За змістом частин 1, 2 статті 533 ЦК грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором, законом або іншим нормативно-правовим актом.
Якщо в договорі передбачено інший порядок, суду слід з'ясувати суть такого визначення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-1905цс16 за позовом фармацевтичної фірми «Дарниця» до покупця про стягнення грошової суми за договором купівлі-продажу квартири. Справу направлено на новий розгляд до першої інстанції, оскільки судам слід з'ясувати порядок обчислення суми, що підлягає сплаті за укладеним сторонами договором, зокрема, встановити, чи є належним виконанням зобов'язання сплата суми у розмірі 32 200 грн, що відповідає еквіваленту вартості квартири на день укладення договору; чи визначається сума заборгованості за офіційним курсом валюти на день платежу.
Встановивши, що в спірному договорі купівлі-продажу сторони визначили грошовий еквівалент в умовних одиницях операції, що здійснюється в національній валюті, суди не звернули уваги на те, що в договорі зазначено еквівалент вартості квартири на день укладення договору (21 лютого 1997 року).
За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, передчасно стягнув з відповідача кошти, обчисливши суму заборгованості в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу.
