Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

СТРАТЕГІЧНІ «МАНТРИ» ДЛЯ МСП (частина 2)

9 лютого 2017, 14:49
255
0
Реклама

ПРО ПЕРСПЕКТИВИ ДОСТУПУ МСП ДО ФІНАНСУВАННЯ

Створення сприятливих обставин для оперативного доступу МСП до джерел фінансування із привабливими умовами - одна з цілей, визначених Стратегією. Що ж пропонується зробити, аби бажане стало дійсним? Зосередимось на кількох інструментах, на які автори Стратегії, можна сказати, роблять ставку. Це фінансування за допомогою кредитних спілок, розширення використання векселів, запровадження схем гарантування кредитів.

Отже, як зазначено в Стратегії, потрібно розширити можливості доступу МСП до фінансування за допомогою кредитних спілок. Взагалі це якась вершина майстерності презентувати ідеї. Адже далі ми читаємо, що кредитні спілки на даному етапі відіграють дуже незначну роль на ринку: кредитний портфель становить 1,8 млрд грн, тоді як у банківському секторі - 938 млрд грн. Тобто сегмент ринку, який не володіє достатніми ресурсами, має стати драйвером фінансування МСП. Однак насправді головна іронія запропонованої тези не в тому. Слід пригадати «новітню історію» відносин держави та кредитних спілок. Відповідно до статистики за 2014 - 2016 рр., яку надає Нацкомфінпослуг, майже всі показники діяльності кредитних спілок мають від'ємне значення. Наприклад, розмір кредитів, виданих спілками своїм членам, скоротився приблизно на 20% за два останні роки, внески членів кредитних спілок на депозитні рахунки скоротилися приблизно на 25%, зменшилася загальна кількість членів спілок та й кількість самих спілок. Відбулося це не лише через девальвацію гривні та подібні економічні чинники. Починаючи з 2014 року зростало податкове навантаження на кредитну кооперацію. А 2015 року спілки отримали «новорічний подарунок» у вигляді змін до Податкового кодексу України. Кошти членів кредитних спілок, які надходять у вигляді вкладів на депозитні рахунки, оподаткували податком на прибуток. Кредитні спілки не були включені до п.п. 133.4.1 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу, який визначає, які підприємства є неприбутковими. Взагалі-то кредитні спілки є неприбутковими організаціями (так сказано в законі), а от у розумінні Податкового кодексу вони визначені як прибуткові. До речі, цей підхід змінювати не збираються. У листі від 28.12.2016 № 41193/7/99-99-12-02-17 ДФС нагадала, що кредитні спілки не можуть бути визнані неприбутковими організаціями з погляду ПК, тому не підлягають включенню до Реєстру неприбуткових організацій, який починає діяти з 2017 року. Наостанок слід додати, що 2015 року було скасовано пільгу (п. 1 ст. 9 Закону про РРО) щодо незастосування РРО суб'єктами господарювання під час надання фінансових послуг у сфері кредитування. Отже, кредитні спілки мають використовувати у своїй діяльності РРО, що передбачає витрати на обслуговування й додаткову увагу з боку ДФС.

Не дивно, що кредитних спілок поменшало. Насправді кредитну кооперацію необхідно розвивати. Альтернативи кредитним спілкам, особливо на селі, наразі немає, як вважають фахівці. Проте у Стратегії про кредитні спілки згадали, схоже, не тому що урядовці готові скасувати всі (або хоча б частину) із перерахованих податкових обмежень. Річ у тім, що з 2017 по 2020 роки в Україні працюватиме проект USAID «Кредитування сільськогосподарських виробників» (САР). Головним напрямом діяльності проекту є підтримка фінансових потреб дрібних фермерів. Тобто весь розрахунок на покращення кредитування зводиться лише до надання іноземної допомоги. Наскільки підтримка USAID вплине на кредитні спілки загалом, поки що оцінити важко. Можна сподіватися, що це принаймні зупинить деякі негативні тенденції в кредитній кооперації й допоможе зберегти вже вибудовану мережу національних кредитних спілок, адже саме через них надаватиметься фінансовий ресурс. Проте така допомога, вочевидь, буде обмеженою й тимчасовою та не вирішить проблем ринку. За словами віце-президента НАКСУ Людмили Кравченко, про використання кредитних спілок як інструменту можна говорити тоді, коли будуть знайдені джерела довгих і недорогих коштів. Таких, щоб виробник міг спокійно завершити свій виробничий цикл, отримати доходи й із цих доходів повернути запозичені ресурси.

