|
Судова практика в податкових спорах відіграє одну з найважливіших ролей при формуванні позиції для захисту інтересів платника податків. А у світлі того, що статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено правило, за яким висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень і повинні враховуватись судами попередніх інстанцій, кожне рішення підлягає особливому аналізу.
Пропонуємо розглянути ті рішення судів 2020 року, які, на нашу думку, істотно вплинуть на платників податків.
1. Відсутність підпису ревізора-інспектора на Акті перевірки є підставою для визнання такого Акту недійсним.
Часто трапляються випадки, коли платник податків отримує акт податкової перевірки, звіряє наявність всіх підписів ревізорів-інспекторів, а навпроти деяких прізвищ стоїть відмітка про перебування інспектора у відпустці. Це питання довго було дискусійним, і ось, Верховний суд 05 березня 2020 року за результатами розгляду справи № 826/16217/17 нарешті надав свої роз'яснення.
Суд зазначив, що «відсутність підписів посадових осіб контролюючого органу у Акті перевірки, які її проводили, робить такий акт нечинним, а тому останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків податкових зобов`язань, а отже позовні вимоги щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.»
Чому суд так вирішив?
· По-перше, Порядок № 727, що регламентує порядок оформлення результатів перевірок, передбачає обов'язкову наявність підписів посадових осіб контролюючого органу, які проводили перевірку.
· По-друге, ДСТ 4163-2003 (вимоги до оформлення документів) відносить підпис до обов'язкових реквізитів документа.
· По-третє, Національний стандарт, присвячений діловодству та архівній справі, говорить, що підпис службового документа - це реквізит службового документа, який свідчить про відповідальність особи за його зміст та є єдиним чи одним з реквізитів, що надають документові юридичної сили.
Який робимо висновок? Наявність підписів усіх ревізорів-інспекторів, які проводили перевірку і які зазначені у вступній частині Акту перевірки, є основоположною обставиною для дійсності такого Акту перевірки.
Читайте також матеріал: Податкові перевірки: 5 рекомендацій для бізнесу в світлі малої податкової реформи
2. Включення платника податків до плану-графіку податкових перевірок порушує його права, а отже таке право може бути захищено судом.
Раніше суди вважали, що при включенні платника податків до плану-графіку планових перевірок платників, контролюючими органами не приймалось будь-яких нормативно-правових актів або актів індивідуальної дії, які б безпосередньо порушували права чи інтереси позивача. Отже, факт включення платника податків до плану - графіку проведення перевірок не створює для суб`єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення його прав.
Однак, Другий апеляційний адміністративний суд розглядаючи справу №520/6387/19 дійшов дуже цікавого, на наш погляд, висновку.
Суд зазначив, що згідно Порядку №524, що регламентує формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, до плану-графіку включаються платники податків реального сектору економіки, які провадять фінансово-господарську діяльність, сплачують податки та взяті на облік в контролюючих органах як платники податків за основним місцем обліку.
Формування переліку платників податків до плану-графіку проводиться за критеріями ризиків, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС.
Платник податків включається до плану-графіку проведення перевірок залежно від ступеня ризику в діяльності такого платника податків.
Суд дійшов висновку, що «контролюючі органи при включенні позивача до плану-графіку проведення документальних перевірок платника податків на 2019 рік здійснювали владні повноваження на підставі норм чинного законодавства, шляхом вчинення дій щодо включення підприємства-позивача до плану-графіку перевірок. Такі дії в подальшому призводять до здійснення податковим органом відповідної перевірки, початку якої передує видання наказу про призначення перевірки та оформлення відповідних направлень. Оскільки включення підприємства-позивача відбулося виключно на підставі встановлення відповідачами щодо цієї особи критеріїв ризиковості (платнику податків присвоєно ступінь ризиковості), вказані дії вчиняють негативний вплив на ділову репутацію суб`єкта господарювання, а тому такі дії можуть бути предметом судового спору.»
Який робимо висновок? Суд дає надію платникам податків на те, що включення до плану-графіку податкових перевірок не є вироком для суб'єкту господарювання. Підібравши правильні аргументи та доказову базу, платник податків все ж може відстояти свої права у суді.
__
Отримати інформацію про планові перевірки вашого підприємства і підприємств-партнерів можна скориставшись тестовим доступом до сервісу CONTR AGENT
3. Вимога про скасування рішення контролюючого органу та зобов'язання вчинити дію є однією вимогою, а тому судовий збір сплачується як за одну немайнову вимогу.
