Як пройти банківський комплаєнс в Україні

Регулювання валютних операцій, перевірка клієнта та його контрагента, перевірка банківських установ, куди клієнт планує здійснити перерахування валюти - основні об'єкти та суб'єкти щодо яких банки здійснюють комплаєнс, а саме перевіряють на предмет дотримання вимог чинного в Україні законодавства та непорушення заборон Кабінету Міністрів України та Національного банку України, на підставі чого комплаєнс дозволяє здійснення операції або блокує її до моменту усунення порушень.

Основним та найскладнішим елементом комплаєнсу банку для клієнта є валютний нагляд (контроль) - процедура, яка щонайменше кілька разів затримувала отримання та/або перерахування (як оплату / повернення / відсотки за користування тощо) іноземної валюти із-за / за кордон власникам бізнесу, які працюють із нерезидентами у будь-яких формах та видах діяльності.

Першою складовою досягнення успіху із отримання чи перерахування іноземної валюти в/із України є «правильний» банк контрагента. Тут варто мати на увазі, що Національний банк України у рамках своєї регуляторної діяльності може надавати банкам України листи із переліком іноземних банків, діяльність яких може бути пов'язана з проведенням ризикових фінансових операцій, або перелік банків, здійснення операцій із якими заборонена. Такі переліки НБУ складає та надає на підставі ознак ризикової діяльності банків, серед яких важливими, проте не єдиними факторами є здійснення банком або клієнтами банку фінансових операцій з використанням втрачених, викрадених, підроблених документів; здійснення операцій з цінними паперами, що мають ознаки фіктивності; участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що метою їх здійснення є легалізація кримінальних доходів, уникнення оподаткування тощо. До такого переліку вже потрапляли окремі банки Латвії, Естонії, Люксембургу, Австрії. А тому отримання від контрагента резидента інформації щодо банківських реквізитів не може бути відкладено як таку, що є формальною на етапі отримання погодження банку в рамках процедури комплаєнсу.

Щодо операцій з отримання іноземної валюти на рахунок резидента в Україні та перерахування іноземної валюти з рахунка резидента в банківській установі України на рахунок в банківській установі іншої країни.

Заходи банківського контролю за надходженням валютних цінностей у вигляді іноземної валюти на рахунок в Україні відрізняються залежно від умов отримання такої валюти. Якщо таке надходження здійснено як оплата вартості послуг/товарів, наданих резидентом України нерезиденту, то обслуговуючому банку достатньо надати договір та додатки до цього, що розкриватимуть або суть наданих послуг, або перелік і обсяг проданих/переданих товарів, а також за додатковим запитом банку - інформацію по контрагенту (сертифікат акціонерів, «свіжий» витяг/сертифікат із торгового/банківського/судового/іншого державного реєстру про те, що на сьогоднішній день контрагент дійсно зареєстрований та все ще здійснює діяльність). При цьому важливо зазначити, якщо обсяг іноземної валюти буде значним та її надходження буде регулярним або у випадку якщо банк матиме підстави вважати, що контрагент пов'язаний із злочинними / терористичними організаціями, обслуговуючий банк має право запитувати додаткові документи з метою установлення відомостей про те, що такі кошти не є такими, що отримані злочинним шляхом.

Якщо надходження іноземної валюти на рахунок в Україні здійснюється та її подальше повернення з рахунка резидента в банківській установі України на рахунок в банківській установі іншої країни за договором позики, то обслуговуючий банк у рамках комплаєнсу та валютного контролю зокрема вимагає від клієнта банку (резидента) надання максимально повного та детального комплекту документів як щодо клієнта банку, так і щодо іноземного контрагента.

Зокрема, клієнт (резидент) має бути готовий надати в оригіналах / нотаріальних чи адвокатських (так як у деяких країнах засвідчення вірності копії з оригіналу здійснюється саме адвокатами) копіях із апостилями або офіційною легалізацією та з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову наступні документи щодо контрагента нерезидента:

• сертифікат/ виписка або інший документ, що підтверджує первинну реєстрацію компанії у країні свого резидентства;

• сертифікат/виписка/підтвердження повноважень (інкамбенсі сертифікат) або інший документ, що підтверджує що на сьогоднішній день компанія все ще зареєстрована у країні свого резидентства та не перебуває у стані припинення;

• сертифікат/виписка або інший документ, що підтверджує адресу реєстрації компанії-нерезидента;

• сертифікат/виписка або інший документ, де зазначено директора компанії-нерезидента;

• сертифікат/виписка/протокол/рішення або інший документ, що підтверджує призначення директора;

• сертифікат/виписка або інший документ, що містить інформацію про усіх акціонерів компанії-нерезидента, з переліком кількості їх акцій та номінальною вартістю таких акцій;

• трастові декларації;

• паспорт директора (для підтвердження особистості директора); паспорти усіх акціонерів як бенефіціарних власників; договори господарської діяльності компанії-нерезидента (з метою підтвердження, що така компанія дійсно здійснює діяльність, надає послуги тощо і не є компанією-оболонкою, яка просто приймає валюту);

