Реформа індустріальних парків в Україні

Світовий досвід напрацював велику кількість методів боротьби з кризовими явищами, спрямованих на прогрес економічного сектору держави. На сучасному етапі розвитку існує значна кількість спеціальних економічних зон, які відрізняються хіба що своїм функціональним призначенням. До таких зон можна віднести: вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку, зони зовнішньої торгівлі, технополіси, індустріальні парки тощо.

Індустріальні парки є розповсюдженими, насамперед, у країнах, що розвиваються. Основною метою їх створення та діяльності виступають залучення нових інвестицій, будівництво виробничих підприємств, збільшення кількості робочих місць та відповідно бюджетних надходжень у вигляді податків, зборів та інших платежів.

Законодавством України врегульовано функціонування та інші елементи діяльності індустріальних парків, починаючи з 2012 року. Станом на кінець 2021 року в Україні зареєстровано понад 50 таких суб'єктів, проте з-поміж такої великої кількості реально функціонували лише декілька з них.

Серед експертів відсутня єдина позиція щодо причин невдачі проєктів у межах створених індустріальних парків. Дехто наголошує на тому, що в Україні відсутня відповідна культура розвитку індустріальних парків у зв'язку з їх невідомістю та незрозумілістю. Інші вказують на недостатність підтримки зі сторони держави, у першу чергу, фінансової, що спричиняє байдуже ставлення до індустріальних парків узагалі. Саме тому питання активної участі держави в процесі стимулювання розвитку індустріальних парків залишається актуальним.

Що собою являють індустріальні парки

Визначення “індустріальних парків” міститься в Законі України “Про індустріальні парки” від 21 червня 2012 року № 5018-VI (надалі - Закон), проте воно є великим за обсягом та складним для розуміння пересічних громадян. Простими словами, це спеціальні майданчики (чітко визначені та відокремлені земельні ділянки), на території яких здійснюється промислово-переробна господарська діяльність, науково-технічна діяльність, а також діяльність у сфері інформації і електронних комунікацій. Їх особливість полягає в тому, що на таких територіях діє спеціальний правовий режим, визначений законодавством, який характеризується різноманітними пільгами та стимулюванням.

Загальний порядок створення індустріальних парків

Законом детально врегульовано процедуру створення індустріальних парків, яку умовно можна розділити на такі основні етапи:

1) ініціювання створення індустріального парку (ініціатором створення може бути власник земельної ділянки в особі органу державної влади, місцевого самоврядування, а також приватна особа та орендар земельної ділянки);

2) розробка та затвердження концепції індустріального парку (покладається на ініціатора створення індустріального парку; у випадку, якщо земельна ділянка орендована - орендодавець має погодити таку концепцію);

3) прийняття рішення про створення індустріального парку (таке рішення приймається ініціатором створення парку на строк щонайменше 30 років);

4) подання ініціатором створення парку уповноваженому державному органу копії рішення про створення індустріального парку, його концепції, а також пакету документів, необхідних для реєстрації (для перших двох пунктів встановлений строк для подання - 5 робочих днів з дня прийняття рішення про створення індустріального парку);

5) включення парку до Реєстру індустріальних парків на підставі заяви, поданої ініціатором створення (протягом 45 робочих днів з моменту надходження такої заяви);

6) укладення договору про створення та функціонування індустріального парку між ініціатором створення та керуючою компанією індустріального парку (строк такого договору встановлюється в межах терміну, на який створено індустріальний парк).

Окремо слід зупинитися на вимогах, встановлених Законом, що висуваються до земельної ділянки в межах індустріального парку:

- земельна ділянка повинна належати до земель промисловості;

- вона повинна бути придатною для промислового використання з урахуванням умов та обмежень, встановлених відповідною містобудівною документацією;

- площа такої ділянки (або суміжних ділянок) має становити від 10 до 1000 гектарів.

Державне стимулювання індустріальних парків

Оскільки держава прямо зацікавлена в успішності діяльності індустріальних парків, Законом закріплено такі заходи стимулювання облаштування та функціонування індустріальних парків:

- компенсація (повна або часткова) відсоткової ставки за кредитами;

- надання коштів на безповоротній основі, у тому числі, для забезпечення будівництва об'єктів суміжної інфраструктури;

- компенсація витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж;

- можливість встановлення податкового та митного стимулювання.

Митні преференції були запроваджені одночасно з прийняттям Закону без зайвих зволікань. Зокрема, при ввезені на митну територію від оподаткування митом звільняються:

- устаткування, обладнання та комплектуючі до них, матеріали, що не виробляються в Україні, які не є підакцизними товарами, що ввозяться ініціаторами створення - суб'єктами господарювання, керуючими компаніями індустріальних парків для облаштування індустріальних парків;

- устаткування, обладнання та комплектуючі до них, що не виробляються в Україні та не є підакцизними товарами, які ввозяться учасниками індустріальних парків для здійснення господарської діяльності у межах індустріальних парків.

Вказані об'єкти не звільняються від оподаткування тільки на тій підставі, що вони підпадають під такі категорії. Перелік таких об'єктів затверджується урядом. Вивільнені від оподаткування кошти можуть бути використані тільки на цілі, визначені Законом.

