Вже більше року працює новий Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду («КГС»). За цей час КГС висловив досить багато нових правових позицій у справах про банкрутство щодо застосування положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» («Закон про банкрутство»), в тому числі змінив ряд позицій колишнього Вищого господарського суду України («ВГСУ») та Верховного Суду України («ВСУ»). Зупинимось на найбільш ключових, на наш погляд, судових рішеннях.
1. «Загроза неплатоспроможності» боржника по-новому
Досить усталеною у судовій практиці є позиція ВГСУ, висловлена в Інформаційному листі «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22 грудня 2011 р. № 4212-VI)» від 28 березня 2013 р. № 01-06/606/2013, про те, що загрозою неплатоспроможності вважається виникнення конкуренції грошових вимог кредиторів вже в рамках виконавчого провадження, внаслідок якої задоволення вимог одного або кількох кредиторів у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Однак існувала й інша позиція про те, що для порушення провадження у справі про банкрутство з підстав наявності загрози неплатоспроможності не вимагається наявність судових рішень про стягнення заборгованості з такої юридичної особи та, відповідно, відкритих виконавчих проваджень. Саме така позиція була викладена в постанові КГС 10 жовтня 2018 р. у справі № 904/911/18, згідно якої обов'язок боржника звернутись з заявою про порушення справи про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності відповідно до імперативної вимоги ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство виникає незалежно від того, чи виносились судові рішення про стягнення з боржника коштів, та чи відкривалось щодо боржника виконавче провадження. З цього випливає, що боржник не повинен додавати до своєї заяви такі документи.
Таким чином, КГС встановив, що ані наявність судового рішення про стягнення коштів, ані дотримання трьохмісячного строку після відкриття виконавчого провадження від боржника, у випадку його звернення з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі загрози неплатоспроможності, не вимагається.
При цьому, в іншій постанові від 05 червня 2018 р. у справі № 922/1667/17 КГС зазначив, що необхідно для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство. Так, боржник обов'язково повинен довести належними та допустимими доказами наявність ознак загрози неплатоспроможності. Окрім того, КГС в рамках вказаної справи звернув увагу на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які підтверджують, що у зв'язку із загрозою неплатоспроможності боржника скликались позачергові збори учасників, оформлені відповідним протоколом, на яких приймалось рішення про звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство, як і доказів на підтвердження прийняття рішення про уповноваження директора боржника на звернення до суду з відповідною заявою.
Отже, такі позиції КГС свідчать про новий підхід до розуміння «загрози неплатоспроможності боржника» як підстави для порушення провадження у справі про банкрутство через скасування бар'єрів щодо порушення справи про банкрутство з загальних підстав (вимоги щодо наявності судових рішень та конкуренція інтересів кредиторів в рамках виконавчого провадження).
2. Розмір грошових вимог забезпеченого кредитора не залежить від договірної вартості предмету застави
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 902/492/17 дійшла висновку щодо визначення розміру грошового зобов'язання боржника-майнового поручителя перед забезпеченим кредитором.
Так, Велика Палата Верховного суду вказаною постановою відступила від уже існуючої позиції Верховного Суду України (постанова від 29 березня 2017 р. у справі № 3-1591гс16 (№ 918/169/16)), де зазначено, що відповідальність майнового поручителя як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується договірною вартістю майна, переданого в іпотеку.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки. При цьому, Закон про банкрутство не пов'язує визначення розміру вимог, забезпечених заставою (іпотекою), із заставною вартістю предмету застави. В такому разі, суд повинен з'ясувати фактичний розмір зобов'язань боржника за основним зобов'язанням.
Отже, відтепер вимоги забезпеченого кредитора не будуть обмежуватися виключно договірною вартістю предмета застави, а будуть визначатися на основні суми фактичної заборгованості за основним зобов'язанням.
3. Порушення на будь-якому етапі аукціону з продажу майна боржника є безумовною підставою для визнання аукціону недійсним
КГС за результатами перегляду справи № 910/3638/15-г (постанова від 30 жовтня 2018 р. у справі № 910/3638/15-г) зазначив, що суди при вирішення спорів про визнання недійсними результатів аукціону повинні встановити факт дотримання порядку його проведення на кожному з етапів (передпідготовка проведення аукціону (призначення ліквідатора, вибір організатора аукціону, оформлення проекту договору на проведення аукціону, узгодження умов реалізації заставного майна з забезпеченим кредитором, визнання організатора аукціону учасником справи про банкрутство); підготовка до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону); проведення аукціону та оформлення його результатів).
Ключовою позицію цієї постанови є те, що порушення порядку організації будь-якого з етапів проведення аукціону є безумовною підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому. Саме тому дана позиція повинна обов'язково враховуватися судами під час вирішення спору про оскарження результатів аукціону.
При цьому, варто також відзначити, що у зв'язку з прийняттям Кодексу з процедур банкрутства аукціон буде проводитися виключно через електронну торгову систему, що в результаті значно зменшить порушення під час проведення аукціону з продажу майна боржника та забезпечить реалізацію майна за найвищою ціною.
4. Новий підхід до субсидіарної відповідальності органів управління боржника у справах про банкрутство
Не можна залишити поза увагою правову позицію КГС щодо субсидіарної відповідальності третіх осіб у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства. Так, КГС в постанові від 30 січня 2018 р. у справі № 923/862/15 підтримав можливість притягнення до субсидіарної відповідальності третіх осіб за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства без наявності відповідного вироку щодо таких осіб.
Дане рішення КГС - це крок вперед до майнової відповідальності учасників, колишнього менеджменту за зобов'язання боржника, у зв'язку з доведення боржника до банкрутства. Важливим є те, що КГС змінив позиції ВГСУ щодо необхідності отримання вироку суду про притягнення третіх осіб до кримінальної відповідальності за доведення боржника до банкрутства.
Наведена у даній статті судова практика свідчить, що новий Верховний Суд здійснює значну роботу щодо розвитку правозастосування положень Закону про банкрутство, в тому числі, вирішення проблемних питань банкрутства з метою досягнення основної мети - реалізації майна боржника за найвищою ціною та задоволення найбільшої кількості вимог кредиторів.
***
Зазначимо, у системі аналізу судових рішень VERDICTUM можна швидко знайти інформацію про судове засідання та отримати рішення по справі, де присутня правова позиція Верховного Суду. Тестовий доступ до VERDICTUM можна отримати за посиланням.
Крім того, до 20 березня 2019 року (включно) при одночасній купівлі сервісів VERDICTUM і CONTR AGENT діє знижка 30% на кожен продукт.Сервіс CONTR AGENT допоможе дізнатися інформацію про ділових партнерів або конкурентів, зокрема, чи відкрито процедури банкрутства.