При оскарженні рішень про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов'язання зареєструвати податкові накладні, наприклад, суди залишають позовні заяви без руху. Причиною вказують той факт, що вимога про визнання рішення протиправним та зобов'язання зареєструвати податкову накладну - є двома різними вимогами немайнового характеру, а тому просять доплатити судовий збір.
Верховний суд в постанові від 05 червня 2020 року у справі № 280/5161/19 звернув увагу, що вимога про визнання протиправними акту, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності акту, дій чи бездіяльності, є однією процесуальною вимогою.
На це також звернув свою увагу Верховний суд в постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 320/3053/19.
Який робимо висновок? Вимога про визнання протиправними акту, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права - зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення є ОДНІЄЮ процесуальною вимогою, а тому за таку вимогу сплачується судовий збір як за ОДНУ вимогу.
4. Податкова інформація не є належним доказом.
Контролюючий орган часто обґрунтовує будь-які свої дії та/або рішення наявністю в нього податкової інформації. Ця ж податкова інформація стає підставою для визнання платника податків ризиковим, направлення запитів та навіть підставою для донарахувань за результатами податкових перевірок.
Чи є все це в межах закону? На це питання відповів Верховний Суд в рішенні від 02.04.2020 по справі № 160/93/19.
Суд дійшов висновку, що «будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.»
Аналогічне рішення ухвалив Верховний Суд 04.06.2020 року по справі №340/422/19.
Також Другий апеляційний адміністративний суд в рішенні від 14 травня 2020 року по справі № 520/11179/18 зазначив, що «у випадку, якщо в силу закону податковим органом отримано податкову інформацію, акти перевірки, довідки зустрічних звірок або акти про неможливість проведення зустрічних звірок, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.»
Який робимо висновок? Сама по собі наявність податкової інформації не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, і така податкова інформація не є належним доказом у розмінні чинного процесуального законодавства. А отже, контролюючі органи зобов'язані доводити належними та допустимими доказами факти порушення платником податків вимог чинного законодавства.
5. Відсутність грошових коштів для сплати судового збору може бути підставою для поновлення пропущеного строку.
Контролюючі органи часто зловживають своїми процесуальними правами та постійно повторно звертаються до апеляційного або касаційного суду зі скаргами, разом з якими подають клопотання про поновлення строків. В таких клопотаннях фіскали зазначають, що пропустили строк на апеляційне/касаційне оскарження в зв'язку з відсутністю фінансування на сплату судового збору.
Таке повторне звернення може відбуватись навіть через рік після набрання чинності рішенням. На практиці зустрічаються випадки, коли контролюючий орган подає дві і більше скарги з тією самою аргументацію.
Протягом тривалого часу судова практика була досить однозначною. Суди говорили про те, що сторони є рівними у своїх правах, а тому відсутність фінансування не є підставою для поновлення строків. Такі висновки містились в Постановах Верховного суду № 806/5362/15 від 20.04.2020 року та № 1440/1629/18 від 04.02.2020 року.
І все наче нічого, але Верховний суд у справі № 820/1212/17 від 15.05.2020 року дійшов кардинально протилежного висновку. Суд прийняв до уваги копії документів, зміст яких свідчить про звернення відповідача до вищого органу про виділення коштів для сплати судового збору та дійшов висновку, що «закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством.»
Який робимо висновок? Постанова Верховного суду не зовсім відповідає принципам адміністративного судочинства. Своїм рішенням суд фактично надає процесуальну перевагу органу державної влади. В свою чергу, жодного подібного рішення, яке б виносилось на користь платника податків, ми так і не знайшли. Наслідки винесення такого рішення спрогнозувати складно, однак можна сказати точно, що тепер контролюючому органу надали змогу і далі зловживати процесуальними правами посилаючись вже на рішення Верховного суду.
Рішення судів, що ми проаналізували, дають зрозуміти, що безвихідних ситуацій не буває. Якщо у платника податків є належним чином оформлена первинна документаціє, є бажання відстояти свою позицію та кваліфікована юридична підтримка, то такий платник податків має всі шанси здобути перемогу в суді.
Дмитро Кулик, адвокат, молодший партнер ЮК Legal House
__
Усе, що потрібно для ефективної роботи адвоката, - у комплексному рішенні LIGA360:АДВОКАТ.
LIGA360: АДВОКАТ - це робочий простір для систематизації роботи та головні інструменти для професійної діяльності адвоката. Зручний пошук рішень з правовою позицією, контроль змін статусу законопроектів чи НПА, благонадійності партнерів під час заключення угод, персональна стрічка новин та повідомлень держорганів. Замовляйте доступ зі знижкою 30 %
