28 липня Комітет НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду платіжних систем прийняв рішення відмовити в погодженні придбання істотної участі Саїду Гуцерієву й Григорію Гусельникову в ПАТ «Сбербанк», Максиму Микитасю й Павлу Фуксу - в ПАТ «Промінвестбанк».
Діяльність банків у всіх країнах набагато суворіше регламентується нормативно-правовими актами, ніж більшості інших господарських товариств. Це відбувається через високу значущість банків не лише для економіки країни, а й для суспільства загалом.
У ст. 7 Закону «Про Національний банк України» йдеться про те, що НБУ в тому числі здійснює банківське регулювання та нагляд, погоджує статути банків і ліцензує банківську діяльність.
У ст. 17 Закону «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що особа, яка має намір зайнятися банківською діяльністю, зобов'язана погоджувати в НБУ свій статут (тобто фактично пройти перевірку), для чого треба надати низку документів. У ст. 18 цього Закону перераховано підстави для відмови в погодженні статуту. У ст. 34 визначено умови для отримання істотної участі в банку, які принципово не відрізняються від умов статей 17 і 18. Зокрема, в погодженні може бути відмовлено, якщо ділова репутація та фінансовий стан заявника не відповідають вимогам, які встановив Нацбанк. Оскільки формулювання таких вимог - внутрішня справа самого НБУ, то його свобода в погодженні статуту особи, яка заявила про бажання купити акції українського банку, досить висока.
Після агресії РФ у Криму й на Донбасі стало очевидним, що в банків із російськими власниками в Україні немає майбутнього. «Сбербанк Росії» 27 березня оголосив про плани продажу 100 % акцій українського дочірнього банку консорціуму інвесторів. До нього повинні були ввійти латвійський Norvik Banka, який належить бізнесмену Григорію Гусельникову, і білоруська приватна компанія, підконтрольна Саїду Гуцерієву, синові власника нафтової компанії «Роснафта».
У середині квітня НБУ отримав два пакети документів. Перший - для погодження придбання 77,5 % акцій - подав громадянин Великобританії й РФ С. Гуцерієв. Другий - пакет на придбання 22,5 % акцій - замість Norvik Banka подав громадянин Великобританії й РФ Г. Гусельников.
Заявники отримали відповідь із перевищенням максимального тримісячного терміну, встановленого законом, вона була негативною. Підставою для цього офіційно названо «неподання необхідних і достатніх документів для здійснення перевірки інвесторів на предмет відповідності вимогам законодавства України». Неофіційно ж повідомляється, що причиною стала недостатність власних коштів покупців і непідтверджені відомості про джерела їхнього походження. Фактично йдеться про підозру, що заявники можуть бути номінальними покупцями. Позначилося, мабуть, і те, що банк не хочуть продавати російським покупцям.
Григорій Гусельников у своєму блозі написав: «Сигнал НБУ насправді абсолютно очевидний і недвозначний, хоча і виражений в гранично коректній формі. Думаю, в поточній конструкції отримати всі необхідні погодження й закрити угоду для інвесторів не видається можливим. Тому я не перероблятиму пакет документів або не мінятиму його в межах цієї конфігурації. Однак не виключаю, у разі досягнення домовленостей зі Сбербанком РФ повернуся до цієї угоди як одноосібний покупець або в партнерстві з іншими інвесторами».
Причиною відмови депутату Верховної Ради Максиму Микитасю й засновнику девелоперської компанії MosCityGroup Павлу Фуксу в придбанні в російського ЗЕБу його української «дочки» Промінвестбанку також названо відсутність потрібних документів.
Водночас у кінці червня стало відомо, що «Сбербанк Росії» почав переговори про продаж української «дочки» з новим інвестором - громадянином Білорусі й Кіпру, підприємцем Віктором Прокопенею. 30 червня документи від нього надійшли до НБУ.
14 липня Нацбанк отримав повідомлення про намір подати заявку на придбання Промінвестбанку від представників українця Олександра Ярославського, власника групи DCH.
