторінок. Якщо кількість додатків чи сторінок не відповідає, про це вказується в акті (як в примірнику податкової , так і у власному примірнику). Також підпис зазначається під написом про незгоду із висновками акту а про подачу заперечень у встановленому порядку. Підписів під іншими написами ставити в акті перевірки не треба.
Якщо ж акт надсилається поштою, то за місцезнаходженням платника податків. Це означає, що поштову кореспонденцію необхідно відслідковувати та вчасно отримувати!!!
Відповідно до ст. 86.7 ПКУ платник має право подати письмові заперечення протягом 10 робочих днів з дня отримання акту. Це не формальність. Разом із запереченнями обов'язково подаються копії документів, які не були враховані в акті перевірки (незалежно від підстав неврахування). Платник має право бути присутнім під час розгляду заперечень, про що платника повідомляють (про дату та місце розгляду) не пізніше ніж за 4 робочих дні до засідання (з 2024 року - можливо у форматі відеоконференції).
Прийняття податкового повідомлення-рішення (ППР).
Акт є підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, протягом 15 робочих днів після вручення акту, а за наявності заперечень - протягом 5 робочих днів після розгляду.
Стаття 58 ПКУ детально регламентує, що саме має містити цей документ, і фінансовий директор зобов'язаний знати ці вимоги - бо їх порушення є самостійною підставою для скасування ППР.
Якщо ППР прийнято за результатами документальної перевірки і є підставою для фінансової відповідальності, воно повинно містити не просто суму донарахування, а обґрунтовану фактичну підставу: стислий виклад виявлених порушень, обставини їх вчинення, розрахунок суми зобов'язання з розбивкою за податковими періодами, інформацію про наявність або відсутність пом'якшуючих обставин, а також детальний розрахунок штрафних санкцій із посиланням на норми ПКУ (ст. 58.1.2 ПКУ). Якщо ППР містить лише загальну суму без розрахунку - це процесуальне порушення, яке є підставою для оскарження.
Окремо зверніть увагу: ППР надсилається за кожним окремим податком (ст. 58.2 ПКУ). Якщо за результатами однієї перевірки виявлено порушення з ПДВ, податку на прибуток та ПДФО - ви отримаєте три окремих ППР.
ППР може бути вручено особисто платнику (уповноваженій посадовій особі) або надісланий поштою, то за місцезнаходженням платника податків.
Строки сплати після отримання ППР - ще одна зона підвищеного ризику для фінансового блоку. Відповідно до ст. 57.3 ПКУ платник зобов'язаний сплатити нараховану суму протягом 10 робочих днів з дня отримання ППР. Після завершення оскарження і узгодження суми - знову 10 робочих днів на сплату
LIGA360: Алгоритм дій керівника підприємства при проведенні слідчих дій Бюро економічної безпеки України
Практичний чеклист для управлінського персоналу
Отримавши повідомлення або направлення на перевірку, дійте за чітким алгоритмом: зафіксуйте дату отримання; перевірте реквізити направлення і наказу; негайно залучіть юриста; призначте єдину відповідальну особу для комунікації з перевіряючими; впорядкуйте документи за предметом перевірки; проведіть інструктаж персоналу; не знищуйте і не переміщуйте жодних документів. Відповідайте на запити ДПС у строки - ігнорування коштує дорожче, ніж будь-яке пояснення.
Головний висновок: ПКУ містить достатньо інструментів для захисту платника на кожному етапі перевірки. Питання лише в тому, чи знає фінансовий блок про їх існування - і чи готовий ними скористатися вчасно.
Разом з тим, останні два роки кардинально змінили ландшафт податкових ризиків для українського бізнесу. Те, що раніше вирішувалося в площині адміністративного оскарження і штрафних санкцій, дедалі частіше переходить у площину кримінального провадження. І головна причина цього зсуву - системна активізація Бюро економічної безпеки.
Практика показує: більшість фінансових директорів і головних бухгалтерів досі недооцінюють принципову різницю між перевіркою ДПС і втручанням БЕБ. Ця недооцінка обходиться дорого - іноді особисто.
