Скасування Господарського кодексу України має відбутися вже незабаром -
28 серпня 2025 року (п. 3 ст. 17 Закону України № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» (далі - Закон)). Ця подія матиме значний вплив не тільки на подальше регулювання господарських правовідносин, але й на здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання в умовах законодавчих змін. Одне із ключових питань, яке постане перед бізнесом в період адаптації до нових правових реалій - регулювання господарських договорів без ГК України та забезпечення безперервності договірних відносин.
1. Загальні положення
Закон не містить спеціальних перехідних положень щодо регулювання господарських договорів, які були укладені відповідно до норм ГК України. Договори, укладені до набрання чинності Закону про скасування ГК України, залишаються чинними та продовжують свою юридичну дію до моменту завершення строку дії договору або припинення дії договору.
У разі, якщо договір містить положення із посиланням на норми ГК України:
дія таких норм припиняється, а застосовувати необхідно аналогічні положення ЦК України (отже, рекомендовано внести відповідні зміни до такого договору);
не призводить до недійсності договору, оскільки закон не має зворотної дії в часі.
З моменту скасування ГК України - все, що не передбачено договором - регулюватиметься нормами спеціального законодавства та нормами ЦК України.
В роз'ясненнях Мінюсту від 05 травня 2025 «Господарський договір: порядок укладання, зміни та розірвання» зазначається, що питання укладання, зміни, розірвання господарського договору після 28 серпня 2025 року регулюватиметься загальними положеннями про договір (глави 52, 53 ЦК), якими передбачаються загальний порядок укладання договорів, істотні умови, форма, момент укладання договору, підстави для зміни або розірвання договору.
2. Визначення істотних умов, загальний порядок укладення договору
Загальні положення щодо визначення істотних умов господарських договорів, які передбачені ГК, та істотних умов цивільно-правових договорів, які регламентовані ЦК - не мають між собою якихось суттєвих протиріч чи розбіжностей. Різниця полягає в тому, що серед істотних умов цивільно-правового договору окремо виділяється «умова про предмет договору», хоча абсолютно очевидно, що умова про предмет входить до «умов що визначені законом як істотні» або «умов, які є необхідними для договорів даного виду», оскільки важко собі уявити укладення договору між суб'єктами без встановлення його предмету.
Порядок укладення господарських договорів, передбачений ст. 181 ГК, відсилав до норм ЦК з урахуванням відповідних особливостей, а отже відтепер (з 28.08.2025 р.) це буде загальне регулювання нормами ЦК.
3. Спеціальний порядок укладення господарських договорів
Зокрема:
1. укладення попередніх договорів (ст. 182 ГК) регламентуватиметься ст. 635 ЦК про попередній договір;
2. укладення господарських договорів за державним замовленням (ст. 183 ГК) регулюватиметься нормами спеціального законодавства (розділ VІІІ «Договір про закупівлі» ЗУ «Про публічні закупівлі»);
3. укладення господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів (ст. 184 ГК) - здійснюватиметься за правилами оновленої ч. 1 ст. 630 ЦК:
типовий договір - є обов'язковим до застосування, примірний договір має рекомендаційний характер;
КМУ та інші органи влади затверджують типові договори, для примірних договорів рекомендують орієнтовні умови;
умови типового договору не можна змінювати, дозволено лише їх конкретизувати; окремі умови примірного договору сторони за взаємною згодою мають право змінювати або доповнювати;
4. укладення господарських договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, ярмарках та публічних торгах (ст. 185 ГК) - регламентуватиметься оновленою ст. 650 ЦК: особливості укладення таких договорів встановлюватимуться відповідними актами; договори купівлі-продажу, найму (оренди) майна державної та комунальної власності, а також майна господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 % акцій (часток) належить державі, АРК, територіальній громаді - укладатимуться за результатами проведення аукціонів (публічних торгів) в електронній торговій системі з урахуванням особливостей, визначених законом;
5. укладення господарських договорів за рішенням суду, передбачене ст. 187 ГК, практично без змін переноситься в ст. 16 Закону.
Вся інформація для твоєї компанії - тепер в єдиному продукті LIGA360. Збільшуй швидкість виявлення бізнес-ризиків: правових, регуляторних, санкційних, репутаційних, судових, фінансових, договірних. Замов презентацію прямо сьогодні.
4. Зміни в регулюванні окремих видів господарських договорів
Такі зміни більшою чи меншою мірою торкнуться практично всіх господарських договорів, які регламентовані нормами ГК, зокрема щодо істотних умов договору, строків дії договору, відповідальності сторін, позовної давності. Розглянемо найбільш уживані господарсько-правові договори в практиці суб'єктів господарювання.
4.1. Договір поставки
ГК України | ЦК України |
Правове регулювання | |
1. Умови визначено параграф. 1 гл. 30 (ст. ст. 264-271).
