Суть справи: підприємство просило визнати право власності на нерухоме майно, яке перебуває на землях лісництва, за набувальною давністю на підставі ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу. Позов обґрунтовано тим, що позивач придбав у відповідача (юридична особа) спірне майно, що підтверджується актом прийому-передачі, і цим майном підприємство добросовісно, відкрито, безперервно володіє на протязі більше 13 років.
Місцевий та апеляційний суди позов задовольнили. Вони погодились із доводами позивача, вказавши на нікчемність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу як такого, що не був нотаріально посвідчений.
Судові рішення у справі оскаржив прокурор, який зазначав, що загрозою порушення інтересів держави є спроба позивача у незаконний спосіб набути право власності на нерухоме майно, що знаходиться на землях лісового фонду.
Колегія суддів Господарського суду ВС скасувала судові рішення та передала справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд роз'яснив, що набуття права власності на річ за набувальною давністю - це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК, для такого набуття необхідна сукупність умов:
- наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт;
- законність об'єкта володіння;
- добросовісність заволодіння чужим майном;
- відкритість володіння; безперервність володіння;
- сплив установлених строків володіння;
- відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.
Колегія суддів також зазначає, що відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.
Верховний Суд вказав, що нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості є необхідним, якщо однією із сторін є громадянин, тобто чинне на той час законодавство не покладало на юридичних осіб обов'язок нотаріального посвідчення таких договорів. Зважаючи на наявність чинного договору купівлі-продажу, ВС вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.
Відповідну постанову по справі № 920/999/16 ВС прийняв 09.07.2019. ЇЇ повний текст доступний в системі аналізу судових рішень VERDICTUM. Протестувати VERDICTUM можна за тут.
Вам також може бути цікаво, що Зеленський підписав указ щодо протидії рейдерству.
Для оперативної реакції на незаконні дії відносно внесення змін до реєстру нерухомості варто скористатися сервісами SMS-МАЯК, SMS-МАЯК ЗЕМЛЯ і SMS-Маяк Іпотека. Про зміни в реєстрі вони повідомлять за допомогою SMS- повідомлення, електронного листа, а також повідомлення в кабінеті користувача.
