Посада жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 грудня 2020 року у справі № 285/4227/18.
Спрогнозуйте результат рішення суду з Verdictum PRO. ЛІГА:ЗАКОН презентує для вас першу систему аналізу судових рішень із функціоналом передбачення вірогідності перемоги у суді у всіх трьох інстанціях за допомогою штучного інтелекту. Функціонал прогнозування на підставі аналізу тексту позовної заяви створено для попередньої оцінки ризиків та економії часу адвоката під час підготовки до судових засідань. Сьогодні Verdictum PRO аналізує понад 80 млн документів.
Обставини справи
16 жовтня 2018 року позивачку звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю.
Посилаючись на порушення відповідачем вимог трудового законодавства при її звільненні, оскільки фактично не відбулося скорочення штату працівників, а також на те, що вона є інвалідом з дитинства та має на утриманні неповнолітню дитину, а отже має переважне право на залишення на роботі.
Позиція ВС
ВС не погодився з судом апеляційної інстанції, який встановив, що відповідач запропонував позивачці посаду сестри медичної загальної практики, від якої вона відмовилась, але не запропонував їй вакантну на той час посаду сестри медичної дільничної в амбулаторії загальної практики сімейної медицини, яку обіймала працівни, яка до 2 листопада 2018 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення позивачки є незаконним, а тому вона підлягає поновленню на роботі з покладенням на відповідача обов'язку виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Передбачений частиною другою статті 40, частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП обов'язок роботодавця працевлаштувати працівника, який підлягає скороченню, полягає у необхідності запропонувати йому вакантну посаду або роботу за відповідною професією чи спеціальністю, іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону "Про зайнятість населення" вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону "Про відпустки" право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.
Отже, якщо працівник відсутній у зв'язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною.
