За останні роки благодійність стала нашою національною звичкою, майже рефлексом. Побачив прохання у стрічці, здійснив кілька кліків у банківському додатку і переказ, що несе надію, здійснено.
Цей рефлекс перетворився на щось колосальне. Лише за 2024 рік обсяг пожертв перевищив 41 млрд гривень. Це більше, ніж річні бюджети Харкова та Львова разом узятих. І це тільки ті збори, які проводились за участі Monobank.
Останні події в України, зокрема й гучний кейс Назарія Гусакова, який ми далі детально розберемо, демонструють, що такий потужний фінансовий потік приваблює не лише тих, хто потребує допомоги, а й тих, хто прагне нажитися на доброті свідомих людей.
Саме тому до нашої звички донатити має додатись іще одна, не менш важлива - звичка перевіряти. Ось ключові кроки, які допоможуть відрізнити справжній збір від пастки шахраїв.
Перевірений фонд замість особистої картки
Перший і найважливіший крок до безпечної пожертви - це вибір каналу, через який ви плануєте передати кошти, оскільки існує колосальна різниця між донатом через офіційно зареєстрований благодійний фонд з бездоганною репутацією та переказом на особисту банківську картку людини, яку ви вперше побачили у стрічці соцмереж.
Фонд є юридичною особою, яка є підзвітною державі та донорам. Його діяльність регулюється законодавством, зокрема Законом України “Про благодійну діяльність та благодійні організації”, а внутрішні процедури передбачають контроль за цільовим використанням коштів. Натомість особиста картка - це приватний рахунок фізичної особи, яка не несе жодних зобов'язань щодо публічної звітності.
Наскільки критичною є ця різниця, демонструє резонансний випадок за участю Назарія Гусакова, який роками збирав мільйони гривень на особисті рахунки для лікування важкої хвороби - спінальної м'язової атрофії. Скандал виник після того, як користувачі соцмереж почали вимагати звіти за витрачені кошти, яких не було надано. Підозри ще більше посилилися через інформацію про те, що хлопець продовжував збирати гроші на дорогі препарати, які він вже отримував безкоштовно за державною програмою.
Ситуація навколо зборів Назарія Гусакова набула такого резонансу, що днями міністр внутрішніх справ Ігор Клименко доповідав про неї Президентові України Володимиру Зеленському. За фактами відмивання грошей та шахрайства розпочато два кримінальні провадження. Зараз встановлюється коло потерпілих, а сам фігурант справи, як виявилось, залишив територію України ще 13 червня.
Зараз у цій ситуації ще багато “білих плям”, проте вона демонструє, що переказ на особисту картку позбавляє донора будь-яких важелів контролю та створює ситуацію, сприятливу для потенційних зловживань.
Саме тому підтримка через офіційні фонди є найнадійнішим варіантом, оскільки вони виступають у ролі інституційного фільтра. Фонди перевіряють не лише діагноз та реальну потребу в коштах, а й беруть на себе зобов'язання контролювати використання грошей та звітувати перед донорами і державою.
Юлія Ноговіцина, директорка департаменту програм допомоги БФ "Таблеточки", пояснює, що допомога потребуючим надається лише після ретельної перевірки:
“Щоб претендувати на допомогу, перш за все, дитина має відповідати базовим критеріям: вік, діагноз та українське громадянство, що підтверджується відповідними документами. Ми не спілкуємось з третіми особами, а ведемо комунікацію виключно з батьками або офіційними представниками дитини. Для закупівлі ліків чи оплати діагностики обов'язковою є наявність медичного призначення, завіреного лікарем.
Крім того, ми обов?язково перевіряємо, чи можна отримати ці послуги безкоштовно в межах державних програм. Якщо лікування доступне за рахунок держави, ми інформуємо про це родину та супроводжуємо організацію такого лікування. Для закупівлі особливо дорогих препаратів та відповідних консультацій можемо зв'язуватися з лікарем або навіть залучати міжнародних експертів.
Водночас, у фонді діє система подвійного погодження витрат, що забезпечує додатковий контроль за витратами”.
Верифіковані документи замість емоційних історій
Іншим важливим елементом безпечної пожертви є здатність розмежовувати емоційно розказані історії та документально підтверджені факти. Шахраї свідомо роблять ставку на перше. Зворушлива історія або фотографія, яка викликає жалість, психологічно діють набагато сильніше, ніж офіційні документи. Проте саме документи є надійним підтвердженням реальної потреби в допомозі.
