ТОП-5 комплаєнс умов для співпраці з міжнародними організаціями

За підсумками численних опитувань керівників українського бізнесу, які проводив Національний банк України у 2022 році, частка компаній, які планували залучати кредитні кошти за кордоном не перевищувала значення у 10,7 %.

Водночас, попри війну, про свою готовність до надання кредитів та грантів (безповоротної цільової допомоги) українцям заявили Development Finance Corporation (DFC), уряд Німеччини через Фонд розвитку підприємництва, Міжнародна фінансова корпорація (IFC) та Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

У такому випадку, коли допомоги/грошей від міжнародних організацій у 2022 році вистачає, цілком логічно задатись питанням - чому попри досить низьку вартість залучених коштів та навпаки значну кількість кредитних, грантових програм, які пропонуються міжнародними організаціями для українського бізнесу частка зацікавлених у них ледве перевищує 10%?

Річ у тім, що для доступу до таких коштів, українська компанія має відповідати певним вимогам, зокрема у сфері комплаєнс.

У цій статті наведемо ТОП-5 основних комплаєнс-умов, дотримання яких дозволить українській компанії отримати кредит або грант від міжнародної організації.

1. Структура власності компанії має бути прозорою та зрозумілою для міжнародної організації.

В Україні існує значна кількість організаційно-правових форм здійснення підприємницької діяльності, яка регулюється безліччю законів та нормативних-правових актів. Власник обирає організаційно-правову форму діяльності компанії, враховуючи оптимальне податкове навантаження, виробничу необхідність, кон'юнктуру ринку тощо.

Трапляються непоодинокі випадки, коли власник оформлює компанію на фіктивних осіб для уникнення участі публічних осіб у компанії, або здійснює ручне одноосібне управління компанією без незалежної наглядової ради, кваліфікованого виконавчого органу (менеджменту) і чіткого розподілу повноважень між ними, або оформлює перехресне володіння акціями та частками, щоб «заплутати сліди» фактичного володіння

Прозорість бенефіціарної власності перевіряється кількома міжнародними інституціями - Рекомендаціями Групи з розробки фінансових заходів (FATF), а також Глобальним Форумом ОЕСР щодо прозорості та обміну інформацією, які вимагають від країн забезпечити доступність інформації про бенефіціарну власність на своїй території для внутрішнього користування та для обміну з іноземними органами влади.

Для отримання міжнародних грошей важливо, щоб дані про кінцевого бенефіціарного власника компанії були відкритими та прозорими. Це дозволяє міжнародній організації з одного боку ідентифікувати власника компанії, а з іншого - виключити можливість фінансування тероризму, відмивання коштів і розповсюдження зброї масового знищення через отримані від міжнародної організації кошти.

Відповідно до Міжнародних стандартів боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму і розповсюдженням зброї масового знищення, схвалених Комітетом експертів Ради Європи з оцінки заходів боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму (MONEYVAL) і FATF до фінансових і нефінансових установ та професій повинна встановлюватися вимога щодо визначення, оцінки та розуміння своїх ризиків відмивання коштів та фінансування тероризму (для клієнтів, країн або географічних територій, а також товарів, послуг, операцій або способів надання/отримання).

Рекомендація 24 FATF визначає, що країни повинні вживати заходів для запобігання незаконному використанню юридичних осіб з метою відмивання доходів або фінансування тероризму. Країни мають забезпечити наявність достовірної, точної та своєчасної інформації про бенефіціарну власність та контроль юридичних осіб, яку, або доступ до якої, можуть оперативно отримати компетентні органи. Крім цього, країни повинні розглянути питання щодо заходів спрощення доступу до інформації про бенефіціарну власність, контролю для фінансових установ та спеціально визначених суб'єктів фінансового моніторингу (DNBFP), на яких покладені зобов'язання згідно з Рекомендаціями 10 та 22.

Окрім доступу до кредитних та грантових коштів українські компанії також можуть взяти участь у закупівлях товарів та послуг, які проводяться за участі міжнародних організацій, або повністю фінансуються ними.

При цьому варто зауважити, що "ідентифікація" власників компанії через розкриття даних про кінцевого бенефіціарного власника зумовлена вимогами щодо участі у міжнародних процедурах закупівлі лише одним учасником.

Так, відповідно до Принципів та правил закупівель ЄБРР, затверджених 01.11.2017, учасник конкурсу про закупівлю може подати лише одну заявку або брати участь як партнер при об'єднанні компаній без утворення юридичної особи або члена консорціуму лише в одній заявці на кожний контракт. Подання учасником більш ніж однієї заявки або участь як партнера у більш ніж одній заявці на контракт, призведе до відхилення всіх заявок на той контракт, в якому бере участь ця сторона.

ЄБРР також встановив, що афілійована організація клієнта чи агент із закупівель, залучений клієнтом, не мають права на присудження контракту, якщо тільки не буде доведено відсутність значного ступеня спільної власності, впливу чи контролю між клієнтом чи агентом клієнта та афілійованою організацією. Подібні умови містяться також у всіх видах закупівель, які проводяться під егідою Світового Банку та інших міжнародних організацій.

Отже, прозорість встановлення кінцевого бенефіціарного власника та визначення чіткої організаційно-правової структури компанії значно спростить та пришвидшить взаємодію із будь-якою міжнародною організацією.

