Перша частина статті була опублікована 14.01.2019
Наведені в цьому огляді рішення, навіть винесені Верховним судом, не повинні сприйматися як істини в останній інстанції. Зараз ми спостерігаємо цунамі суперечливих, а часом, взаємовиключних правових позицій судів. Втім, є думка, що шлях до верховенства права повинен пролягати через бурхливе море нестабільної судової практики.
Будівельне право. ДБН
У чому проблема: група товаришів вирішила пручатися політиці Мінрегіонбуду щодо оновлення технічного регулювання в будівництві (державних будівельних норм). Невдоволення позивачів викликав ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», яким обмежено висотність та відсоток земельної ділянки, що може бути забудована, та запроваджено інші новації. Втім, сам ДБН як акт нормативного регулювання, не міг бути атакований, оскільки це акт технічного характеру. Відтак, мішенню для подачі позову до Окружного адмінсуду м. Києва було обрано наказ Мінрегіонбуду, яким ДБН затвердили (наказ № 100 від 23.04.18). Більше того, до набрання чинності ДБН, судом було вжито заходів забезпечення позову щодо зупинення дії оскаржуваного наказу. А далі думки щодо впливу забезпечення позову на чинність ДБН розійшлися. Мінрегіонбуд висловив позицію, що попри зупинення наказу №100, ДБН набрав чинності; опоненти вважають, що ДБН чинним і обов'язковим до застосування наразі не є.
Судове рішення: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.18 у справі №826/13433/18 (воно не вступило в силу, оскільки було оскаржене).
Позов було задоволено. Наказ Мінрегіонбуду №100 від 23.04.18 щодо затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» скасовано через порушення при погодженні ДБН та підписанні самого наказу, що мали місце на думку суду першої інстанції. Мушу повторити, що рішення не набуло чинності, остаточну крапку у справі буде поставлено судами вищих інстанцій.
Будівельне право. Приймання в експлуатацію
У чому проблема: прийманням об'єктів в експлуатацію в нашій країні опікуються органи державного архітектурно-будівельного контролю (принаймні, поки що, бо в багатьох цивілізованих країнах вони цим не займаються). Але іноді до цього феєричного процесу долучаються органи прокуратури, чи то з метою захисту публічних інтересів, чи з якою іншою відомою лише ним самим метою, про яку ми всі здогадуємося. Саме з такою цікавістю вже після прийняття реконструйованого об'єкту в експлуатацію зіткнувся один оператор мережі заправних станцій.
Судове рішення: постанова Верховного суду від 22.08.18 у справі №826/4359/16.
Треба почати з того, що прокурор подав позов про скасування наказу ДАБІ про приймання об'єкта в експлуатацію на тій підставі, що замовником було занижено кошторисну вартість, що призвело до заниження суми сплати пайового внеску замовника на розвиток інфраструктури смт Бородянка. Повний пердимонокль. Суд виявився явно неготовим до такого креативного підходу і зазначив:
- скасування наказу ДАБІ - невірний спосіб захисту, оскільки, якщо вже хочеться «потішити» замовника будівництва - треба анулювати сертифікат про прийняття в експлуатацію, а не наказ про видачу цього сертифікату;
- ДАБІ не є органом, що здійснює фінансовий контроль за вірністю розрахунку кошторисних витрат на будівництво, адже це не пов'язано із можливістю безпечної експлуатації об'єкту;
- прокурор, позиціонуючи себе в процесі як представник держави, невірно визначив, кого він представляє, адже єдиною особою, чиї інтереси гіпотетично могли бути порушені, це не держава, а Бородянська селищна рада (отримувач пайового внеску). В результаті, в креативному позові було відмовлено, замовник зберіг можливість експлуатувати реконструйований об'єкт, прокурори «спіймали облизня».