Державна податкова служба діє в межах податкового законодавства. Результат її перевірки - донарахування, штрафні санкції, податкове повідомлення-рішення. Все це неприємно, але оскаржуване в адміністративному суді і таке, що не зачіпає особисту свободу посадових осіб підприємства.
БЕБ - правоохоронний орган, що здійснює досудове розслідування економічних злочинів у межах КПК. Інструментарій принципово інший: обшуки на підставі ухвали слідчого судді, а то й без таких ухвал, тимчасовий доступ до документів та електронних носіїв, допити, підозри, арешт майна. Результат - не ППР, а вирок суду і кримінальна відповідальність конкретних фізичних осіб.
Водночас ці два процеси не є взаємовиключними і не є послідовними. БЕБ може відкрити кримінальне провадження паралельно з тривалою податковою перевіркою або навіть раніше - на підставі власного аналізу даних із реєстрів. Фінансовий директор нерідко дізнається про існування провадження щодо себе лише в момент, коли до офісу приходять зі слідчими діями.
Стаття 212 КК України - ухилення від сплати податків - передбачає відпвідальність лише за умисні дії. Саме в цьому слові зосереджений весь практичний сенс для фінансового блоку підприємства.
Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2024 року (справа № 201/9734/21) сформулював позицію, несплата податку сама по собі не є достатньою підставою для кримінальної відповідальності. Сторона обвинувачення зобов'язана довести, що особа усвідомлювала свій обов'язок сплатити податок і свідомо від нього ухилилася. Арифметична помилка, неправильне тлумачення норми, спірна юридична кваліфікація операції - за наявності обґрунтування це не кримінальний злочин.
Злочин - це інше. Це подвійна бухгалтерія. Свідоме використання підприємств без реальної господарської діяльності. Схеми дроблення бізнесу з очевидною метою мінімізації. Листування в месенджерах із прямими вказівками «не показувати» певні операції. Саме ці обставини слідство розцінює як докази умислу - і саме їх шукають при обшуку.
Проблема в тому, що межа між «агресивним податковим плануванням» і «ухиленням» на практиці виявляється набагато тоншою, ніж здається в момент прийняття управлінських рішень.
Окремий і надзвичайно поширений ризик - операції з контрагентами, яких ДПС або суд згодом визнає «фіктивними». Логіка контролюючих органів тут проста і небезпечна: якщо ваш постачальник фіктивний - операція нереальна, податковий кредит знімається, а при значних сумах питання переходить до БЕБ.
Верховний Суд у постанові від 09.11.2022 (справа № 604/597/16) захищає добросовісного платника: підприємство не несе відповідальності за дії контрагента, якщо не знало і не могло знати про їх протиправний характер. Законодавство не покладає на суб'єкта господарювання обов'язок бути обізнаним з особливостями господарювання партнера. Право на податковий кредит не може залежати від податкової дисципліни третіх осіб.
Але ця правова позиція працює лише тоді, коли є що показати суду. Реальність операції - не абстрактна категорія, а конкретні первинні документи, транспортні накладні, акти, підтвердження руху товару чи фактичного надання послуг. За їх відсутності навіть сумлінний платник опиняється у вразливій позиції, яку слідство інтерпретуватиме на власний розсуд.
Ще одна принципова позиція Верховного Суду, яку фінансовий блок має розуміти, стосується узгодженості податкових зобов'язань. Постанова ККС ВС від 17 березня 2026 року (справа № 758/9/18) підтверджує: для кваліфікації ухилення від сплати податків ключову роль відіграє факт узгодженості ППР. Поки платник оскаржує податкове повідомлення-рішення в адміністративному суді - зобов'язання не є узгодженим. А отже, своєчасне і правильно оформлене оскарження ППР - це не лише податковий, але й кримінально-правовий інструмент захисту.
Куріленко Н.Є. Керівниця податкової практики адвокатської компанії “Соколовський і партнери”. Старший радник. Аудитор. Адвокат
Лисовець Т.В. Старша партнерка адвокатської компанії “Соколовський і партнери”. Адвокат
