ВС висловив свою позицію щодо використання підробленого документу

Використання підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК) є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттями «підроблення», «складання», «видача» і «збут» та передбачений окремою кримінально-правовою нормою із самостійною санкцією і відсутність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 358 КК або ст. 190 КК на доведення факту вчинення використання підробленого документу не впливає. При цьому, використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли документ пред'явлено або подано особою незалежно від того, чи вдалося їй досягти поставленої мети.

Відповідне положення міститься у постанові ККС ВС від 7 вересня 2021 року у справі № 591/7446/17.

Обставини справи

В результаті використання особою завідомо неправдивого листка непрацездатності йому було нараховано та виплачено грошові кошти у сумі 11 466,72 грн за рахунок фонду оплати праці прокуратури Сумської області та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Сумській області, а також - за період відпустки з 4 по 15 вересня 2017 року за рахунок фонду оплати праці прокуратури Сумської області - 11 908,07 грн.

Позиція ВС

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення оскаржила в апеляційному порядку виправдувальний вирок. У поданій скарзі, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильну оцінку доказів, прокурор просив скасувати судове рішення й ухвалити обвинувальний вирок щодо особи.

Незважаючи на конкретні, змістовні доводи прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильну оцінку доказів по справі, що призвело до незаконного виправдання особи, апеляційний суд належним чином їх не розглянув та переконливо не спростував.

Натомість, погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо законності виправдання особи, апеляційний суд власної оцінки доказам сторони обвинувачення не надав, не проаналізував та не зіставив усіх фактичних даних, які належать до предмета доказування і мають значення для справедливого вирішення справи.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про виправдання особи у зв'язку із недоведеністю його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, посилаючись на відсутність у нього умислу на заволодіння бюджетними коштами шляхом обману. Проте, апеляційний суд не звернув уваги, що використання завідомо підробленого документу кваліфікується за ч. 4 ст. 358 КК незалежно від мети особи, яка його використовує та помилково ототожнив таку мету з умислом на використання завідомо підробленого документу.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що виправдання особи за ч. 1 ст. 190 КК, за заволодіння чужим майном шляхом обману, не виключає наявності в його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК та безпідставно самостійно не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Так, використання підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК) є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттями підроблення, складання, видачі та збуту і передбачений окремою кримінально-правовою нормою із самостійною санкцією і відсутність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 358 КК або ст. 190 КК на доведення факту вчинення використання підробленого документу не впливає. При цьому, використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли документ пред'явлено або подано особою незалежно від того, чи вдалося їй досягти поставленої мети.