Реєстрація прав на нерухомість. Принцип внесення
У чому проблема: вона в недостатньо чіткому розумінні основ функціонування реєстраційної системи, що існує в країні з 2013 року. Якщо простіше казати, перефразувавши відомого персонажа, то проблема в головах. Що трапилось 2013 року? Ми перейшли до титульної негативної реєстраційної системи. Її ознака, це дія принципу внесення, згідно з яким право власності (як і інше речове право) виникає за загальним правилом з моменту і внаслідок реєстрації. Тобто, реєстрація несе правопороджуючий характер, за загальним правилом. З загального правила є дуже обмежений перелік виключень. Право дійсно іноді виникає без реєстрації - при правонаступництві, власності другого з подружжя тощо; або не виникає навіть попри реєстрацію - при скасуванні судового рішення, визнання недійсними документів, на підставі яких здійснено реєстрацію і т.п. Втім, це лише виключення, що підтверджують загальне правило принципу внесення: коли є реєстрація, - є право. Принцип внесення із шанобливим ставленням до реєстрації дуже важливий для стабільності обороту нерухомості і довіри до даних реєстру, це загальновідомий факт.
Судове рішення: постанова Верховного суду від 27.02.18 у справі №925/1121/17; постанова Верховного суду від 09.02.18 у справі №906/538/16.
Наведу лише цитати з обох рішень, звичайно, вирвані з контексту:
«Державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, тому ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не можна».
«Всі реєстраційні дії, рішення та записи, які здійснюються чи приймаються державними реєстраторами, по суті носять технічний характер, направлений на виконання встановленого Законом та іншими нормативно-правовими актами порядку здійснення такої державної реєстрації, проте, не носять самостійного правовстановлюючого характеру та здійснюються на підставі саме наданих державному реєстратору відповідних правовстановлюючих документів».
Обидві сентенції це чутливі удари під дих принципу внесення, а можливо, і стабільності обороту (особливо, друга цитата). Але це ще не кінець історії, зуби дракона вже почали проростати на нивах судів першої та другої інстанції. Ерозія принципу внесення, яку ми спостерігаємо, обов'язково змусить суд вищої інстанції повернутися до природи реєстрації найближчим часом.
Реєстрація прав на нерухомість. Юрисдикційні спори
У чому проблема: просто незрозуміло в який суд іти - загальний/господарський або адміністративний, коли спір виникає щодо зареєстрованого нерухомого майна. Бо право цивільне має захищатися в загальному/господарському, а рішення реєстратора (акт публічної влади), нібито оскаржуватися в адміністративному. І от бідолашний позивач, «мов паралітик той на роздорожжу» - словами Івана Франка , не може ся визначити, куди йому податися. Остання тенденція полягає в тому, що, як би там не було, а все зведеться до спору про право цивільне, отже до адмінсуду зась.
Судове рішення: постанова Великої палати Верховного суду від 04.09.18 у справі №823/2042/16.
Рішенням було підтверджено загальну тенденцію щодо необхідності розгляду справ стосовно речових прав не в адміністративному судочинстві, а в загальному або господарському суді. Прикметно, що вирішуючи позов про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки Верховна палата була змушена відступити від своїх же «адміністративних» постанов, прийнятих раніше. Так сказати, перехворіли дитячими хворобами адміністративізму й годі, гайда тепер у доросле цивілістичне життя.
Замість висновку
Підводячи підсумки 2018 року, маю сказати про дві тенденції, що є найбільш цікавими з суб'єктивного погляду автора. Перша, це виклик для оновленої судової системи і держави в цілому. Полягає він у необхідності усталення судової практики, що є неможливим при існуванні взаємовиключних позицій вищої судової інстанції з численних питань. Скажу словами Венеційської комісії, бо краще й не скажеш: «Існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, є несумісним із принципом юридичної визначеності, тобто з верховенством права».
Друга тенденція втішлива і радісна. Суди у різних справах за різних обставин починають раз у раз де-не-де застосовувати положення про добросовісність, а також згадувати про необхідність відходу від букви закону на користь духу права. Згадаймо, що правосуддя має на меті встановлення панування права - мистецтва добра і справедливості. І хай друга тенденція у 2019 році переможе першу.
***
У системі аналізу судових рішень VERDICTUM можна використовувати 10 аналітичних фільтрів для швидкого і зручного пошуку потрібних судових рішень. Отримати тестовий доступ на 72 години для ознайомлення з її повним функціоналом можна за посиланням.