• міжнародні, державні, приватні нагороди компанії-нерезидента, видані за надання якісних послуг їх клієнтам; якщо документи підписуються електронно - необхідні сертифікати ключів (такі завжди видаються програмами при первинній реєстрації компанії), що підтверджують дійсність електронних ключів; виписки/довідки або інші документи, що підтверджують наявність рахунку у банку, реквізити якого зазначені у договорі, а також виписки/довідки або інші документи, підтверджують наявність рахунків у інших банках; довіреність на особу, яка підписує договір або додатки до нього від імені компанії-нерезидента (якщо такі документи підписуються не директором компанії-нерезидента), а також паспорт такої особи; документи по балансу компанії-нерезидента (для підтвердження, що компанія дійсно діє і не є оболонкою);

• документи, що містять перелік видів діяльності компанії-нерезидента (статут, рішення, виписка, лист-підтвердження або будь-які інші документи, що можуть підтвердити види діяльності компанії-нерезидента);

• якщо діяльність компанії-нерезидента у країні свого резидентства підлягає ліцензуванню - необхідно надати таку ліцензію, якщо діяльність компанії-нерезидента у країні свого резидентства не підлягає ліцензуванню - необхідно надати лист, що діяльність у країні резидентства ліцензуванню не підлягає; якщо банком буде виявлено зв'язок між акціонерами компанії-нерезидента та засновниками резидента (клієнта) - необхідно надати лист-пояснення про взаємовідносини акціонерів; інформація про відокремлені підрозділи (філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи); джерела надходження коштів та інших цінностей; документи замороження та розмороження активів (із зазначенням точних дат та підстав).

Список документів чималий, проте навіть так є невичерпним. Такі самі вимоги будуть висунуті клієнту (резиденту України), що планує сплачувати за кордон вартість послуг / товарів, отриманих від іноземного контрагента.

Одразу варто зазначити, що у повному обсязі визначені документи запитуються банківською установою при наявності підстав вважати, що угода або операціє є фінансово ризикованою. На практиці обслуговуючий банк запитує приблизно 60 % - 75 % із зазначеного. Однак у будь-якому разі комплаєнс буде завершено банком для клієнта (резидента) успішно виключно після отриманням та встановлення банком інформації, що операція цілком безпечна. Звертаю увагу, що банки України «надають знижки» по переліку документів дуже не охоче та за наявністю альтернативних підтверджуючих / розкриваючих інформацію документів, оскільки Національний банк України як регулятор має право застосовувати до банків заходи впливу, найпоширенішим із яких є нарахування багатомільйонних штрафів. Тому банківській установі дешевше відмовити клієнту (резиденту) у здійсненні фінансової операції, що на її думку є ризикованою, та не отримати комісію від такої операції, аніж сплатити багатомільйонний штраф.

З огляду на зазначене, резиденту України, що планує укладення договору та отримання / перерахування за ним іноземної валюти із-за / за кордон України, варто завчасно попередити контрагента про наявність складної, детальної та недосить швидкої процедури комплаєнсу.

Додатково резидент має бути готовий надати своєму обслуговуючому банку, через який планує здійснення фінансової операції з отримання / перерахування іноземної валюти із-за / за кордон України, свої статутні, бухгалтерські документи (у тому числі баланс за попередні періоди діяльності), документи господарської діяльності.

Проте у будь-якому разі така деталізація інформації / документів за іноземним контрагентом зумовлена виключно з метою досягнення цілей банківського комплаєнсу, а саме:

• додержання вимог чинного законодавства щодо банківської діяльності та регулювання валютних операцій;

• встановлення типу нерезидента (оскільки є ризиковані фінансові організації, компанії з номінальними акціонерами та ретельно прихованими реальними бенефіціарами, які як фізичні особи можуть бути пов'язані із злочинними / терористичними організаціями та/або бути такими, на яких накладені санкції тощо);

• юрисдикція нерезидента, що має значення для встановлення наявності або відсутності санкцій, та/або встановлення статусу терористичної держави або держави спонсора тероризму;

• встановлення факту неналежності нерезидента до таких, що є компаніями оболонками та операція не є прихованою операцією із виведення валютних цінностей у вигляді іноземної валюти за кордон.

Підсумовуючи, варто зазначити, нажаль та на щастя одночасно Україна має досить детальне законодавче регулювання здійснення фінансових операцій, що забезпечує контроль держави із надходження в країну та перерахування із країни валютних цінностей у вигляді іноземної валюти, через який також забезпечується окрема складова економічної політики держави. Планування бізнесу із контрагентом-нерезидентом має бути здійснено власником (резидентом України) виключно з урахуванням вимог чинного в Україні законодавства щодо банківського і валютного регулювання, а також з урахуванням заборон Кабінету Міністрів України та Національного банку України. Планування та розрахунок часу операцій має бути достатнім та комплексним. Детальна комунікація із контрагентом та забезпечення надання йому роз'яснення особливостей законодавства України дозволить уникнути напруженості та роздратування у ділових стосунках, а також забезпечить належне та більш швидке досягнення спільних фінансових цілей.