Як змінився потік інвестицій в реальний сектор за останні 5 років?
Я буду прагматичною та відвертою: є цифри, які варто порівнювати з поточним періодом - показники 2007-2008 року, і коли ми порівнюємо показники FDI (прямі іноземні інвестиції), особливого приводу для натхнення немає, на жаль. Звичайно, якщо дивитися на динаміку останніх 5 років, то вона буде вселяти оптимізм й віру в зростання, але я вважаю, що на будь-які економічні тренди потрібно дивитися трохи ширше. Потрібно брати горизонт, скажімо, 20 або мінімум 15 років, і тоді ми будемо бачити більш-менш глобальні тренди. Якщо порівнювати коротко, рік за роком, то об'єктивно зрозуміти ситуацію буде досить складно. В один рік можуть зайти великі іноземні корпорації та разово проінвестувати, але це не означає, що такий же потік ми можемо очікувати в наступному році або, що такий приклад може підштовхнути інші великі корпорації заходити до України. Тому є показники, на які нам варто рівнятися, щоб чітко розуміти, наскільки ефективно ми працюємо.
Які галузі найцікавіші для інвестування та найбільш фінансовані?
Якщо порівнювати в ширшому горизонті (10-15 років), то спочатку всі цікавилися промисловістю, потім все стало зміщуватися в агросферу та логістику, а якщо конкретно - в агрологістику та портову інфраструктуру. Цей перехід з одного напрямку до іншого присутній. Якщо говорити про перспективи, то я можу говорити про діяльність нашого фонду: у вересні 2018 роки ми анонсували плани щодо інвестування в енергосектор. Ті зміни, які відбулися в законодавстві, привели наш фонд до розуміння, що інвестування в енергетику, а саме - в газовидобування, буде найбільш перспективним. В Україні ця галузь є дуже перспективною, наша країна багата природними ресурсами і нам є на кого рівнятися.
Які фактори заважають Україні нарощувати потік прямих інвестицій? Яких рішень й «сигналів» інвестори чекають від влади?
Дуже часто наводять приклад Сінгапуру, я б додала приклад Південної Кореї. Повинні бути дуже прозорі для інвестора правила гри. Ця тема давно затерта до дірок, інвестори постійно говорять про те, що має бути міжнародне право (бажано англійське, наприклад, його ввели недавно в Казахстані). Друге важливе питання - захист інвестицій на весь період володіння. Інвестор мислить глобально і йому потрібні гарантії на період від 10-25 років. Це найважливіші питання, які необхідно вирішити, аби інвестори не тільки прийшли, а й залишилися. У нас було багато прикладів, коли великі іноземні інвесткомпанії або корпорації заявляли про готовність інвестування і не проінвестували.
Так що основна проблема - інвестклімат. Якби був сприятливий інвестклімат, то приходили б великі, середні і навіть малі інвестори. Сьогодні кожен інвестор боїться: перше - незахищеності, друге - невизначеності.
За якими ключовими критеріями SigmaBleyzer обирає проекти для інвестування?
SigmaBleyzer в Україні вже 25 років. За ці роки ми інвестували в економіку країни понад 1 млрд. дол. США і кожен раз питання вибору активу і як з нього зробити гідний вихід, був завданням №1. Залежно від того, в яких галузях поліпшувалося законодавство, був кращим захист інвестора, більш якісне зростання галузі, SigmaBleyzer приймала рішення про інвестування. У структурі нашого четвертого фонду, яким ми володіємо останні 7 років, ви можете побачити і телекомунікаційного оператора «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ», і ритейл-бізнес «КОСМО», і аграрну компанію «AgroGeneration».
У попередніх фондах ми інвестували в переробні підприємства, FMCG, які з часом робили експортоорієнтованими.
Говорячи про перспективу, на прикладі проекту з енергогалуззю, про який я говорила вище, ми теж дивилися на законодавчі зміни, на реакцію та підтримку міжнародної спільноти. Для нас це означає, що в енергогалузі з'явиться захист інвестора і більш якісне законодавство, що дозволить нам, спільно з фінансовими партнерами, проінвестувати в цю галузь.