2. Посадові особи, бенефіціарні власники або особи, які у будь-який спосіб управляють або контролюють українську компанію, не мають бути включені у будь-які санкційні списки міжнародної спільноти

Включення в санкційні списки переслідує важливі цілі - вирішення конфліктів, боротьба з тероризмом, нерозповсюдження зброї масового знищення та просування демократії, верховенства права та прав людини. Санкції створюють юридичні зобов'язання для всіх громадян, на території країни, де вони проживають чи перебувають, операторів та будь-якого бізнесу, який ведеться в інституціях застосованих санкцій.

Станом на сьогодні існують такі основні міжнародні санкційні списки:

• санкції ООН, ухвалені Радою Безпеки ООН

• санкції Office of Foreign Assets Control (OFAC), ухвалені Управлінням контролю за іноземними активами, що є структурним підрозділом Міністерства фінансів США

• санкції Європейського Союзу

Через збройну агресією Росії проти України, міжнародна спільнота активно вводить санкції, які покликані унеможливити фінансування Росією війни та зменшити її вплив на промислову, фінансову та енергетичну ситуацію у світі. Облік та управління головною базою даних санкцій, накладених після нападу Росії на Україну, здійснює Національне агентство з питань запобігання корупції на порталі Війна і санкції.

Варто зауважити, що всі санкційні списки є досить динамічними, оскільки змінюються майже тисячу разів на рік, та в цілому зводяться до наступних заборон:

• заборона на ведення будь-якої діяльності та співробітництва із суб'єктами, що знаходяться під дією санкцій

• замороження активів осіб, які потрапили під дію санкцій

• заборона надання допомоги суб'єктам, на які розповсюджується дія санкцій

Зазначені санкції вводяться щодо юридичних та фізичних осіб окремо. У випадку звернення за міжнародною фінансовою допомогою до фінансових установ в обов'язковому порядку буде перевірятися компанія та фізичні особи, що здійснюють на неї вплив та управління (або виступають від її імені), чи є вони у санкційних списках, визначених вище. Якщо так, то про співпрацю із міжнародною організацією можна забути.

За порушення встановлених санкцій винні особи несуть значну репутаційну та фінансову відповідальність, тому міжнародні компанії дбають про «санкційну чистоту» своїх контрагентів.

3. Наявність антикорупційної політики, а також дотримання її правил та процедур

Дотримання антикорупційного законодавства встановлено міжнародними актами у сфері протидії корупції, стороною яких є Україна, і які в силу цього є частиною українського законодавства (а у випадку конфлікту з національним законодавством мають над ним пріоритет), зокрема:

• Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти корупції (набрала чинності для України 01.01.2010 згідно до Закону України № 251-V від 18.10.2006)

• Цивільною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (набрала чинності для України 01.01.2006)

• Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією (ETS 173) (набрала чинності для України 01.03.2010) та Додатковим протоколом до неї (набрав чинності для України 01.03.2010)

Згідно з ст. 62 Закону України «Про запобігання корупції» українська компанія має затвердити антикорупційну програму в обов'язковому порядку:

• якщо це державне, комунальне підприємство, господарське товариство, у яких державна або комунальна частка перевищує 50%, де середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує 70 млн грн

• якщо юридична особа є учасниками процедури закупівлі відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" у разі вартості закупівлі товару (товарів), послуги (послуг), робіт понад 20 млн грн

Водночас Стандартом ISO 37001 встановлено єдиний міжнародний стандарт антикорупційного комплаєнсу у бізнесі для всіх компаній незалежно від вимог українського антикорупційного закону.

Стандарт ISO 37001 передбачає наявність антикорупційної програми у компанії з наступними розділами:

• декларація чесної сплати податків

• заборона корупції

• політика щодо подарунків і гостинності

• політика у сфері конфлікту інтересів

• нагляд за впровадженням

Сертифікат про відповідність компанії Стандарту ISO 37001 може бути затребувано міжнародною організацією для участі у тендері або як доступ до грантових коштів. Наявність у компанії запроваджених антикорупційних стандартів та визначених в антикорупційній програмі процедур виступатиме потужним доказом їх дотримання, а тому значно спростить комплаєнс-перевірку для співпраці із міжнародною організацією.

4. Незалежний аудит діяльності української компанії, виконаний на основі публічної звітності компанії, належним чином оприлюдненої та затвердженої.

Зокрема необхідною умовою отримання кредиту від DFC українськими компаніями є фінансовий аудит та бізнес-план, який відповідає умовам міжнародного фінансового аналізу. При цьому, DFC наразі готова видавати безкоштовні фінансові гранти тим компаніям, які визнають перспективними, але які ще не пройшли міжнародний фінансовий аудит на його проходження та приведення корпоративної та операційної структури у відповідність до міжнародних вимог та стандартів.

5. Наявність надійної системи захисту конфіденційної інформації

Відповідно до того наскільки ефективно компанія здійснює захист персональних даних співробітників та контрагентів, забезпечує дотримання конфіденційності інформації, репутаційні ризики компанії нівелюються до мінімуму, то у комплексі із викладеними умовами вище, така компанія може вважатися надійним партнером для міжнародних організацій.

В якості підсумку зазначимо, що для ефективної взаємодії із міжнародною організацією, українська компанія має бути готова довести, що вона має всі необхідні процедури, внутрішній контроль та методики, достатні для належного управління отриманими грошовими ресурсами. Це - основна запорука ефективної, довготривалої та взаємовигідної співпраці.