Захист авторських прав в Інтернеті

В 2022 році виповнюється п'ять років як в Україні діє закон, яким змінено умови і правила захисту авторських прав, спричинених порушеннями в мережі Інтернет. Як сформувалася судова практика із цими змінами та чи стало легше захищати порушені авторські права в мережі?

Зміна правил

Нагадаємо, що Законом України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» від 23.03.2017, було не тільки внесено зміни, метою яких було створення більш сприятливих умов для виробництва кінопродукції та розвитку галузі кінематографії, але і внесено вагомі зміни щодо регулювання сфери захисту авторських прав в цілому, не тільки пов'язаних із кінематографією. Варто згадати, що даним законом було:

• визначено порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет (ст. 52¹ Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон про авторське право);

• встановлено зобов'язання постачальників послуг хостингу щодо забезпечення захисту авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет (ст. 52² Закону про авторське право);

• надано визначення термінам, які широко застосовуються користувачами мережі Інтернет, зокрема чітко визначено що таке веб-сайт та веб-сторінка, та хто являється їх власниками, визначено які об'єкти вважаються електронною інформацією і які дії вважаються камкордингом та кардшейрінгом;

• доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення статтями, де вперше передбачено відповідальність за порушення умов і правил, що визначають порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет, а також відповідальність за наведення завідомо недостовірної інформації у заявах про припинення авторського права і (або) суміжних прав, вчинених з використанням мережі Інтернет (ст. 164^-17 і 164^-18 КУпАП);

• встановлено виключну підсудність в процесуальні кодекси і зазначено, що справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет розглядаються загальними (цивільними) та господарськими судами за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності (ст. 114 ЦПК та ст. 16 ГПК України в редакціях до 15.12.2017).

Хоча норми, запроваджені даним законом, протягом останніх п'яти років частково змінювалися, але в цілому умови і правила залишаються чинними і станом на сьогоднішній день.

Коли авторські права порушені і яким може бути покарання

До найбільш поширених порушень авторських прав в мережі Інтернет відносно яких здійснюється судовий захист можна віднести:

• вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 Закону про авторське право, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону із застосуванням мережі Інтернет;

• піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав;

• плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

• вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

• підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

• камкординг, кардшейрінг.

Вчинення інших дій, які передбаченні ст. 50 Закону про авторське право, із використанням мережі Інтернет також розглядається як порушення авторських прав правовласників.

У випадку доведення порушення авторських прав в мережі Інтернет, суд може зобов'язати порушника:

• відшкодувати моральну (немайнову) шкоду, завдану порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

• відшкодувати збитки, завдані порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

• стягнути із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

• виплатити компенсацію, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

• виплатити штраф у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача;

• притягнути до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Крім цього, суд може заборонити порушнику опублікування творів, їх виконань чи постановок, сповіщення фонограм та відеограм, вимагати припинення їх розповсюдження з допомогою мережі Інтернет, а також вимагати від осіб, які порушують авторське право і суміжні права правовласника, інформацію про третіх осіб, задіяних у порушенні, про засоби обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

Можливість досудового врегулювання

Порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет, визначений в ст. 52¹ Закону про авторське право, активно використовується правовласниками під час захисту своїх прав. Так, в практиці ЮФ «Ілляшев та Партнери» неодноразово успішно використовувались норми вказаної статті під час захисту прав та інтересів клієнтів з метою досудового врегулювання спорів в даній сфері.

Варто відзначити, що даною статтею визначено, що суб'єкт авторських прав може звернутися до власника веб-сайту або веб-сторінки, де розміщена або в інший спосіб використана відповідна електронна (цифрова) інформація (аудіовізуальні твори, музичні твори, комп'ютерні програми, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення) із заявою про припинення порушення. В статті також передбачено, які відомості має містити дана заява і як має реагувати власник веб-сайту, який отримав відповідну заяву.

