Приписами підпункту 4 пункту 12.4 статті 12 Закону № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями тимчасово обмежувати під час тимчасової окупації саме поставки окремих товарів (робіт, послуг), тобто постачання останніх у межах господарської діяльності відповідних суб'єктів, і, натомість, згідно з вказаними положеннями позбавлений повноважень на встановлення обмежень щодо переміщення особистих речей фізичними особами, які не є суб'єктами господарювання.
Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 4 лютого 2021 року № 826/9502/16.
Система LIGA360: Адвокат НААУ надається за акційною ціною, якщо ви сплатили щорічні внески фінансування діяльності органів адвокатського самоврядування. Отримайте понад 50 інформаційних модулів та інструментів для економії вашого робочого часу. Дізнавайтесь більше за посиланням.
Обставини справи
Позивачка звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), у якому просила визнати постанову Кабінету Міністрів № 1035 "Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію" незаконною та такою, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили (Конституції, Закону "Про захист прав внутрішньо переміщених осіб", Протоколу Першого до Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод) повністю, та скасувати її (з урахуванням уточненого адміністративного позову від 15.11.2016).
Позиція ВС
Верховний Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення вимог позивачки є правильними, а прийнятті рішення є законними і обґрунтованим.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Київським апеляційним адміністративним судом розглядалася справа № 826/27712/15, в якій предметом оскарження був пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів № 1035 "Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію". За результатами перегляду ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року у визнанні вказаної Постанови протиправною та її скасуванні відмовлено.
Проте, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій підстави для звернення до суду як і самі обґрунтування у справі № 826/9502/16 та № 826/27712/15 не є тотожними, а отже такі посилання відповідача є необґрунтованими.
Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97, передбачає захист права власності.
Невід'ємною частиною положень цієї статті є практика Європейського суду з прав людини, яка виробила критерії правомірності позбавлення власника його майна в інтересах суспільства (справа "Зубко та інші проти України").
Зокрема, позбавлення власника його майна повинно мати правомірну мету в "суспільному інтересі" (a legitimate aim "in the public interest"), обрані засоби мають бути належними (спроможні досягти мети в принципі) і пропорційними, що передбачає, зокрема, компенсацію при примусовому відчуженні (проте вимога щодо повної компенсації відсутня). Позбавлення власника його майна також має бути законним, а саме, відповідати не лише нормативно-правовим актам, а і принципу верховенства права, положенням Конвенції; складовою принципу "законності" є принцип "правової визначеності", що передбачає обов'язок органів влади при обмеженні права діяти відповідно до відомих (прозорих) та достатньо визначених правил ("передбачуваних" з точки зору застосування), що виключають свавілля (вибірковість та непередбачуваність дій).
У той же час позбавлення права на володіння своїм майном на погляд суду у спірних правовідносинах, не відповідає жодному з цих критеріїв.
Спрогнозуйте результат рішення суду з Verdictum PRO. ЛІГА:ЗАКОН презентує для вас першу систему аналізу судових рішень із функціоналом передбачення вірогідності перемоги у суді у всіх трьох інстанціях за допомогою штучного інтелекту. Функціонал прогнозування на підставі аналізу тексту позовної заяви створено для попередньої оцінки ризиків та економії часу адвоката під час підготовки до судових засідань. Сьогодні Verdictum PRO аналізує понад 80 млн документів.
