Суть справи: позивач звернувся до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Він вважав, що переїзд на постійне місце проживання до іншої країни та незнання про смерть батька протягом чотирьох років є поважними причинами.
Суди першої та другої інстанцій задовольнили позов, проте Верховний суд не погодився з їх висновком, скасував попередні рішення та відмовив у задоволенні позову.
Суд касаційної інстанції вказав на те, що звертаючись до суду із позовом, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що йому не було відомо про смерть батька, а також доказів того, що проживання за межами України призвело до об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Таким чином, позивач не доввів, що у нього були перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини, що дало б підставу для застосування ч. 3 ст. 1272 ЦК.
Джерело: постанова Верховного суду від 06.06.2018 року у справі №592/9058/17-ц (касаційне провадження №61-200 св 18).
