|
Забезпечення збалансованості бюджетних надходжень шляхом підвищення ефективності використання економічних ресурсів країни, - саме такою благою метою тривалий час зацікавлені суб'єкти пояснюють необхідність прийняття законопроєкту №5600. Але чи виправдовує мета засоби і як «антиахметівський» законопроєкт перетворився на податкову гільйотину для селян, малих та середніх аграріїв? Про це і не тільки далі.
ЕФЕКТ ДЕЖАВЮ
Введення мінімального податкового зобов'язання (надалі - МПЗ) є однією з ключових новел законопроєкту №5600, але в чому новела? У 2020 році парламентарі вже намагалися заглянути в гаманці сільгоспвиробників шляхом прийняття законопроєкту №3131. Встановити «справедливе» фіскальне навантаження планувалося через введення поставленого податкового зобов'язання (ППЗ). На щастя, до розгляду на сесії ВРУ даний документ так і не дійшов. Але, як виявилося, це було затишшя перед бурею.
ЯК РОЗРАХУВАТИ ТА ЧОГО ЧЕКАТИ від МПЗ?
Щоб це зрозуміти, необхідно з'ясувати, як останнє розраховується. Насправді формула загалом нескладна: це 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з врахуванням строку користування останньою протягом звітного року.
До прикладу: НГО - 28 000 грн/га х площа ділянки - 3,0 га х 5% х 1 (строк користування 12 міс) = 4200 грн.
Зверніть увагу! З розміру МПЗ можуть та мають вираховуються податки, сплачені у зв'язку із веденням сільгоспдіяльності.
Таким чином, якщо особа веде свою діяльність «в білу», сплачує всі необхідні податки, то її МПЗ може набувати нульового та навіть від'ємного значення й де-факто не сплачуватися.
Утримуючись від нормативних дефініцій, МПЗ - це фактично нав'язана державою мінімальна сума фіскальних платежів, які аграрій «повинен» додатково сплатити до бюджету за виробництво, реалізацію агропродукції та за володіння чи користування сільгоспземлями.
Ще більшого негативу в даному випадку додає недотримання рівності за умови прив'язки розрахунку до НГО земельних ділянок, що зумовлено різною вартістю останніх по всій території України. Про осіб, які є титульними власниками земельних ділянок, але не одержують прибуток від її використання та/або використовують землі для задоволення власних потреб, напевно, ніхто й не згадував.
У разі прийняття законопроєкту до кінця поточного року вперше податкове зобов'язання застосують у 2023 році за 2022 рік. Відповідно до формули розрахунку, в 2022 і 2023 роках МПЗ відповідатиме 4% від НГО землі, а після закінчення «дебютного» року - 5%.
КОГО НЕ ТОРКНЕТЬСЯ фіскальний БАТІГ або хто може спати спокійно
Законопроєктом передбачено винятки, коли мінімальне податкове зобов'язання буде застосовуватись з «пільговим» коефіцієнтом або не застосовуватиметься взагалі.
Так, фермери ФОПи отримають знижки - ставка МПЗ визначатиметься на рівні 2,5 % від НГО.
Взагалі не планується визначати таке зобов'язання для ділянок дачних/садових кооперативів чи їх членів, щодо земель запасу, невитребуваних часток (паїв) (крім таких земельних часток (паїв), переданих місцевою радою в оренду), земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення ЧАЕС, сільськогосподарських угідь у межах населених пунктів.
Увага! Маєте землі сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту? Влада розводить руками - платіть.
До другого читання автори законопроєкту вирішили частково «послабити» податковий тиск, включивши до вищезазначеного переліку також 20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи та/або ті, які перебувають у державній чи комунальній власності. Проте на глобальні зміни це не схоже.
Крім того, депутати визначили розмір доходу, отриманого від продажу власної сільськогосподарської продукції, що не оподатковуватиметься, - сукупно на рівні 12 розмірів мінімальної заробітної плати (сьогодні це 72 тис. грн). Якщо отриманий дохід перевищує зазначений розмір, будьте ласкаві сплатити податок з суми такого перевищення. Чи вплине це на олігархів? Питання риторичне. Чи погіршиться становище дрібних виробників сільськогосподарської продукції? Суттєво.
ДУМКИ ВГОЛОС
Законопроєкт № 5600 в частині зміни режиму оподаткування аграріїв - це яскравий приклад того, як мета не виправдовує засоби. І як держава бореться з наслідками, а не причинами існування аграріїв «поза законом» та вкотре за рахунок селян, малих і середніх сільгоспвиробників прагне збільшити надходження до бюджетів. За таких умов вплив держави відчують не реальні гравці тіньового ринку агробізнесу, а дрібні суб'єкти господарювання та селяни, які вирощують продукцію для власних потреб.
Звісно, запропоновані податкові нововведення можуть позитивно вплинути на розвиток агросектору, допоможуть середнім та великим виробникам, які, швидше за все, сплачують фіскальні зобов'язання, позбутися «конкурентів в тіні», потенційно стимулюватимуть володільців землі до ефективного використання своїх сільгоспресурсів з метою отриманням доходу. Але водночас нововведення можуть призвести до передчасного продажу земель та «смерті» селянина як агровиробника.
Вбачається, що доцільнішим є напрацювання механізму, завдяки якому діяльність в правовому полі була б вигідною для обох сторін.
Наприклад: граєш за правилами - маєш доступ до податкових пільг, дешевих кредитів, державних дотацій, компенсацій на придбання сільгосптехніки тощо.
Що вибере держава: батіг чи пряник? Думаємо, питання риторичне, але, в будь-якому випадку, відповідь на нього ми отримаємо найближчим часом.
Володимир Пристай, юрист Totum LF
Брянська Маргарита, молодший юрист Totum LF
Як аграрному бізнесу захиститися від рейдерства? За допомогою рішення LIGA360. Контролюйте будь-які незаконні дії щодо вашої землі та інші ризиковані чинники для вашого підприємства. Замовте демо доступ прямо сьогодні.