Варто зазначити, що під час звернення із відповідним запитом про порушення прав в мережі Інтернет необхідно чітко дотримуватись вимог до таких заяв, зокрема важливо зазначити:

• відомості про заявника (ім'я (найменування); місце проживання (перебування) або місцезнаходження, адреса електронної пошти або поштова адреса, код юридичної особи);

• вид і назву об'єкта (об'єктів) авторського права і (або) суміжних прав, про порушення права про який йдеться у заяві;

• вмотивоване твердження про наявність у заявника майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт авторського права і (або) суміжних прав, зазначених у відповідній заяві, з посиланням на підстави виникнення таких прав та строк їх дії;

• гіперпосилання на електронну (цифрову) інформацію, розміщену або в інший спосіб використану на веб-сайті;

• вимогу про унеможливлення доступу до електронної (цифрової) інформації на веб-сайті;

• відомості про постачальника послуг хостингу, який надає послуги і ресурси для розміщення відповідного веб-сайту, а саме: найменування; адреса електронної пошти або поштова адреса, на яку в передбачених Законом про авторське право випадках власник веб-сайту або інші особи мають надсилати інформацію;

• підтвердження, що обставини, зазначені заявником в заяві є достовірними, а наявність у заявника прав, про порушення яких заявлено, перевірена адвокатом, за представництвом якого подається заява.

Грамотно складена заява про порушення авторських прав і підтвердження обставин, визначених в ній, належними доказами, значно збільшує шанси успішного досудового захисту авторських прав та добровільного припинення таких порушень. З практики ЮФ «Ілляшев та Партнери» власники веб-сайтів та веб-сторінок добровільно припиняють порушення авторських прав в 8 з 10 випадків, запорукою чого є належним чином оформлена та обґрунтована заява.

До якого суду звертатись

Проте не всі конфлікти та порушення авторських право вдається вирішити мирним шляхом в досудовому порядку. В таких випадках правовласники об'єктів авторських прав зазвичай звертаються до правоохоронних органів або судів.

Варто звернути увагу, що для успішного та ефективного захисту порушених прав в судовому порядку для початку необхідно вірно визначити суд, до якого треба звертатися із позовом. Нажаль, в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься велика кількість рішень, з яких вбачається, що правовласники не завжди вірно визначають підсудність, що впливає на ефективність захисту прав.

З 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ГПК України та ЦПК України викладено в новій редакції.

Статтею 20 ГПК України передбачено, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами.

Разом з тим, Вищий суд з питань інтелектуальної власності роботу не розпочав. При цьому, згідно з пунктом 16 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України відтерміновано початок дії вказаних положень, а саме регламентовано, що до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, при визначенні підсудності у справах щодо захисту авторських прав, слід керуватися нормами, визначеними в ст. 114 ЦПК та ст. 16 ГПК України і звертатися за місцезнаходженням ДП «Український інститут інтелектуальної власності», який сьогодні виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.

Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 916/1500/19, де зазначається: «За таких обставин, станом на день звернення до суду з цим позовом та станом на час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій, справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності віднесено до юрисдикції господарських судів й такі справи розглядаються з урахуванням статті 16 ГПК України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017)».

Судова практика

В Єдиному державному реєстрі судових рішень можна знайти рішення в сотнях судових справ, в яких вирішувалися і вирішуються питання щодо наявності/відсутності порушень авторських прав та визначення розміру збитків, компенсації, стягнення моральної шкоди тощо. Верховний Суд регулярно здійснює огляд практики, з яким варто ознайомитись, всім, хто має намір розібратися із позиціями Верховного Суду в правовому застосуванні тих чи інших норм в даній сфері. Останній огляд Верховний Суд здійснив за результатами розгляду справ за січень 2019 року - березень 2021 року, де навів багато правових позицій в сфері авторського права та інших об'єктів інтелектуальної власності.

Задоволення чи відмова в задоволенні позову на пряму залежить від доказової бази, якою позивачами обґрунтовуються порушення, та доказів, які надають відповідачі, заперечуючи предмет та підстави позову.

Проаналізувавши десятки справ в ЄДРСР, можна виділити одне з останніх рішень Верховного Суду, правову позицію в якому слід приймати до уваги під час формування правової позиції у справах, пов'язаних з порушеннями авторських прав в мережі Інтернет.

Так, в постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 910/3419/21 зазначається: «6.14. З огляду на приписи статті 74 ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

• позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача;

• відповідач, у свою чергу, має довести додержання ним вимог ЦК України, Закону № 3792 та Закону № 2415 при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Також відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України)».

Така правова позиція Верховного Суду щодо обсягу доведення обставин викладалася ним не одноразово в своїх рішеннях, а тому, під час формування позовної заяви або відзиву на неї, слід дотримуватись цієї правової позиції.

В цілому слід зазначити, що захищати авторські права в Інтернеті можливо і дуже ефективно, якщо вміло розпоряджатися інструментами, передбаченими діючим законодавством України.