Суть справи: позивач просив суд визнати недійсним односторонній правочин - заяву відповідача про припинення з ним зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Позов мотивовано тим, що такі вимоги не є однорідними, оскільки зобов'язання виникли в різних валютах.
Місцевий суд відмовив у задоволенні позову, вказавши, що заява відповідача відповідає вимогам законодавства. Апеляційний суд із ним погодився.
Однак колегія суддів Господарського суду ВС не погодилась із таким висновком.
Верховний Суд вказав, що вимоги, які підлягають зарахуванню, мають бути:
- зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду);
- строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави їх виникнення. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав, наприклад різних договорів.
Відповідно до ст. 184 Цивільного кодексу, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
У разі, коли зобов'язання сторін за договорами підлягають виконанню у різних валютах, такі вимоги не можна вважати однорідними. ВС вказав, що хоча вони і є грошовими коштами, які визначені родовими ознаками, однак не є рівнозначними.
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі N 914/3217/16.
Відповідну постанову по справі № 914/260/18 ВС прийняв 6.03.2019. ЇЇ повний текст доступний в системі аналізу судових рішень VERDICTUM.
Протестувати VERDICTUM можна за посиланням.
***
Вам також може бути цікаво, що договір поставки деякої продукції можна розірвати лише за дотримання спеціальної процедури.