Інших конкретних заходів стимулювання розвитку індустріальних парків не передбачено, тому законодавець вирішив розширити перелік таких заходів.

Законопроєкт № 5688 від 22.06.2021 року

21.06.2021 року Верховна Рада України прийняла в цілому проєкт Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо створення сприятливих умов для залучення масштабних інвестицій у промислове виробництво” від 22 червня 2021 року № 5688. Змінами передбачається:

1. Звільнення від податку на прибуток протягом 10 років. Така преференція надається учаснику індустріального парку на підставі поданої ним контролюючому органу заяви в довільній формі. При цьому, така заява вважатиметься автоматично прийнятою в разі, якщо контролюючий орган не відмовить протягом 10 робочих днів з дня її прийняття. Обов'язковою умовою є направлення прибутку на розвиток діяльності учасника індустріального парку в межах індустріального парку. Порушення цієї умови є підставою для втрати статусу учасника індустріального парку.

2. Звільнення від імпортного податку на додану вартість операцій із ввезення учасниками індустріальних парків на митну територію України нового устаткування (обладнання) виключно для власного використання. Такі товари мають бути виготовлені не раніше ніж за три роки до дати їх ввезення, не повинні бути у використанні. При цьому забороняється відчужувати такі товари протягом 5 років із дня їх ввезення на територію України, а також використовувати не за цільовим призначенням. Порушення таких заборон тягне за собою виникнення обов'язку зі сплати податкових зобов'язань на суму несплаченого податку, а також пені.

3. Право органів місцевого самоврядування встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів нежитлової нерухомості, що знаходяться на території індустріального парку та перебувають у власності учасників індустріального парку. Також органи місцевого самоврядування наділяються правом зменшувати ставку земельного податку, орендну плату за землі державної та комунальної власності та звільняти від сплати земельного податку взагалі.

Законопроєкт № 5689 від 22.06.2021 року

У цей же день, 21.06.2022 року, Верховна Рада України прийняла в цілому проєкт Закону України “Про внесення змін до Митного кодексу України щодо створення сприятливих умов для залучення масштабних інвестицій у промислове виробництво” від 22 червня 2021 року № 5689.

Законопроєктом передбачається звільнення від оподаткування митом при ввезенні учасниками індустріальних парків на митну територію України нового обладнання (устаткування) виключно для власного використання. Такі товари мають відповідати вимогам, ідентичним у вищезгаданому законі (виготовлені не раніше ніж за три роки до дати їх ввезення, не були у використанні), а також входити в перелік УКТ ЗЕД, визначених законом.

Так само, як і в попередньому випадку, забороняється відчужувати такі товари протягом 5 років із дня їх ввезення на територію України, а також використовувати не за цільовим призначенням. Порушення таких заборон тягне за собою виникнення обов'язку зі сплати ввізного мита та пені.

Принципова відмінність прийнятого законопроєкту з поточною редакцією Закону полягає в тому, що внесеними змінами значно спрощується процедура застосування такої преференції, оскільки встановлюються чіткі вимоги до товарів та їх перелік з посиланням на УКТ ЗЕД. Крім того, Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку ввезення на митну територію України ініціаторами створення індустріальних (промислових) парків - суб'єктами господарювання, керуючими компаніями таких парків для їх облаштування та учасниками індустріальних (промислових) парків для провадження господарської діяльності у межах зазначених парків устаткування, обладнання та комплектувальних виробів до них, матеріалів, що не виробляються в Україні, які не є підакцизними товарами і звільняються від оподаткування митом” від 19 червня 2013 року № 558 станом на сьогодні не містить додатків з такими переліками.

Висновки

Прийнятими Верховною Радою України законами запроваджено додаткові механізми стимулювання розвитку індустріальних парків, що стосуються зменшення податкового навантаження на їх учасників. Зокрема, передбачається можливість звільнення учасників індустріальних парків від податку на прибуток, податку на додану вартість та ввізного мита (для імпортованого обладнання). Крім того, органи місцевого самоврядування наділяються повноваженнями щодо запровадження окремих податкових пільг.

Очевидно, що процес розвитку індустріальних парків в Україні перебуває в стані стагнації, а тому потребує рішучих змін у нормативному регулюванні. Держава зі своєї сторони намагається заохотити суб'єктів господарювання до участі в таких проєктах шляхом запровадження податкових пільг, проте, встановлюючи цілий ряд обмежень щодо використання таких преференцій, а також вивільнених коштів.

З однієї сторони, такі заходи сприятимуть надходженню закордонних інвестицій у національну економіку, хоча в умовах війни це звучить доволі скептично. Також вони можуть допомогти вітчизняним виробникам зберегти своє виробництво, робочі місця, здійснивши переміщення з небезпечних регіонів.

З іншої сторони, запропоновані заходи не вирішують проблему глобально в масштабах усієї країни, а лише посилюють позиції певних регіонів (західних та центральних областей України). Це може виглядати диспропорційно відносно інших регіонів, де сьогодні видається небезпечним продовжувати ведення бізнесу та які потребують державної підтримки більшою мірою.

Не варто також забувати про такі ризики запроваджених змін: нерівні правила гри для бізнесу провокують корупційні явища; пільги для певних регіонів спричиняють тягар для інших; у нерозвинених економіках такі пільги не мають значного ефекту.