Які галузі зараз найбільш привабливі і відкриті для іноземного інвестора, а які, навпаки, недоступні?
Не тільки наш фонд може служити прикладом. В Україні є інші сильні фонди такі як Horizon Capital і Dragon Capital, які успішно інвестують в IT-галузь і фармацевтику, ритейл, переробку, медицину, нерухомість. Все більше галузей стають цікавими для західних фондів. Якщо звернути увагу на тенденції інвестування західних фондів, ви зрозумієте, що готовність інвестувати є. Немає таких галузей, від яких би точно відмовилися фонди, просто все залежить від спеціалізації, наявності якісних фахівців, які детально оцінюють конкретну галузь, й розуміння, що в цьому секторі інвестиції можуть бути ефективними.
Яка модель розвитку агробізнесу (великі агрохолдинги або дрібні фермерські господарства) привабливіше для інвестора?
Будь-який банк відповість, що їм легше працювати з декількома великими агрохолдингами, які в основному і складають аграрні портфелі, ніж ходити і шукати дрібні господарства. Великі холдинги більш прозорі, їх легше оцінити за ризиками, вся звітність та інформація про них відкрита і відома. Також є міжнародна практика, що чим більше обсяг ринку (мас маркет), тим можливість на ньому заробити більше.
У середніх фермерів стали трохи більше інвестувати останні 5 років, але малий сегмент, по суті, ще ніким не займаний. Щоб банку обробити всю інформацію щодо потенційних позичальників необхідно мати відповідні локальні відділення по всій країні, певну кількість фахівців даного профілю, відповідні перевіряючі структури, які зможуть гарантувати ризики.
Однак наведу загальновідомий факт, що дрібні позичальники завжди віддають борги, а великі - нерідко потребують дофінансування і реструктуризації.
Який досвід слід придбати у Європи в розвитку агробізнесу?
Перше - якщо в ЄС дуже якісно розвинена пільгова допомога та субсидування своїх виробників, то, на жаль, у нас цього немає. Друге - Західні країни приділяють величезну увагу технологічним стандартам і стандартам якості і безпеки продукції.
І третє - там присутня величезна підтримка локальних виробників. Наприклад, сир «Емменталь», який виробляється в конкретному кантоні Швейцарії - є продуктом, захищеним географічним походженням. Тобто, в якому регіоні ти б не робив ковбасу, сир, мед або що-небудь інше, виробник може використовувати географічну ідентифікацію і бути захищений.
Говорячи про Україну, я вважаю, скільки б про це не говорила влада, але дані програми у нас не те, що не запущені, але навіть немає фундаментальних джерел.
Які темпи впровадження цифрових технологій в агросекторі?
Багато агрокомпаній, особливо великих, в нашій країні активно використовують IT-технології. Кожен аграрій розуміє, що він в рази більше отримає грошей, якщо почне ставити датчики на баках, GPS на машинах: щоб було зрозуміло куди машина їде, які роботи виконує, як витрачає паливо. Далі - баркоди для запчастин, які знаходяться на логістичному складі, точні дані по елеваторах, їх завантаження, сушку тощо. Всі технології використовуються.
Я згадую момент, як у 2012 році на конференції Адама Сміта я показувала ролик про дрони над полями в США. Мені тоді сказали: «Так це в Техасі, коли воно до нас дійде!», а в наступному році вже багато аграріїв закупили і почали використовувати дрони. Якщо сьогодні у вас немає дрона або гелікоптера - ви вже не аграрій.
І в перспективі всі в очікуванні, коли дрони будуть такими «розумними» та ефективними, щоб самостійно літали заряджатися; згідно з заданими задачами - аналізували і прилітали на місце дислокації. Також кожен аграрій мріє, коли сільськогосподарська техніка почне їздити без водіїв, весь функціонал для цього вже практично готовий, але не до кінця готове законодавство, щоб це реалізувати.
Я вірю, що в недалекому майбутньому все це станеться.
Які інновації Ви використовуєте в організації управління компанією і персоналом?
Я можу привести приклад нашої портфельної компанію «AgroGeneration», яка впровадила в 2016 році Six Sigma, що по суті є повною трансформацією організації: як з точки зору організаційної культури, так і технології. Не тільки ми можемо служити прикладом таких трансформацій. Передові технології впроваджують NCH, «Астарта», «ІМК», «Кернел» і багато інших компаній.
