За даними статистики, сьогодні житловий фонд в Україні становить близько 1 млрд кв. м. За оцінкою, до половини житла - застаріле. А близько 75 млн кв. м житла в Україні є непридатним для проживання, оскільки перебуває в аварійному стані. У Києві такого близько 9 млн кв. м.
Найпростішим варіантом вирішення цієї проблеми чиновникам вбачається комплексна реконструкція мікрорайонів старих будинків (у більшості своїй це хрущовки). Під реконструкцією ж розуміється, як правило, знесення старих будинків і побудова на їхньому місці нових за рахунок приватних інвесторів.
Процес цей навіть на папері виглядає не дуже гладким. Передусім тому, що мешканці житла, що намічається до знесення, є його власниками. Правового механізму обмеження їх в цьому праві поки немає, а добровільно погодяться на заміну власності люди лише в тому випадку, якщо отримають надійні гарантії та вигоду від неї. Взагалі ж світова практика показує, що процес масової реконструкції житла дуже непростий.
Українська влада досить давно почала розмови про необхідність подібної реконструкції. У 2006 році було прийнято Закон «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», який на практиці так і не запрацював. Нещодавно Мінрегіон почав роботу з «реконструкції» цього Закону.
На круглому столі, що відбувся 15 грудня, замміністра Мінрегіону Лев Парцхаладзе заявив, що основою пропонованих змін має стати обов'язкове врахування інтересів громадян - мешканців таких будинків під час переселення. Чиновник пояснив, що громадянам мають бути запропоновані поліпшені житлові умови: новий будинок, збільшення площі квартири, ремонт.
Замміністра також зауважив, що норма про обов'язкову згоду 100 % жителів, яка є в чинному Законі, практично виключає переселення. «Незгода всього одного мешканця робить реконструкцію неможливою», - підкреслив він.