2. Сторони для визначення умов договору поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі ГК чи законами України (ч. 4 ст. 265). | 1. Міститься одна стаття - 2. Аналогічних положень не містить, втім сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд з урахуванням міжнародних норм, звичаїв ділового обороту, правил Інкотермс (ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 7). |
Строк договору | |
3. Визначається строк дії договору (один рік, довгостроковий договір). У разі, якщо не визначено строк, договору поставки вважається укладеним на один рік (ч. 1 ст. 267). | 3. ЦК окремо не регламентує строки дії договору та порядок його укладення, тому застосовуватимуться загальні правила щодо порядку укладення договору; встановлення строків - за домовленістю сторін. |
Структурні зв'язки в договорі | |
4. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником, що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем (ч. 6 ст. 267). | 4. ЦК подібних положень не передбачає, а тому їх врегулювання в цій частині буде покладатися на домовленість між сторонами. |
Підтвердження засвідчення якості товару за договором | |
5. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним відповідним товаросупровідним документом, який надсилається разом із товаром, якщо інше не передбачено в договорі (ч. 4 ст. 268). | 5. ЦК прямої вимоги щодо засвідчення якості товару товаросупровідними документами не містить. |
Правові наслідки поставки товарів неналежної якості | |
6. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагалися стандартами, технічними умовами, покупець має право відмовитися від прийняття та оплати товарів, а у разі, якщо товари вже оплачені, то вимагати повернення оплаченої суми (ч. 5 ст. 268). | 6. Покупець має право відмовитись від прийняття товару та вимагати повернення коштів або вимагати заміну товару, але лише в разі істотного порушення вимог щодо якості товару:
|
Строки позовної давності за договором | |
7. Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шість місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів (ч. 8 ст. 269). | 7. У зв'язку із недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків, а якщо на товар, встановлений гарантійний строк - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (ст. 681, ст. 680). |
Гарантійний строк за договором | |
8. Розпочинається з моменту введення товару в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (ч. 3 ст. 269). | 8. Починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не передбачено договором (ч. 1 ст. 676) |
Застосування господарсько-правової відповідальності | |
9. Передбачено право покупця (одержувача) стягнути з постачальника штрафні санкції у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг) (ч. 7 ст. 269, ч. 2 ст. 231). | 9. Нормами ЦК такої штрафної санкції не передбачено. |
4.2.Договір оренди/договір найму (оренди)
ГК України | ЦК України |
Істотні умови договору | |
1.
| 1.
|
Переважне право орендаря (наймача) | |
2. Орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оенди (ч. 1 ст. 285). | 2. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк (ч. 1 ст. 777). |
Одностороння відмова від договору | |
3. Одностороння відмова від договору оренди не допускається (ч. 1 ст. 291). | 3. Допускається одностороння відмова від договору найму, за умови письмового попередження іншої сторони. Наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм протягом трьох місяців підряд (ч. 1 ст. 782). |
Припинення договору | |
4.
| 4.
|
Зміна, розірвання договору | |
5. за згодою сторін (ч. 3 ст. 291) | 5. допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 783, 784) |
4.3. Агентський договір
На сьогодні тільки ГК містить відповідні положення щодо регулювання комерційного посередництва (агентських відносин) в сфері господарювання, закріплює поняття та зміст агентських договорів та визначає механізм їх застосування. Такий вид договору як агентський договір не матиме спеціального правового регулювання, оскільки ЦК України подібних норм не містить. Втім, агентські договори, укладені до 28.08.2025 року залишатимуться чинними до завершення строку їх дії, або до припинення на загальних підставах чи за домовленістю сторін.
Дещо схожими за своєю правовою природою є інститут комерційного представництва (ст. 243) та відносини, що виникають із договору доручення (ст. 1000), які врегульовані нормами ЦК. Отже, можемо припустити: для класичних агентських договорів у сфері комерційної діяльності можна буде використати договір доручення. При цьому сторони можуть керуватися принципом свободи договору, що передбачає можливість самостійного визначення умов договору відповідно до ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, а також принципів розумності і справедливості (слід враховувати особливості укладення договору доручення - оформлення довіреності, визначення оплатності договору). У разі, якщо агентські відносини за своїм змістовним навантаженням зводяться лише до консультацій або посередницьких послуг, без укладення агентського договору, то, як варіант, можна скористатися договором про надання відповідних послуг.
5. Зміна спеціальних строків позовної давності після скасування ГК
ГК встановлює спеціальні строки позовної давності:
за договором поставки щодо якості товару (ч. 8 ст. 269) - шість місяців;
за договором підряду на капітальне будівництво (ч. 3 ст. 322) - один, два, три, десять та тридцять років;
за договором підряду на проведення проектних та досліджувальних робіт (ч. 5 ст. 324) - десять та тридцять років;
за договором перевезення (ч. 4, 5 ст. 315) - шість місяців;
нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (ч. 6 ст. 232) - шість місяців.
