|
І. ПОСТАНОВИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ПРАВ НА ЗЕМЛЮ
1) Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19
- Чи потрібно громадянину або фермерському господарству, яке ним утворено, укладати додаткову угоду до договору оренди з органами Держгеокадастру, щоб до фермерського господарства перейшли права та обов'язки орендаря земельної ділянки?
На це питання нам дала відповідь Велика Палата Верховного Суду в постанові 30.06.2020 у справі № 927/79/19.
Перехід прав та обов'язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства відбувається в силу норм Закону України «Про фермерське господарство» та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що в силу ст. 8, ч.1 ст. 12 ЗУ "Про фермерське господарство" після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов'язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.
Після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до прав і обов'язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства. При цьому, укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов'язковим.
Отже, в цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, що обмежено ч. 1 ст. 8-1 ЗУ "Про оренду землі", а здійснюється встановлений нормами ЗУ "Про фермерське господарство" перехід прав та обов'язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм ЗУ «Про фермерське господарство» та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.
2) Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17
- З якого моменту договір оренди земельної ділянки набирає чинності?
15.01.2020 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо моменту набрання чинності договором оренди земельної ділянки, зазначивши, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна, з якими закон пов'язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб'єктивних прав та обов'язків.
Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено у постанові Верховного Суду України від 13.06.2016 у справі № 570/3056/15-ц (пров. № 6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз'яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19.02.2014 у справі № 0426/14068/2012 (пров. № 6-162цс13).
3) Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18
- Земельні ділянки вибули із власності поза волею власника, - що оскаржувати та в кого вимагати їх повернення?
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.
Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права та були надалі відчужені.
Отже, для повернення майна, що вибуло поза волею законного власника, необхідно витребувати належне майно від особи, яка є останнім його набувачем.
ІІ. ПОСТАНОВИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ПРАВОВІДНОСИН У ЗОБОВ'ЯЗАННЯХ
4) Постанова Велика Палата Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14
- Провели реорганізацію (виділ) юрособи, а відповідальність залишилася?
Велика Палата Верховного Суду конкретизувала власний правовий висновок щодо субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов'язаннями юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов'язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначає, що після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.
Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі 905/1956/15. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне уточнити правову позицію, викладену в постанові від 26.06.2019 у справі 905/1956/15, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов'язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
5) Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19
- Не здійснили поставку товару- не зволікайте із повернення суми його попередньої оплати
Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України та Верховного Cуду щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України у випадку прострочення зобов'язання з повернення суми попередньої оплати товару, визначивши, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у постачальника (продавця) виникло зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати і 3 % річних на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до вказаних висновків Великої Палати Верховного суду у постачальника/продавця зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України виникає з наступного дня після спливу строку поставки.
Нарахування ЗЕД-пені зупиняється з дня надсилання поштою позову в МКАС при ТПП України.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 815/3991/16.
ВС зазначає, що нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", та пеня за їх порушення не сплачується з дати звернення резидента з позовом до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або з дати відправлення позову поштою, якою є дата прийняття позовної заяви судом.
Враховуючи викладене, день направлення кур'єрською поштою позовів до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промислової палати України є днем, з якого зупиняється нарахування пені за порушення термінів надходження резиденту валютної виручки.
ІІІ. ПОСТАНОВИ, ЩО СТОСУЄТЬСЯ КОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН
7) Постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18.
Актуальні висновки щодо моменту виходу учасника з товариства зробила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18.
Таким чином, Велика Палата ВС підтвердила, що моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.
07.04.2020 у справі № 910/7674/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо визначення моменту виходу учасника зі складу товариства, зазначивши, що моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Згідно зі змінами до законодавства, яке регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, право подавати документи на реєстрацію змін у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю надано відповідним учасникам товариства. Реєстрація внесених змін до статутних документів товариства здійснюється в межах правовідносин з державної реєстрації юридичних осіб, а не в межах зобов'язальних правовідносин між товариством та його колишнім учасником.
КГС у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 14.03.2011 у справі № 910/16306/13, установивши, що предметом спору є відмова відповідача у виплаті позивачу вартості його частки у статутному фонді товариства за відсутності підстав для прийняття товариством відповідного рішення та здійснення товариством відповідних виплат дійшов висновку про те, що моментом виходу з товариства є дата подачі ним заяви про вихід зі складу учасників товариства. Таким чином, правовідносини та предмет спору в цих справах є подібними. Однак за викладеними вище висновками Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду України щодо моменту виходу учасника з товариства, викладеного в постанові від 14.03.2011.
8) Постанова Великої палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 908/137/18
- На що слід звернути увагу міноритарним акціонерам при здійсненні власником домінуючого пакету акцій процедури squeeze out, що з цього приводу каже ВП ВС?
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо встановлення справедливої ціни акції та перевірки відсутності зловживань при примусовому викупі акцій (squeeze out) у міноритарних акціонерів.
Процедура squeeze out, як і будь-який інший спосіб примусового відчуження об`єктів права власності, має застосовуватись у виключних випадках задля досягнення легітимної мети та з дотриманням балансу інтересів усіх акціонерів, у тому числі щодо виплати власником домінуючого контрольного пакета акцій компенсацій міноритарним акціонерам у розмірі справедливої вартості належних їм акцій.
Власник домінуючого контрольного пакета акцій при прийнятті рішення про примусовий викуп акцій та надісланні відповідної вимоги про придбання акцій повинен мати легітимну мету позбавлення міноритарних акціонерів права власності на належні їм акції, яка підлягає перевірці судом у разі виникнення відповідного спору.
Отже, у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити: 1) чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону; 2) чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури; 3) чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів.
Ірина Відловська, адвокат АФ Pragnum
Спрогнозуйте результат рішення суду з Verdictum PRO. ЛІГА:ЗАКОН презентує для вас першу систему аналізу судових рішень із функціоналом передбачення вірогідності перемоги у суді у всіх трьох інстанціях за допомогою штучного інтелекту. Функціонал прогнозування на підставі аналізу тексту позовної заяви створено для попередньої оцінки ризиків та економії часу адвоката під час підготовки до судових засідань. Сьогодні Verdictum PRO аналізує понад 80 млн документів. Не пропустіть зимові знижки на інформаційно-аналітичні продукти та комплексні рішення для бізнесу від ЛІГА:ЗАКОН! Обирайте зі знижкою до 60%
