Дедалі частіше бізнес-партнери, окрім комерційних умов договору, намагаються приділити особливу увагу відповідальності за порушення прав та обов'язків інших сторін тим самим мінімізуючи наслідки невиконання домовленостей та можливі ризики. Ймовірно, це пов'язано з пандемією, що у свою чергу спричинила обставини через які сторони не мали можливості виконувати положення укладених угод.
На практиці, у більшості випадків підприємці застосовують типові формулювання договірних санкцій через необізнаність законодавчих норм, судової практики, механізмів та умов відповідальності, які можуть бути втілені у договорі.
На жаль, в даній статті ми не зможемо вмістити усі можливі варіанти та розглянути різноманітні нюанси щодо положень відповідальності, які зустрічаються в угодах бізнес-середовища, але висвітлимо цікаві лайфхаки та поділимось актуальною судовою практикою.
|
Олег Мальський |
Підводні камінці шаблонних положень відповідальності у договорі
Найпоширенішою помилкою сторін при складанні договору є нехтування розробленням детальних положень відповідальності за невиконання умов договору. Так, спираючись на практику, більшість договорів укладені з використанням шаблонних положень щодо відповідальності сторін, без визначення чіткого розміру, умов, порядку застосування штрафу та пені при невиконанні або неналежному виконанні сторонами своїх обов'язків.
Слід зауважити, що без чіткого механізму стягнення штрафних санкцій, при виникненні ситуації, коли одна сторона договору недотримуватиметься його умов, інша сторона не матиме розуміння алгоритму дії, що може призвести до негативних наслідків для такої сторони у вигляді збитку або упущеної вигоди.
У той же час, у кожному конкретному випадку, при розробленні договору та визначенні розміру штрафних санкцій, а також обумовлення порядку стягнення, сторони мають ретельно враховувати всі положення угоди, зокрема права та обов'язки кожної сторони, характер договірних відносин та вид договору.
Неправомірність штрафу за відмову від договору
При визначенні обставин, на які може бути поширена відповідальність, сторони мають враховувати як положення законодавства, так і судову практику. Варто пам'ятати, що законні права, наприклад право сторони розірвати договір, не можуть тягнути за собою штрафні санкції.
У Постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 552/6997/19, суд визнав недійсним пункт договору, відповідно до якого продавець мав повернути покупцю суму здійсненних ним платежів зменшену на 25%, у разі розірвання договору з ініціативи покупця.
У своїй мотивувальній частині Верховний Суд звернув увагу на таке:
«Закріплюючи принцип свободи договору, законодавець встановив і його обмеження.
Неустойка є видом забезпечення виконання зобов'язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). По своїй суті неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов'язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов'язання. Законодавець пов'язує її стягнення саме з порушенням зобов'язання. Тому недопустимо встановлювати неустойку (штраф чи пеню) за правомірну відмову від виконання зобов'язання або односторонню відмову від договору.»
Враховуючи вищенаведене, з метою уникнення визнання окремих положень договору недійсними, не слід поширювати межі застосування штрафу на випадок розірвання договору однієї із сторін.
|
Пилип Тараненко |
Обмеження розміру пені за прострочення виконання зобов'язань
Нерідко на практиці у сторін договірних відносин виникає питання: «Чи можливе застосування пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ за прострочення виконання зобов'язань?». Для відповіді на таке запитання пропонуємо звернутись до Господарського кодексу України (далі - «ГКУ») та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - «ЗУ про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Частиною 2 ст. 343 ГКУ встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Аналогічна норма міститься у статті 4 ЗУ про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань:
«Стаття 4. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань
або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку -
одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день
набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути
перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір
її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки
Національного банку України, що діяла у період, за який
нараховувалася пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на
результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових
коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються
за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.»
Окремо, слід звернути увагу, що обмеження розміру пені не стосується неустойки, установленої іншими законодавчими актами.
Також, варто зазначити, що сторони можуть установити відповідальність у вигляді пені й у більшому розмірі, однак на практиці через суд підлягатиме стягненню пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, у той час як більший розмір пені можливий до сплаті у добровільному порядку, а тому фактично відсутній сенс визначення пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ за прострочення виконання зобов'язань.
Застосування штрафної санкції у вигляді пені, що не встановлена договором
Ще одним цікавим питанням відносно пені є питання: «Чи можливе застосування штрафної санкції у вигляді пені за порушення строків виконання зобов'язань, якщо така санкція не була обумовлена сторонами у договорі?». Слід зауважити, що таке питання зазвичай виникає у сторін, які заздалегідь не домовились про чітку відповідальність за порушення умов угоди, не відобразивши конкретні види санкцій у договорі.
З цього приводу висловився Верховний Суд, який у Постанові від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18, зазначив, що за змістом частини 2 статті 217 ГКУ вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 ГКУ визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГКУ встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Таким чином, законодавство пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Додатково, Верховний Суд вказав, що саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку. Окрім того, Верховний Суд наголосив, що частиною 6 статті 231 ГКУ передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції.
А отже, якщо сторони не передбачили в умовах договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Підсумовуючи, слід зазначити, що при укладенні договору варто передбачити відповідальність та розмір відповідальності сторін (наприклад, у відсотках до облікової ставки НБУ) за порушення строків виконання грошових зобов'язань (розрахунку). В іншому випадку будуть відсутні підстави для застосування санкцій.
Штрафні санкції з нерезидентами
При укладенні договору, однією з сторін якого виступає іноземна особа, слід враховувати певний нюанс щодо встановлення граничних меж відповідальності сторін.
Так, наприклад, при укладенні кредитного договору між резидентом України та іноземною особою, варто взяти до уваги той факт, що процентна ставка за кредитним договором розглядається Національним банком України вкупі з штрафними санкціями та іншими, передбаченими договором, платежами.
Враховуючи той факт, що НБУ регулює розмір максимальної процентної ставки по кредитним договорам з нерезидентами, не варто встановлювати високий поріг відповідальності сторін в кредитному договорі з нерезидентом.
Слід зауважити, що банки нерідко звертають увагу на факт розгляду НБУ процентної ставки за кредитним договором разом з санкціями, передбаченими таким договором.
Олег Мальський, партнер, керівник практики корпоративного права та M&A Eterna law
Пилип Тараненко, юрист Eterna law
ЛІГА:ЗАКОН презентує можливості штучного інтелекту для договірної роботи. Відтепер аналіз контрактів, підбір нормативної інформації й оцінку ризик-факторів можна здійснити прямо в LIGA360: Юрист. Ми перевірили роботу AI на тисячах договорів, щоб економити ще більше вашого часу. Замовте LIGA360:Юрист з функціоналом автоматизації договірної роботи Contractum прямо сьогодні.