Інший інструмент - векселі. Автори Стратегії сподіваються на розширення використання векселів. Щоб було зрозуміло, йдеться про можливість суб'єкта господарювання позичити гроші іншому суб'єкту господарювання (кредитувати). Останній видає позичальнику вексель. Розрахуватися за векселем потрібно в чітко визначений строк. Корисний і популярний інструмент у світі, але чомусь не в Україні. Ставлення держави до ринку векселів чимось нагадує ставлення до кредитних спілок. Ринок векселів суттєво обвалився 2013 року, після введення акцизного податку на операції з цінними паперами, які здійснюються поза біржовим ринком. Під оподаткування потрапили всі операції з векселями, у тому числі й розрахункові. Обґрунтування такого рішення з боку Уряду не було жодного. Нині векселі пропонують лише в деяких банках. Увесь цей час реальних зусиль, щоб налагодити ефективну роботу цього ринку, владою не здійснювалось. Однак фахівці вважають, що ринок можна відродити, була б добра воля з боку урядовців.

Вексельні розрахунки суб'єктів господарювання між собою є альтернативою банківському коротко- й середньостроковому кредитуванню. Для багатьох МСП це може стати єдиним можливим способом збільшити обігові кошти за нижчою ціною, ніж банківський кредит, про що говорить Тетяна Рудненко, голова Експертної ради з питань вексельного ринку. Найбільш виправдане використання векселів у бізнесі з тривалим циклом, наприклад в агробізнесі, коли фінансові вкладення максимальні на початку циклу, а отримання доходу відбувається через певний інтервал часу. Векселі добре працюють для закриття касових розривів і, звичайно, у разі дефіциту обігових коштів.

Однак щоб ринок векселів активно запрацював в Україні, потрібно ще провести колосальну роботу. Національне законодавство, яке регулює обіг векселів, має бути гармонізоване з нормами Європейського вексельного права (Женевськими конвенціями) в повному обсязі. Водночас необхідно провести дерегуляцію й позбутися застарілих нормативних актів. За підрахунком «Агентства з розвитку вексельного ринку» на сьогодні нараховується приблизно 2 300 чинних документів, які тою чи іншою мірою регулюють вексельний ринок. Як відбуватиметься процес реформування, передбачити складно, адже в Стратегії немає навіть натяку на те, що саме робитиме Уряд, щоб використання векселів таки розширилося.

І наостанок ще одна ремарка. Векселі доволі умовно можно назвати додатковим джерелом фінансування. Це швидше рятувальний механізм у ситуації, коли не вистачає обігових коштів. Тетяна Рудненко вважає, що в Стратегії коректніше було б написати не «…використовувати векселі як додаткове джерело фінансування із певною гнучкістю», а «…активізувати комерційне кредитування з використанням векселів для збільшення обсягу обігових коштів і зниження їхньої вартості».

ЗАПИТАННЯ № 5. Чому Стратегія не містить конкретних кроків реформування таких важливих сегментів фінансової системи, як ринок кредитної кооперації та ринок векселів?

