Суть справи: дружина спадкодавця просила визнати недійсним заповіт, за яким все його майно повинно перейти племіннику. Вона вказала, через хворобу чоловік не міг підписати цей заповіт і не усвідомлював значенні своїх дій.
Місцевий суд не знайшов підстав для визнання заповіту недійсним. В апеляцій позов було задоволено. Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ передав справу на новий розгляд. Після цього перші дві інстанції відмовили в задоволенні позову.
Колегія суддів ВС задовольнила позовні вимоги.
Суд взяв до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи про те, що спадкодавець підписав заповіт під впливом «збиваючих» факторів: зовнішнього (підписано лівою рукою, хоча він правша) та внутрішнього (частковий параліч). Також висновком посмертної судово-психіатричної експертизи, яка, до речі, була проведена через п'ять років після підписання заповіту, підтверджено його недієздатність саме в момент вчинення правочину.
Верховний суд вказав, що висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину.
Суд зазначив, що в цій справі висновки експертиз мають вирішальне значення, хоча й оцінюються у сукупності з іншими доказами. В той час як будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають для судової оцінки побічне значення.
Таким чином, він підтвердив позицію, що була викладена ВС у постанові від 29.02.2012 в справі №6-9цс12.
Відповідну постанову у справі №1111/4895/12 ВС прийняв 6.03.2018. З її повним текстом можна ознайомитися в системі VERDICTUM.
***
Нагадаємо, що в ІПС ЛІГА:ЗАКОН містяться аналітичні матеріали, присвячені окремим аспектам спадкування бізнесу. Наприклад, в розділі «Ситуації для бізнесу» можна прочитати про: «Спадкування бізнесу» та «Смерть поручителя за кредитним договором - варіанти розвитку подій».