Отже, скасування спеціальних норм ГК про позовну давність матиме наслідком те, що відповідні питання регулюватимуться правилами ЦК. В цій частині необхідно окремо аналізувати зміни за кожним видом договору, однак очевидно, що позовна давність за деякими вимогами збільшиться, а за деякими - зменшиться. Крім того, слід зауважити, що ЦК надає сторонам право збільшити позовну давність у договорі (ч. 1 ст. 259), тоді, як ГК такого права не передбачає.
6. Особливості застосування господарських санкцій як правового засобу відповідальності у сфері господарювання
Відповідно до ч. 2 ст .217 ГК у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: (1) відшкодування збитків; (2) штрафні санкції;
(3) оперативно-господарські санкції. Крім того, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції. Слід враховувати, що господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, тоді як адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Регулювання питання щодо відшкодування збитків для суб'єктів господарювання після скасування ГК особливих змін не матиме, крім того, що не буде передбачатися такої деталізації складу та розміру збитків (ст. 225 ГК). Ці питання регламентуватимуться ч. 2 ст. 22 ЦК, відповідно до якої складовими збитків виступають реальні збитки та упущена вигода. Матеріальна компенсація моральної шкоди, яка окремо входила до складу збитків за ГК - передбачається окремо ст. 23; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 231 ГК (штраф - 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг) за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) та пеня - 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково штраф у розмірі 7 % вказаної вартості) не трансформуються в такому вигляді в Закон. Отже, питання щодо стягнення штрафу та пені вирішуватимуться за правилами норм ЦК (параграф. 2 глави 49) без фіксації їх розмірів, а тому в цій частині врегулювання питань відповідальності між сторонами такі пункти варто чітко прописати в договорі.
Щодо порядку застосування штрафних санкцій, то після скасування ГК, який визначає в ч. 1 ст. 232 залікову неустойку (збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями) - за загальним правилом застосовуватиметься положення ч. 1 ст. 624 ЦК штрафна неустойка (неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків).
Крім того, ч. 3 ст. 549 ЦК доповнено положенням, відповідно до якого встановлено пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання (договором може бути визначено менший розмір пені). Починаючи вже з 28.08.2025 року цей вид неустойки у вигляді пені - є встановленим законом, а отже, передбачати її в договорі (крім випадку щодо зменшення розміру) немає потреби (як це визначає ст. 1 ЗУ «Про відповідальність про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» - за згодою сторін).
Скасування оперативно-господарських санкцій, вважаємо, не матиме наслідком глобальних проблем на практиці, оскільки такі санкції застосовуються лише у разі, якщо вони передбачені договором (ч. 2 ст. 235 ГК). Тому відсутність законодавчого переліку таких санкцій у разі, якщо конкретні види оперативно-господарських санкцій вже передбачені договором, не призведе до визнання відповідних умов договору недійсними. Після скасування ГК зміниться, власне, підхід до застосування оперативно-господарських санкцій як правового засобу відповідальності у сфері господарювання. Відповідно до ч. 3 ст. 235 ГК, оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання (достатньою підставою для застосування є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною), в той час як, згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина положень щодо регулювання адміністративно-господарських санкцій (глава 27 ГК) після скасування ГК переходить до ст. 15 Закону. Такі санкції представляють собою заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення та ліквідацію його наслідків; застосовуються уповноваженими органами та органами місцевого самоврядування у відповідному порядку до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не більше як через один рік з дня його вчинення, крім випадків визначених законом. Стаття 15 Закону містить лише загальні норми і види адміністративно-господарських санкцій (перелік не є вичерпним), тоді як процедура та порядок їх застосування встановлюється іншими спеціальними нормативно-правовими актами: ЗУ «Про природні монополії», ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудування», ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» та ін.
Як уникнути помилок при укладанні договорів? В LIGA360 є найпопулярніші драфти угод, можливості спільної роботи з текстом, пошук помилок та флоу погодження . Дізнавайтеся деталі за посиланням.
Висновки. Аналіз ключових аспектів регулювання господарських договорів у зв'язку із скасуванням ГК свідчить про необхідність своєчасного реагування суб'єктів господарювання шляхом впровадження комплексу організаційно-правових заходів, спрямованих на адаптацію договірної практики до нових вимог: (1) провести правовий аудит чинних господарських договорів (укладених до 28.08.2025 року), з метою ідентифікації положень, які прямо або опосередковано ґрунтуються на нормах ГК; (2) надати оцінку положенням щодо застосування штрафних та оперативно-господарських санкцій, передбачених ГК, оскільки їх подальша реалізація потребуватиме чіткого визначення в договорі за домовленістю сторін; (3) замінити формальні відсилки до норм ГК на конкретизовані договірні умови, що містять чітке нормативне та змістовне наповнення; (4) забезпечити деталізацію умов господарських договорів (які укладатимуться після 28.08.2025 року), зокрема, щодо встановлення істотних умов, порядку зміни, розірвання та припинення договору, відповідальності сторін, враховуючи, що регулювання здійснюватиметься нормами ЦК та спеціального законодавства.
Запрошуємо на вебінар: "Скасування Господарського кодексу України: відповіді експерта на ключові питання бізнесу та держсектору"