Ви часто спілкуєтеся з рядовими співробітниками, ключовими менеджерами?
Як математик я більше інтроверт, але як топ-менеджер я розумію, що це неправильно, тому мені знадобилися довгі роки роботи над собою, щоб стати ефективною у внутрішньокорпоративних комунікаціях. Зі співробітниками необхідно говорити і щиро цікавитися не тільки результатами роботи, а й прагненнями, мотивацією, самим життям. Будь-який співробітник має вільний доступ до мене і завжди може висловити свою думку або пропозицію.
У нашій компанії ми не будуємо ніяких бар'єрів і стін там, де вони не потрібні.
Чи важливо наявність комплаенс-процедур в компанії і «прозорої» структури?
Американському фонду досить легко повністю слідувати всім цим вимогам. Ми працюємо відповідно до американського законодавства, що передбачає повну прозорість, транспарентність і та комплаенс.
Наприклад, наша портфельна компанія «AgroGeneration» є публічною, розміщена на французькій біржі Euronext, на нас покладено всі зобов'язання публічної компанії, зокрема, повна прозорість звітності на біржі і детальні комплайенс-процедури, відкриті тендери і т.п.
Інші наші компанії також повністю відповідають цим процедурам.
Зараз багато говорять про можливу чергове глобальну кризу. Як це може торкнутися українського агросектору? Де в таких умовах шукати інвестиції?
На наступний рік ми дивимося спокійно й оптимістично. Мій улюблений Уоррен Баффет більше 20 років тому сказав: «Ми будемо ігнорувати політичні та економічні прогнози, які є дорогим відволікаючим чинником для багатьох інвесторів і бізнесменів. Тридцять років тому ніхто не міг передбачити поширення війни у В'єтнамі, контроль за цінами і зарплатами, два нафтових шоку, відставку президента, розпад СРСР, одноденне падіння індексу Dow Jones на 508 пунктів і коливання прибутковості казначейських векселів на відмітках між 2,8% і 17 , 4%. А в результаті виходить так, що кращі покупки відбуваються в момент активного поширення побоювань різного роду». Такої думки дотримується багато інвесторів. Україна сьогодні - це недооцінений майданчик, в який прогнозовано вкладають і вкладатимуть мільярдні інвестиції.
Які книги або хобі Вас надихають?
Є книги, які прочитали багато, але дуже важливий момент, коли саме їх читаєш. Зокрема, «Трилогія бажання» («Фінансист», «Титан» і «Стоїк») Теодора Драйзера і «Атлант розправив плечі», Айн Ренд. Я прочитала ці книги багато років тому, але в цьому році, бо частину свого часу я приділяю спорту, вирішила під час тренувань переслухати в аудіо форматі ці книги.
Перечитуючи ці книги заново, приходить розуміння, що все вічно в цьому світі, починаючи з політичних і фінансових станів, біржі, транзакцій і закінчуючи прозорістю економіки і захистом авторських прав.
Якщо говорити про книгу, яка мені дуже сподобалася, це чудова книга: «The Hard Thing About Hard Things» («Легко не буде. Як побудувати бізнес, коли питань більше, ніж відповідей») Бена Хоровіца, яка розповідає про нього - одного з найбільших IT-інвесторів силіконової долини. Про те, що життя топ-менеджера - постійний бій, в хорошому сенсі, і ніякої можливості ні на секунду розслабитися, оскільки кожен день готує тобі нові випробування.
Які побажання або рекомендації Ви можете дати українським топ-менеджерам?
Максимально намагатися спільними зусиллями, разом з державою, зменшити частку нашого тіньового ринку, що дозволить розкрити правильні економічні показники українського ринку і сприятиме розквіту економіки.
Нагадаємо, за допомогою PatentBot - інноваційного партнерського сервісу ЛІГА:ЗАКОН - можна онлайн реєструвати торгові марки в Україні, ЄС і США. Така реєстрація здійснюється цілодобово. Ознайомитися з сервісом можна за посиланням.