Наскільки небезпечною може бути довіра, не підкріплена фактами, демонструє кейс австралійської блогерки Бель Гібсон. Вона побудувала успішний бренд, видала популярну книгу та запустила застосунок, стверджуючи, що вилікувала рак мозку 4-ї стадії за допомогою дієти і специфічних духовних практик. Її історія була настільки переконливою, що вона вводила в оману мільйони підписників, не надавши жодного медичного підтвердження своїм словам. Коли журналісти довели, що вона ніколи не хворіла, це викликало резонанс. За свідоме введення людей в оману Федеральний суд Австралії оштрафував Бель Гібсон на 410 тисяч доларів.
Цей випадок доводить, що харизма, медійність та майстерно розказана вигадана історія можуть повністю замінити реальні факти в очах мільйонів людей. Водночас ця історія нагадує, що ні кількість підписників, ні популярність у ЗМІ не можуть слугувати гарантією доброчесності.
Саме тому варто надавати перевагу зборам, де у вільному доступі є чіткі копії медичних висновків, офіційних листів від медустанов чи рахунків. Важливо, щоб на документах можна було розібрати назву установи, дату видачі, прізвища відповідальних осіб та діагноз. Саме ці дані дозволяють, за потреби, провести верифікацію і переконатися в правдивості запиту.
Юлія Ноговіцина пояснює, на які “червоні прапорці” звертають увагу в БФ “Таблеточки”, і що може стати причиною для відмови у допомозі:
“Якщо особа відповідає нашим критеріям допомоги, ми нечасто відмовляємо в допомозі, але таке може трапитись у наступних випадках. Якщо призначення не є обґрунтованим (доказовим) або батьки просять оплатити лікування методами нетрадиційної медицини. Також бувають ситуації, коли родина просить оплатити операцію в приватній клініці, яку можна отримати безоплатно в державній лікарні. Ще однією причиною для відмови може стати здійснення родиною паралельних зборів на аналогічну потребу.”
Прозорість та підзвітність - обов'язкові елементи збору
Кожен донат - це інвестиція у добру справу. Але якщо звичайний інвестор прагне отримати фінансовий прибуток, то для донора найкращою винагородою є підтвердження того, що його допомога досягла мети. Саме для цього і потрібна фінансова звітність. Якщо організатор збору не готовий її надати, це одразу ставить під сумнів і його доброчесність, і ефективність вашого внеску.
Належна фінансова прозорість виходить далеко за межі емоційних подяк чи загальних фраз про закриття збору. Вона має включати конкретні, верифіковані елементи, доступні для ознайомлення будь-якому донору.
Регулярні та повні виписки з банківського рахунку або “банки”;
Фіскальні чеки на придбані товари, ліки чи послуги;
Акти приймання-передачі допомоги, якщо йдеться про великі закупівлі;
Фото- чи відеофіксація, що підтверджує отримання допомоги кінцевим бенефіціаром.
Реакція організатора збору на прохання надати звітність є ще одним важливим індикатором його доброчесності. Відмова, ігнорування або, навпаки, агресивна відповідь зі звинуваченнями у недовірі є однозначним сигналом про наявність серйозних проблем. Організації та особи, які діють прозоро, сприймають запит на звітність не як образу, а як прояв відповідального ставлення з боку донорів.
Таким чином, варто пам'ятати, що прозорість та підзвітність це не додаткова опція, а фундаментальна основа будь-якої доброчесної благодійної ініціативи.
В'ячеслав Биков, виконавчий директор БФ “Таблеточки”, дивиться на питання прозорості ще глибше, пояснюючи першопричину можливих зловживань:
“Людина, яка потребує мільйони на лікування і не має коштів на їжу, в якийсь момент може вирішити, що “трошки” спрямувати не за цільовим призначенням - не страшно. Так само і волонтери, які безкоштовно працюють по 12 годин на добу, в якийсь момент можуть почати шукати “справедливу компенсацію” за свою працю. Як наслідок, це може перерости у систематичні зловживання.
Тому дуже важливо, щоб і отримувач, і благодійник розуміли: частина коштів може і буде спрямована на адміністративні потреби чи зарплати. Ця частина має бути чітко визначена і про неї потрібно завжди говорити прямо. Це встановлює правила і наділяє відповідальністю.
