|
До болі знайомою для бізнесу є ситуація, коли у суді вивірена з правової точки зору позиція зазнає з формальних причин поразки після зміни законодавства або чергового переосмислення Верховним Судом свого ставлення до правозастосування. Найбільш яскрава ситуація - це позови про скасування реєстрації права власності у справах про повернення активів та захист інвестицій… Сотні та навіть тисячі спорів ходять колами, а незаконно відчужені активи не повертаються роками. Для наочності уявімо іноземного інвестора, актив якого був перереєстрований рейдерами в 2015 році.
Перше коло змін: адміністративний позов про скасування рішення
Формулювання в статті 26 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з 2010 по 2016 передбачало можливість скасування судом рішення про державну реєстрацію, тому саме такі позові заявлялись у переважній більшості випадків.
Державний реєстратор - суб'єкт владних повноважень, тому подавались адміністративні позови про скасування рішення такого суб'єкта. Загалом було більше 100 тисяч таких справ.
У 2017 році відбуваються зміни в судоустрої держави згідно яких створюються новий Верховний Суд та біля 80 тис. нерозглянутих справ різних категорій передаються до нього. Нерідкі випадки, коли затримка розгляду справ у Вищому адміністративному суді перевищувала три та навіть п'ять років.
Тобто з 2013 по 2018 маємо такий собі мейнстрім - позови про скасування реєстрації та велику кількість справ, які зависли в касації.
Отже наш іноземний інвестор в кінці 2016 року отримує рішення суду, яке набрало законної сили, та виконує його. Але справа зависає в касації.
Друге коло змін: спір про право
Вже багато років йде боротьба між господарською та адміністративною юрисдикцією стосовно розгляду справ у сфері земельних відносин (оскарження рішень чи бездіяльності про виділення землі) та у сфері нерухомості.
Деякі юристи вважають, що такі спори стосуються владних повноважень тому є адміністративними. Інші - що за вимогою до суб'єкта владних повноважень завжди стоїть питання захисту певного речового права. Треті - що те саме по суті можна сформулювати різними словами, і причини війни юрисдикцій знаходяться в іншій площині.
У постанові від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного суду відступила від своїх попередніх висновків та вказала, що спорами про право є спори за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Внаслідок цього 1714 судових рішень у справах щодо державної реєстрації прав, які набрали законної сили, були скасовані в касації, а провадження було закрите (приклад за посиланням).
Це означає, що сотні позивачів, які за декілька років вже пройшли коло адміністративного судочинства, були вимушені повторно заявити такі самі позови вже за правилами господарського судочинства.
Деякі юристи можуть інтерпретувати такі явища корупцією, відсутністю єдності практики, перерозподілом «потоків». Але справжня причина знаходиться на поверхні - зробити копіпейст рішення про закриття значно простіше, ніж розглядати складний спір по суті.
Можна тільки лише уявити вираз на обличчі нашого інвестора, який отримав рішення про повернення активу, але через два роки це рішення було скасоване, відтак актив за реєстром повернувся рейдерам.
Третє коло змін: скасовувати треба не рішення, а записи
Тоді інвестор повторно звертається вже до господарського суду з позовом про скасування рішення реєстратора.
Але в 2019 році Велика Палата Верховного Суду сформулювала новий висновок: «Рішення суб'єкта державної реєстрації прав на державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту прав або інтересів позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію» (див. постанову від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц).
Знов сотні позивачів отримують рішення про відмову у позові через формальні підстави, адже вони написали «скасувати рішення» замість «скасувати запис». Приклад рішення за посиланням. Серед них, і наш бідолага, якому знов відмовляють з формальних причин.
Четверте коло змін: обов'язковість вирішення питання про права
У 2019 році наш іноземний інвестор вже заявляє третій позов, обґрунтовуючи причини пропуску позовної давності змінами судової практики.
З 05.01.2020 року набули чинності зміни до статті 26 Закону «Про Державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», а саме - додана імперативна норма, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав.
Але як бути зі вже заявленими позовами? Чи справами в апеляції? З відсутністю змін до процесуальних кодексів? Чи будуть суди виходити за межі позовних вимог? Чи будуть реєстратори виконувати рішення судів про скасування запису, якщо не буде вирішене питання про право?
Очевидно, що автори даного закону вирішили маленьку проблему шляхом створення ще більшої.
Наразі формується як практика реєстраторів, так і практика судів щодо цього питання. Деякі суди враховують зміни до законодавства та навіть виходять за межі позовних вимог з ухваленням додаткового рішення. Інші - ухвалюють рішення «як раніше», наприклад районний суд прийняв рішення і про скасування запису, і про скасування рішення реєстратора, але не згадав про право.
Оскільки наш інвестор зустрів згадані зміни до Закону «Про Державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» вже на етапі апеляції, нові позовні вимоги заявити він вже не зможе.
Тож державний реєстратор відмовляє у реєстрації скасування запису за рішенням суду, оскільки рішенням суду не було вирішене питання про права. До якого суду тепер оскаржувати таку відмову?
Замість висновку
Звісно, подібна ситуація є змодельованою для ілюстрації суті проблеми, яка має системний характер. Сьогодні таких кіл змін може існувати п'ять, а через три роки - десять чи двадцять… Тож в якості заходів з недопущення подібних ситуацій вбачається за доцільне: передбачати перехідні правила у разі внесення змін до законодавства щодо визначення правильного способу судового захисту та підсудності.
Також не зайвим буде включати перехідні положення і до висновків Верховного Суду. Наприклад щодо необхідності судів виходити за межі позовних вимог, застосовуючи правильний спосіб захисту, якщо змінюється практика.
Тимур Михайлов, адвокат АО «Скляренко, Сидоренко та партнери»
__
Спрогнозуйте результат рішення суду з Verdictum PRO. ЛІГА:ЗАКОН презентує для вас першу систему аналізу судових рішень із функціоналом передбачення вірогідності перемоги у суді у всіх трьох інстанціях за допомогою штучного інтелекту. Функціонал прогнозування на підставі аналізу тексту позовної заяви створено для попередньої оцінки ризиків та економії часу адвоката під час підготовки до судових засідань. Сьогодні Verdictum PRO аналізує понад 80 млн документів.
