Чому компаніям потрібен комплаєнс-контроль?

Останнім часом питання доцільності запровадження функцій комплаєнсу для компаній порушується досить часто. Цьому сприяють ускладнення норм та стандартів національного й міжнародного законодавства, додаткові безпекові, етичні виклики, спричинені повномасштабним наступом російської федерації на Україну, інші ризики.

Одні компанії апелюють до потреби в запровадженні комплаєнсу з огляду на наявність законодавчих вимог, інші - через призму конкурентних переваг, які надає функція. У цій статті пропонується подивитись на комплаєнс-контроль як на складову системи корпоративного управління. І зробимо це на прикладі небанківських фінансових установ (далі - НФУ, небанки).

Законодавство й комплаєнс

З другого півріччя 2020 року розпочалася так звана реформа «спліт». Національний банк України (далі - Національний банк) став регулятором страхових, лізингових, фінансових компаній, кредитних спілок, ломбардів та бюро кредитних історій. Аналізуючи результати роботи регулятора за час, що минув від початку реформи, можна впевнено стверджувати, що запровадження нагляду за небанками здійснюється за сценарієм регулювання банківських установ. Комплаєнс не стане винятком.

На сьогодні небанки, відповідно до вимог пункту 178 глави 17 розділу ІІ положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку 24.12.2021 № 153 (далі - постанова № 153), мають ПРАВО призначити головного комплаєнс-менеджера. Рішення ухвалюється з огляду на тип та розмір НФУ, особливості їхньої діяльності та бізнес-моделі, характер і обсяги фінансових послуг, профіль ризику тощо.

Головний комплаєнс-менеджер є ключовою особою надавача фінансових послуг, не є керівником, але відповідає за здійснення ключових функцій у компанії, до яких, зокрема, належать функції підрозділу з контролю за дотриманням норм (комплаєнс). Постанова № 153 встановлює вимоги щодо ділової репутації, професійної придатності, відсутності конфліктів інтересів у головного комплаєнс-менеджера, але не встановлює ОБОВ'ЯЗКУ щодо його призначення. Установа ухвалює рішення про наявність в її структурі підрозділу комплаєнсу або окремої особи, на яку покладена функція такого підрозділу, на власний розсуд.

Вимогу для банківських установ створити підрозділ контролю за дотриманням норм (комплаєнсу) змістило положення про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах, затверджене постановою Правління Національного банку від 11.06.2018 № 64. Аналогічного документу для небанків наразі немає. Але регулятор рухається в цьому напрямі.

У липні 2022 року Національний банк презентував проєкт положення про організацію системи внутрішнього контролю в надавачів фінансових послуг та небанківських фінансових групах, залучав представників небанківського сектору до його публічного обговорення й запевняв, що набрання чинності вимогами цього документа передбачається не раніше ніж завершиться дія воєнного стану. Саме цей документ міститиме вимогу до НФУ запровадити функцію комплаєнсу (створити окремий підрозділ або призначити окрему особу, на яку буде покладено функцію такого підрозділу).

Місце комплаєнсу в корпоративному управлінні

Брак законодавчої вимоги мати в структурі НФУ підрозділ комплаєнсу не означає, начебто цього взагалі можна з огляду на таке не робити.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національний банк визначає вимоги до системи корпоративного управління, управління ризиками та внутрішнього контролю. Загальні вимоги до системи корпоративного управління небанків містить постанова № 153. Уже сьогодні НФУ повинні організувати систему корпоративного управління, яка б відповідала їхньому розміру, особливостям діяльності, бізнес-моделі, характеру й обсягам фінансових послуг.

Під корпоративним управлінням розуміється система взаємодії між засновниками й керівництвом компанії, яка дає змогу контролювати діяльність останніх та вирішувати проблеми, що можуть поставати перед компанією у процесі досягнення стратегічних цілей її діяльності.

Складовою частиною системи корпоративного управління є механізм внутрішнього контролю, оскільки ефективне керівництво потребує своєчасної, комплексної та достовірної інформації про діяльність компанії. Водночас комплаєнс є однією зі складових системи внутрішнього контролю - поряд з управлінням ризиками та аудитом.

Саме комплаєнс забезпечує вище керівництво інформацією про ризики недотримання компанією вимог законодавства, правил та стандартів, а саме: виявляє ризики, встановлює причини їх виникнення, з'ясовує шляхи та способи подолання недоліків у бізнес-процесах.

Щоб пересвідчитись у тому, що без комплаєнсу неможливо створити дієву систему корпоративного управління, достатньо поглянути на функції з управління комплаєнс-ризиком.

