Cам факт наявності податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій, тому що для податкового обліку має значення саме факт поставки товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження.
До такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі колегії суддів Верховного Суду у постанові від 20.11.2023 у справі № 460/11281/21.
Доводячи відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентом, контролюючий орган, крім посилання на обставини щодо відсутності у зазначеного постачальника фізичних, технічних, технологічних умов, кваліфікованого персоналу, об'єктивно необхідних для постачання транспортних засобів на адресу позивача, вказав, що свідченням безтоварності цих операцій є те, що контрагентом оформлено придбання від суб'єкта господарювання та реалізацію на адресу позивача кар'єрних самоскидів (ідентичні ідентифікаційні номери) за однаковою ціною (без націнки), що свідчить про відсутність ділової мети та вказує на штучний характер здійснених операцій.
Більше 100 млн судових рішень є у LIGA360. Користуйся 35 фільтрами для пошуку й аналізу, швидко переглянь резолютивну частину, отримуй ланцюжки історії справи й подібні рішення. Обери вигідний тариф LIGA360 прямо зараз.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли до висновку, з яким погодився Касаційний адміністративний, що в даному випадку фактично мало місце придбання товару, джерело походження якого не встановлено, тобто набуття у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.
При цьому сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.
Крім того, суди зазначили, що досліджені документи не підтверджують факту реальності господарських операцій саме з контрагентом, як особою, яка не була власником кар'єрних самоскидів, а доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів. Представлений договір комісії, укладений між двома суб'єктами господарювання - комісіонерами також не підтверджує факту реального укладання договору купівлі - продажу між позивачем та контрагентом - продавцем.
Враховуючи викладене, Верховний Суд підтримав позицію податківців про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неправомірне визначення податкового кредиту, касаційну скаргу платника залишив без задоволення, а рішення попередніх інстанцій без змін.
За матеріалами ВС.