Саме тому, у кожній неприбутковій (особливо благодійній) організації має бути запроваджено Політики справедливої компенсації та винагороди, оскільки вони встановлюють чіткі межі між тим, що співробітнику можна, а що ні.”
Аналіз репутації
У сучасному світі кожна людина та організація залишає по собі цифровий слід. Для донора цей слід є цінним джерелом інформації для оцінки репутаційних ризиків. Ігнорувати цей етап перевірки не варто. Дослідження відкритих джерел інформації не вимагає спеціальних навичок, але може убезпечити від співпраці з шахраями.
Аналіз інформації в пошукових системах. Використовуйте Google, комбінуючи ПІБ особи або назву організації з ключовими словами “шахрайство”, “скандал”, “відгуки”, “судові рішення”. Часто інформація про недоброчесні дії вже є на форумах, у коментарях під публікаціями чи в медіа.
Перевірка соціальних мереж. Проаналізуйте профілі в Facebook, Instagram тощо. Зверніть увагу на дату створення акаунту, його активність, коло друзів та загальний характер дописів. Профіль, створений нещодавно, з мінімальною кількістю інформації або з підозрілою активністю, має викликати обґрунтовані сумніви.
Перевірка у відкритих реєстрах. Варто також перевірити особу у відкритих державних реєстрах, таких як Єдиний державний реєстр судових рішень, Автоматизована система виконавчого провадження та ін. Це може показати наявність боргів чи судових спорів.
Такий аналіз часто дозволяє виявити невідповідності або тривожні сигнали ще на ранньому етапі. Хоча відсутність негативної інформації не є стовідсотковою гарантією доброчесності, її наявність є вагомою підставою для того, щоб утриматися від пожертви та уникнути потенційних фінансових втрат.
Уточнюючі запитання як інструмент верифікації
Останній за списком, але точно не за значенням етап перевірки полягає у прямій комунікації з організатором збору. Будь-яка інформація, навіть підтверджена документально, може містити неточності або приховувати суттєві деталі. Постановка конкретних уточнюючих запитань є потужним інструментом у руках донатора.
Прикладом того, як відсутність критичних запитань до емоційної історії призводить до масштабного шахрайства, є кейс із США. Кейт Макклюр та Марк Д'Аміко запустили на платформі GoFundMe збір для бездомного ветерана Джонні Боббітта. Легенда полягала в тому, що бездомний ветеран віддав свої останні $20, щоб допомогти заправити автомобіль, у якого закінчилося пальне посеред дороги. Історія стала вірусною. Шахраям вдалось зібрати понад $400 000. Згодом правоохоронці встановили, що вся історія була вигадкою, а гроші троє змовників витратили на власні потреби.
Ця афера могла б і не відбутися, якби донори поставили низку базових запитань.
Чому збір проводиться не через профільну організацію, що опікується ветеранами?
Яким є механізм передачі коштів бенефіціару та хто здійснюватиме контроль за їх використанням?
Чи є підтвердження цієї історії, крім слів самих організаторів?
Реакція на подібні запитання є фінальним індикатором. Доброчесний організатор, впевнений у своїй правоті, надасть чіткі відповіді, оскільки це лише зміцнить довіру до його ініціативи. Натомість спроби ухилитися від відповіді, емоційні маніпуляції або звинувачення у недовірі є прямим сигналом про максимальний рівень ризику, після якого будь-яка фінансова участь є недоцільною.
Як донатити безпечно: поради експерта
“Головна порада - довіряйте, але перевіряйте. Простіше один раз перевірити фонд і потім делегувати йому перевірку кожного отримувача. Зверніть увагу на сайт організації, фінансову звітність (вона повинна регулярно оновлюватись), активність у соцмережах тощо.
З адресними зборами складніше, але вони також мають право на існування, адже є багато потреб, які не покриває держава і якими не займаються фонди. У першу чергу підтримуйте збори, які поширюють знайомі або публічні люди, яким ви довіряєте.
І пам'ятайте: кожен внесок - це завжди особисте рішення і певний ризик. Але наша здатність допомагати - одна з найсильніших сторін навіть у складні часи.”, - зазначає В'ячеслав Биков.