Допомогти отримати фінансування тим підприємствам, у яких немає застави, хочуть за допомогою схем гарантування кредитів. Бізнес-проект може бути привабливим, але якщо немає застави у вигляді фізичних активів або прав власності на майно, кредит у банку не отримаєш. Допомогти вирішити таку проблему може схема гарантування кредитів. У розвинених країнах подібні схеми будуються на відповідальності трьох сторін: позичальник (у нашому випадку МСП), банківська установа та держава. Створюється фонд (це і є, власне, СГК), із якого буде відшкодовано кредитору обумовлений відсоток від суми кредиту, якщо позичальник не поверне позику вчасно. Кредит видає банк, а СГК у разі виникнення проблем відшкодовує 50 - 70% позики. Найчастіше це гроші держави. Однак в Україні такі схеми діятимуть дещо інакше. Гарантами мають виступити міжнародні фінансові установи. Уже створено СГК на суму 40 млн євро Європейським інвестиційним банком, яка орієнтована на інноваційні підприємства. Обіцяють, що може бути створена СГК на базі Німецько-Українського фонду (НУФ). За останніми заявами, Німецький банк розвитку (KfW) готовий інвестувати в розвиток МСП України 18 млн євро. Проте оскільки головний кредитний ризик, судячи з усього, у СГК братимуть на себе міжнародні фінансові установи, то може виявитися, що вимоги для отримання такого фінансування будуть дуже високими. Виходячи з попереднього досвіду, як розповідає експерт проекту CASE Володимир Дубровський, підтримку можуть отримати великі підприємства, у яких і так більше шансів одержати кредитування з інших джерел, ніж у малих підприємств. За його словами, відомий випадок, коли подібне фінансування надавалось олігархічній групі місцевого значення. Підлаштуватися під формальні критерії краще зможуть потужні підприємства. Тобто фінансування може не дійти до тих підприємців, які його справді вкрай потребують, - дрібних і середніх фермерів, проектів, які лише розпочинаються.

ЗАПИТАННЯ № 6. Як знайти фінансування підприємствам, які не належать до аграрного сектору й не є інноваційними? Що ж їм, не розвиватися?

Багато питань фінансування та кредитування були б вирішені, якби запрацював незамінний «економічний двигун» - банківське кредитування. Ті джерела доступу до фінансування, які пропонує Стратегія для МСП, - це швидше спроба хоч якось заповнити порожнечу, та аж ніяк не вирішення проблеми тотального дефіциту фінансових ресурсів. Відновлення кредитування вже відбувається, деякі банки кредитують МСП, як мінімум десяток пропозицій можна знайти. Ставки разом із комісією можуть бути великими, але ми бачимо, як 9 місяців поспіль ставки знижуються, хоч і повільніше, ніж хотілося б, як каже фінансовий аналітик Віталій Шапран. Проте запитання щодо зниження кредитних ставок треба адресувати вже не Уряду, а Національному банку України.

ЗАМІСТЬ ЗАВЕРШЕННЯ

Чи прийнятною є Стратегія, яка породжує більше запитань, ніж дає відповідей? Якщо замислитись, то на сьогодні в державі нема чого запропонувати МСП. Обіцянки-мантри щодо покращень… Стратегію складно назвати планом дій, тому що вона не містить переліку чітких послідовних кроків, які привели б до певної мети. Не містить дат, окрім дати закінчення дії Стратегії. За словами Володимира Дубровського, потрібен не лише перелік тих чи інших фінансових або адміністративних механізмів, які хочуть задіяти щодо МСП, а хотілося б побачити аналіз проблем і конкретні шляхи їх подолання. Цього в Стратегії немає.

Враження від Стратегії таке, ніби до хворого приходить лікар, але не розуміючи, як потрібно лікувати, і не маючи необхідних ліків, пропонує пацієнту одужати, покладаючись на природні сили організму. Навіщо тоді було писати Стратегію? На думку експерта з питань МСП Дмитра Ляпіна, взагалі доцільно зняти проект «Стратегії розвитку МСП в Україні на період до 2020 року» з публічного обговорення й кардинально доопрацювати.

Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
УВІЙТИ
Підпишіться на розсилку
Щопонеділка отримуйте weekly-digest про ключові події бізнесу
Схожі новини