Правове поняття "отримання" у розумінні пункту 56.18 статті 56 ПК є тотожним поняттю "вважається врученим".
Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 12 лютого 2020 року у справі № 826/17798/18. З її повним текстом можна ознайомитися в системі аналізу судових рішень VERDICTUM. Тестовий доступ в систему можна оформити тут.
Обставини справи
Позивач оскаржив у суді повідомлення-рішення ДФС.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, на думку відповідача, судами неправильно застосовано норми пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58, пункту 42.4 статті 42 ПК, якими врегульовано порядок надіслання податкового повідомлення-рішення платнику податків, у випадку його направлення за податковою адресою такого платника податків та повернення "за закінченням строку зберігання". У такому випадку відповідно до вказаних норм закону податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. При цьому, на думку відповідача, судами порушено приписи частини третьої статті 123 КАС щодо порядку дій суду у разі звернення до суду із пропуском строку.
ДФС просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позиція Верховного Суду
ВС касаційну скаргу ДФС задовольнив частково, з огляду на таке.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що правове поняття "отримання" у розумінні пункту 56.18 статті 56 ПК означає виключно фактичне отримання податкового повідомлення-рішення та не є тотожним поняттю "вважається врученим" в розумінні пункту 58.3 статті 58 ПК. Строк на оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення, встановлений пунктом 56.18 статті 56 ПК, обчислюється з моменту отримання ним такого рішення у порядку, встановленому пунктом 58.3 статті 58 ПК.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 640/21350/18, який в постанові від 1 жовтня 2019 року вказав на те, що окрім встановлення факту пропуску позивачкою строку звернення до суду у зв'язку із її відсутністю за податковою адресою та непоінформованістю через це про донарахування їй податковим органом суми грошового зобов'язання, суду необхідно надати також оцінку поважності причин такого пропуску як підстави для поновлення пропущеного строку.
ЛІГА:ЗАКОН розробила LIGA360:АДВОКАТ - комплексне рішення, що поєднує головні інструменти в єдиному робочому просторі для адвоката:
- повна база НПА;
- коментарі до кодексів;
- 85 млн судових рішень;
- подібні справи;
- правові позиції Верховного Суду;
- 6,5 млн досьє компаній і ФОП.
Замовляйте доступ зі знижкою 30 %.
