Незгода позичальника з умовою договору про нарахування та сплату винагороди, на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання додаткових угод до договору, не є підставою для визначення умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.
Відповідне положення міститься у постанові КГС ВС від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19.
Як швидко знаходити судові справи? У LIGA360 є більше 20 фільтрів для пошуку. Інстанції, регіони, імена суддів, форми судочинства - укажіть параметри що цікавлять саме вас. Замовляйте тест-драйв прямо зараз.
Обставини справи
Позивач зазначав, що відповідачем здійснено дострокове повернення кредитних коштів, а також сплачено відсотки за користування кредитом, у зв'язку з чим у нього виник обов'язок сплатити винагороду за користування кредитом у розмірі 14 025 253,01 грн. встановлену у кредитному договорі.
Позиція ВС
У договорі сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує відсотки в розмірі 14 % річних згідно з п.А.6 кредитного договору, та відповідно до п. А.7 цього договору в розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості у разі порушення позичальником будь-якого зобов?язання по погашенню кредиту (розмір процентів було змінено шляхом підписання між сторонами додаткових угод), а також передбачили, що позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом за встановленою формулою (пункт А.10 кредитного договору).
Відповідач заперечень щодо викладених у пункті А.10 договору умов щодо сплати винагороди за встановленою формулою ні під час укладення договору, ні під час підписання додаткової угоди від 21.08.2014, якою змінювалась формула розрахунку винагороди, не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував.
Договір про надання кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії недійсним не визнаний.
Оскільки умови договору про надання кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії, за якими позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом за встановленою формулою (пункт А.10 кредитного договору) на час постановлення судами рішень у справі № 904/2073/19 є чинними, у судів попередніх інстанцій були відсутні правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з ТОВ "Сентоза ЛТД" винагороди за користування кредитом у розмірі 14 025 253,01 грн.
Нерозуміння природи договору, складність розрахунку, не звільняє сторони від обов'язку його виконання.
Підписавши кредитний договір та додаткові угоди до нього, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані.
Здійснений позивачем розрахунок розміру винагороди не викликає сумніву, та не перевищує розрахунку, проведеного відповідачем, який зазначений ним у відзиві на позовну заяву, що в свою чергу спростовує доводи позичальника про складність розрахунку винагороди, передбаченої умовами договору.
Безпідставним є і посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі № 1-26/2011, оскільки воно прийнято щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Як ефективно контролювати виконання договорів? З функціоналом CONTRACTUM у LIGA360. Створіть тайм-лайн угоди й встановіть ключові дати на моніторинг. Більше про автоматизацію договірної роботи за посиланням.
