Євроінтеграційні процеси України зумовлюють гармонізацію не лише національного та європейського законодавства, а також імплементацію певних стандартів ведення та побудови бізнесу. Одним із таких правових інструментів є комплаєнс.
Термін «комплаєнс» (compliance) походить від англійського «to comply» (виконувати, відповідати певним вимогам, стандартам тощо). Таке дотримання правових норм і вимог законодавства, стандартів та етичних норм (кодексів поведінки) може стосуються, зокрема: антимонопольного регулювання, протидії корпоративному шахрайству та корупції, захисту персональних даних, корпоративних відносин тощо.
Таким чином, комплаєнс входить до системи заходів щодо управління ризиками.
Вперше правове регулювання комплаєнсу було запроваджено в США. Станом на сьогодні, норми комплаєнс закріплені законодавством провідних країн світу, зокрема: США, Великобританії, Франції, Німеччини. В Україні у 2011 році було прийнято Закон «Про засади запобігання і протидії корупції», якому на зміну у 2014 році прийшов Закон «Про запобігання корупції». Але ухвалення зазначених законів не призвело до обов'язку суб'єктів господарювання запроваджувати у своїй діяльності системи комплаєнсу.
Однак, нормами Закону «Про запобігання корупції» визначено, що антикорупційною програмою юридичної особи є комплекс правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції у діяльності юридичної особи. Також, нормами вищезгаданого Закону встановлено, що такі програми є обов'язковими для:
- державних, комунальних підприємств, господарських товариств (у яких державна або комунальна частка перевищує 50%), де середньооблікова чисельність працюючих перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу перевищує 70 млн грн;
- юридичних осіб, які є учасниками учасниками процедури закупівлі відповідно до Закону «Про публічні закупівлі», якщо вартість закупівлі дорівнює або перевищує 20 млн грн.
З вищенаведеного випливає відсутність обов'язку у інших суб'єктів господарювання, окрім згаданих вище, запроваджувати системи комплаєнсу. Однак, належною є практика обов'язкової наявності таких систем для міжнародних компаній, їх філій та представництв, які діють на території України. Значно рідше такі системи впроваджуються за ініціативою власників бізнесу, з метою контролю за прозорістю бізнес процесів, а відтак, їх конкурентної переваги.
Вважаю за необхідне більш детальніше приділити увагу дослідженню правового регулювання, власне, антикорупційного комплаєнсу.
Одним із основоположних міжнародних нормативно-правових актів у цій сфері є Конвенція ОЕСР про боротьбу з підкупом іноземних державних посадових осіб у міжнародних ділових операціях, яка була підписана в 1997 році та набрала чинності для України в 1999 році. Конвенцією запроваджено юридично обов'язкові стандарти для криміналізації хабарництва іноземних державних посадових осіб. Наступним актом, який впровадив відповідальність за корупційні правопорушення в приватноправових відносинах - стала Конвенція ООН проти корупції, яка була підписана в 2003 році та набрала чинності для України в 2010 році. Вона, зокрема, вперше зобов'язала країн-учасниць встановити в національному законодавстві кримінальну відповідальність за такі дії, як: зловживання впливом (тиск, обіцянка надати перевагу тощо); зловживання службовим становищем; незаконне збагачення державної посадової особи; підкуп у приватному секторі; розкрадання майна в приватному секторі; відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом.
Важливим етапом регламентації та уніфікації комплаєнсу стало ухвалення та набуття чинності у 2014 році Стандарту ISO 37001, який встановив єдиний міжнародний стандарт антикорупційного комплаєнсу у бізнесі.
Основою системи антикорупційного комплаєнс суб'єкта господарювання є Антикорупційна програма. Основним документом її, як правило, є Кодекс корпоративної поведінки. Саме в цьому документі регламентовані норми при взаємодії з клієнтами, іншими співробітниками, контрагентами, постачальниками, наглядовими органами та іншими особами, з якими має справу той чи інший співробітник у процесі виконання своїх професійних обов'язків. В компанії також можуть бути розроблені такі документи, як Кодекс корпоративної етики, Політика прийняття і дарування подарунків та ін.
В той же час, саме існування системи комплаєнсу не дасть бажаних результатів без дієвого механізму контролю та відповідальності, коли кожен працівник буде розуміти, що за порушення відповідних правил є відповідальність. Також, в цьому механізмі є особи, які стежать за дотриманням цих правил. Найчастіше ці функції покладаються на комплаєнс-офіцерів або менеджмент.