Комплаєнс виконує, зокрема, такі функції:

• забезпечує контроль за дотриманням вимог законодавства та внутрішніх документів компанії;

• відстежує зміни в законодавстві та правилах ведення бізнесу, здійснює оцінку впливу таких змін на діяльність компанії, забезпечує своєчасне впровадження змін у внутрішні документи;

• своєчасно виявляє комплаєнс-ризики, вимірює їх, аналізує, надає рекомендації щодо пом'якшення;

• забезпечує управління ризиками, пов'язаними з конфліктом інтересів, та в разі виявлення будь-яких фактів, що свідчать про наявність конфлікту інтересів, повідомляє про це вище керівництво;

• забезпечує організацію контролю за дотриманням компанією норм своєчасності та достовірності звітності;

• консультує керівництво з питань стосовно дотримання норм тощо.

Очевидно, що більшість із зазначених функцій у компанії й так виконується юристами, методологами, працівниками підрозділу внутрішнього контролю (за наявності), хоча й зараз вони можуть не називатися функціями комплаєнсу.

Доцільність виділення комплаєнсу в самостійний напрям

По-перше, виділити комплаєнс у самостійний напрям доцільно вже з огляду на народну мудрість, яка стверджує: «Де багато господинь, там хата не метена».

Водночас підрозділ контролю за дотриманням норм (комплаєнсу) або особа, на яку буде покладено функціонал такого підрозділу, не повинні виконувати всі комплаєнс-функції самостійно. Завдання комплаєнс-менеджера - організувати й забезпечити виконання функціональних ролей, узагальнити результати, проаналізувати їх та запропонувати шляхи подолання проблеми. З огляду на різноманітність законодавчих вимог та комплаєнс-функцій така особа не залишиться без повсякденної роботи.

По-друге, потребу в комплаєнс-підрозділі або окремому менеджері диктує поточна ситуація:

• повномасштабна збройна агресія рф проти України, яка досі триває, та виникнення значних санкційних обмежень, із наслідками яких може зіткнутись будь-який бізнес - незалежно від його масштабів. Положення про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), затверджене постановою Правління Національного банку від 11.05.2023 № 65, установлює низку дії, які НФУ зобов'язані розробити, запровадити та виконувати на постійній основі. Крім того, особливого значення набувають репутаційні ризики;

• відновлення Національним банком проведення виїзних перевірок небанківських установ з питань дотримання вимог законодавства. Забезпечення взаємодії з контрольними органами, супровід перевірок, робота над заходами щодо усунення порушень - лише окремі з численних комплаєнс-функцій, які потребують не лише спеціальних знань і навичок, а й значних витрат часу.

Отже, роботи у сфері комплаєнсу суттєво побільшало, і хтось її має виконувати.

По-третє, ще один аргумент полягає в тому, що рано чи пізно вимога створити в окремих небанківських фінансових установах підрозділ комплаєнсу та призначити головного комплаєнс-менеджера стане обов'язковою. Однією із загальних вимог до професійної придатності ключової особи НФУ, до яких належить головний комплаєнс-менеджер, є сукупність знань, компетенцій, професійного та управлінського досвіду в обсязі, потрібному для якісного виконання посадових обов'язків. НФУ зобов'язані перевіряти відповідність своїх ключових осіб вимогам щодо професійної придатності та ділової репутації, установлених положенням № 153, а також документально оформлювати та зберігати результати перевірки протягом двох років із дня завершення відповідного оцінювання. Тобто відповідність особи встановленим вимогам треба буде доводити документально.

Наразі спеціалістів у галузі комплаєнс-контролю з досвідом практичної діяльності дуже мало, а ті, що є, можуть бути занадто дорогими для невеликого бізнесу. Якщо ж просто зараз створити підрозділ/призначити особу, на який/яку покласти виконання функцій контролю за дотриманням норм (комплаєнс), та чітко визначити комплаєнс-функції, які компанія вважає за доцільне запровадити, то за деякий час можна з внутрішніх джерел отримати спеціаліста, який задовольнятиме вимоги регулятора.

Звісно, такого спеціаліста треба навчати. І хоча станом на тепер спеціалізованих послуг професійного навчання у сфері комплаєнсу в Україні не так багато, із часом ситуація буде змінюватись.

На завершення скажу: коли чую питання на кшталт «Навіщо компаніям комплаєнс-контроль?», щоразу згадую жарт: «Краще бути багатим та здоровим, аніж бідним та хворим». Хворобі краще запобігти, аніж її лікувати. До того ж лікування дорог овартісне. Натомість комплаєнс - це контроль за здоров'ям компанії на постійній основі. Треба це чи ні вашій компанії - вирішувати вам.