Перемога над РФ - це виключно наша мета. Всім іншим плювати. Максимум того, що хочуть інші, це переконати РФ вести себе трішки пристойніше та, коли їдять нас, дотримуватися за столом етикету.
Відповідно, від нас хочуть, щоб ми були білими, пухнастими і максимально правильними. Тоді за нами будуть скорбіти і згадувати теплими словами, коли нас з'їдять. Одна причина цього у тому, що напружуватися сильно не хочеться. Ні фізично, ні політично, ні інтелектуально. Найпростіше повторити стосовно усіх одні й ті ж вимоги, що вже майже стали мантрами. Дійсно, чому б не закликати до стриманості і всеосяжного дотримання прав людини одночасно обидві сторони конфлікту: Україна і РФ, Ізраїль і ХАМАС?
Ще одна причина у тому, що ніхто не хоче дивитись на нас як у дзеркало і згадувати, що білими та пухнастими стають (можливо) потім. Що держави будуються і війни виграються досить неприємними типами, які досить погано вміють грати в політес і часто-густо неприємно пахнуть. А то можуть же нахлинути, псуючи апетит, сумні спогади про те, наприклад, що Італію в сьогоднішньому вигляді зібрав Муссоліні. Такі скелети в шафі є у будь-якої європейської країни, і пристойні люди про них не згадують в товаристві.
А третя причина зовсім проста і може бути визначена одним словом - страх. Всі ж розуміють, що тихо і мирно РФ не відійде в інший світ. А кому потрібні ці клопоти? Краще ми морально підтримаємо Україну, звичайно, якщо вона буде себе добре поводити, а потім пожуримось про те, що її знову з'їла Росія. Україна нам стільки проблем не створить.
Ну і нарешті, банальна жадібність. Скільки там того ринку в Україні? Нафти і газу в таких кількостях немає. Було б заради чого псувати відносини з цілою РФ.
Це не добре і не погано. Це є. Так, прикро. Так, не відповідає найчастіше заявленим цілям і пріоритетам людей. Ну не перший і не останній раз. Потрібно просто вивчити, що світ влаштований так, як він влаштований, потрібно припинити на нього ображатися. А замість цього навчитися адекватно оцінювати світ, і тоді з'явиться можливість набагато ефективніше з ним взаємодіяти.
Так, без підтримки світової спільноти ми не зможемо перемогти. Але не потрібно постійно говорити, що наша мета перемога. Краще простіше: «Ви подивіться, що знову робить цей відморозок! Давайте трохи ще йому санкцій підсиплемо, а? І нам би ще трохи зброї, щоб ось тут трішки від нього відгородитися ».
Не потрібно жити в світі власних фантазій, якщо хочеш чогось домогтися від реального світу. Навіть якщо прощатися з ілюзіями важко і болісно, це зробити необхідно.
І в якості одночасного епілогу та ілюстрації - Франція і Німеччина заявили, що вважають непотрібним посилення санкцій стосовно РФ у зв'язку з інцидентом в Керченській протоці.
Джерело. Використано з дозволу автора
