Зменшення тиску на бізнес, неспроможність статті 205 КК України може бути підставою для реального покарання злочинців, зловживання правоохоронців - усе це вказують автори законопроєкту, яким пропонувалося виключити статтю 205 КК України з Кримінального кодексу у пояснювальній записці до нього. 18.09.2019 року ВРУ таки проголосувала за цей законопроєкт і 25.09.2019 року Закон набрав чинності. Чи такий крок Парламенту дійсно сприятиме зменшенню тиску на бізнес, чи призведе до спотворення дій правоохоронних органів, які будуть «з усіх сил» прагнути покарати злочинців?
|
Станіслав Борис |
Дійсно, розслідування економічних злочинів та «реальні посадки» за їх вчинення - справа не проста. Набагато легше піти на домовленості із певними, найчастіше, номінальними «власниками» бізнесів. Наприклад, укласти угоду про визнання винуватості та посилити свою позицію проти іншого бізнесу (більшої рибини), яка грає із високими ставками.
Саме тому податківці (в тому числі податкова поліція), органи безпеки (так-так, вони не лише державні зради та злочини такого штибу розслідують) дуже часто використовували вирок за статтею 205 КК України в інших кримінальних провадженнях та в адміністративних спорах із підприємцями, як встановлену судовим рішенням істину.
Пропонуємо вам отримати тестовий доступ до сервісу CONTR AGENT і перевірити ваших потенційних і існуючих партнерів.
Як саме?
Найважчим, за поширеною думкою, у справах про ухилення від сплати податків є доведення умислу особи на вчинення злочину. Здоровий глузд та адвокати радять стверджувати, що це помилка бухгалтера/керівника, випадковий збіг обставин. Тому правоохоронці часто доводять вину у порушенні в податковому обліку, завищенні фактичних витрат на одиницю продукції, порушенні правил поводження із готівковими коштами, укладенні фіктивних договорів.
Найчастіше, ст. 212 КК України стосується зловживань із податковим кредитом - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, який вчиняється, здебільшого, шляхом укладення фіктивних договорів із фірмами-прокладками. Директори цих фірм - зазвичай, випадкові люди, які дали свої паспортні дані невідомим/маловідомим їм людям та, можливо, поставили підписи на реєстраційних документах за мізерну винагороду. Такі фірми не мають основних фондів, технічного персоналу, жодного майна, тобто, існують лише на папері.
|
Павло Демчук |
До чого тут ст. 205 КК України?
Нею було встановлено кримінальну відповідальність за створення (придбання) юридичних осіб для прикриття незаконної діяльності або зайняття забороненими видами діяльності, такими як гральний бізнес. Дійсно, стаття сформульована не найкраще, доведення вини особи, якщо вона не визнає її, правоохоронним органам так само складне, як і при ухиленні від сплати податків.
В той же час, в судовому реєстрі на період липень-грудень 2019 року було виявлено 25 вироків за ст. 205 КК України. Із них 22 вироки були укладені на підставі угоди про визнання винуватості. Що ховається за цими словами - правоохоронні органи «дійшли згоди» із номінальним засновником/директором фірми-прокладки. Він, для уникнення
значних негативних наслідків, зізнався у вчиненні злочину, розповів інформацію про своїх «контрагентів», обставини укладення із ними фіктивних договорів. Саме ці дані будуть використані згодом у справах за ст. 212 КК України. Всі задоволені, підписують угоду, йдуть до суду і отримують найпоширеніше у таких випадках покарання у вигляді 8500 грн штрафу.
Здебільшого, всі ці справи ґрунтувалися на показаннях обвинуваченого та реєстраційній справі фірми-прокладки. Лише в двох справах прокурори довели, що були вчинені фіктивні операції, зокрема, щодо митного оформлення товарів і таке інше. Решта ховається за загадковими словами: «невстановлені слідством особи», «фірми із реального сектору економіки».
Як бути без ст. 205 КК України?
Все не так страшно, як здавалося б на перший погляд. Навіть автори законопроєкту нам підказують, що декриміналізована стаття описує діяння, яке є готуванням до вчинення інших злочинів або ж способом їх вчинення.
Навряд чи такий аргумент може свідчити про необхідність декриміналізації діяння, адже серед «економічних злочинів» багато подібних випадків. Наприклад, підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців (стаття 205-1 КК України); порушення порядку ведення бази даних про вкладників або порядку формування звітності (стаття 220-1 КК України).
Інакше кажучи, якщо певний злочин може виступати способом вчинення іншого злочину або ж може становити готування до іншого злочину, це не означає, що його потрібно декриміналізовувати.
В той же час, створення (придбання) певних суб'єктів підприємницької діяльності, які в подальшому будуть використані для ухилення від сплати податків, можна кваліфікувати як готування, тобто, інше умисне створення умов для вчинення злочину, передбаченого ст. 212 КК України.
Завдання правоохоронних органів у такому разі стає складнішим - довести, що обвинувачений створив/придбав СПД з метою саме ухилення від сплати податків, а не зайняття незаконними видами діяльності (як це було в диспозиції ст. 205 КК України і є значно ширшим поняттям).
Таким чином, про одне можна стверджувати точно, кількість обвинувальних вироків у справах, що розслідуються податківцями, стане ще меншою, адже, як вже було сказано вище, довести таку справу до суду, щоб вона у ньому «не розвалилася», вимагає неабиякої компетентності.
А до чого там ст. 191 КК України?
Справа в тому, що після збільшення податкового кредиту юридична особа, яка зареєстрована платником ПДВ, може настільки вправно працювати зі своїми контрагентами, що вона отримає від'ємне значення з ПДВ (різницю між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду і сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду). У такому випадку платник податку може вимагати відшкодування із держбюджету на свій поточний рахунок або в рахунок погашення зобов'язань/боргу за іншими платежами, що сплачуються до держбюджету.
Саме таке отримання грошових коштів в якості відшкодування кваліфікується як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК України). У випадку ж, якщо особа лише подала заяву на здійснення такого відшкодування, але воно фактично не відбулося, має місце спроба вчинення злочину.
Що ж маємо у сухому залишку?
Статтю 205 КК України виключили з кодексу, зокрема, через те, що правоохоронці часто зловживали своїми повноваженнями у кримінальних справах по цьому складу.
Дозволимо собі навести наступний приклад. У корупційних злочинах правоохоронні органи також часто перевищують свої повноваження, навіть вчиняють інші злочини, наприклад, провокацію. Чи не варто народним депутатам припинити таку негідну поведінку органів та декриміналізувати всі корупційні злочини?
Як і часто буває в схожих реформах, більше 50% сили правової норми буде розкрито з часом судовою практикою. Стверджувати однозначно про правильність чи хибність прийнятого рішення парламентом немає нагоди.
Станіслав Борис, адвокат Практики безпеки бізнесу, Juscutum
Павло Демчук, юрист Практики безпеки бізнесу, Juscutum
Читайте також:Як захистити бізнес у наші дні: поради юристів для CEO та власників компаній
У модулі "Алгоритми дій для бізнесу" інформаційно-правових систем ЛІГА:ЗАКОН розміщено інформацію та поради по поширеним випадкам, які можуть виникати під час перевірок органами державного нагляду і контролю. Скористайтеся тестовим доступом за посиланням
