Відповідальність за порушення санкцій. В ЄС прийнята відповідна Директива

З метою забезпечення ефективного застосування обмежувальних заходів Європейського Союзу (надалі - ЄС) та цілісності внутрішнього ринку ЄС, а також досягнення високого рівня безпеки у сфері свободи, безпеки та правосуддя, Європейський Парламент та Рада Європейського Союзу 24 квітня 2024 року прийняла Директиву №2024/1226 про виявлення правопорушень, пов'язаних з порушеннями обмежувальних заходів та санкцій ЄС за такі порушення (надалі - Директива).

Обмежувальними заходами ЄС відповідно до вказаної Директиви є заходи щодо:

• Заморожування коштів та економічних ресурсів;

• заборони на надання коштів та економічних ресурсів;

• заборони на в'їзд або транзит через територію держави-члена ЄС;

• секторальні економічні та фінансові заходи та ембарго на постачання зброї.

В ЄС переконані, що захист цінностей, безпеки, незалежності та цілісності ЄС, зміцнення та сприяння демократії, верховенства права, прав людини та принципів міжнародного права, а також збереження миру, запобігання конфліктам та зміцнення міжнародної безпеки є одним з важливих інструментів підтримки цілей Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС.

Щодо норм

Згадана Директива встановлює мінімальні правила, що стосуються визначення правопорушень, пов'язаних з порушеннями обмежувальних заходів ЄС, та покарання за такі порушення.

Відповідно до статті 3 Директиви, під порушенням обмежувальних заходів ЄС визначені наступні дії:

1. Надання прямо чи опосередковано коштів або економічних ресурсів призначеній фізичній чи юридичній особі чи органу або на їх користь, порушуючи заборону, що є обмежувальним заходом ЄС;

2. не заморожувати кошти або економічні ресурси, що належать або контролюються призначеною фізичною або юридичною особою або органом, порушуючи зобов'язання, що є обмежувальним заходом ЄС;

3. надання дозволу зазначеним фізичним особам в'їжджати або транзитом проходити через територію держави-члена з порушенням заборони, що становить обмежувальний захід ЄС;

4. вчинення або продовження операцій з третьою країною, органами влади третьої країни або організаціями чи органами, що належать прямо чи опосередковано третій країні або органам влади третьої країни, або контролюються третьою країною або органами влади третьої країни, включаючи укладення або подальше виконання контрактів на державні закупівлі або концесій, якщо заборона або обмеження такого акту є обмежувальним заходом ЄС;

5. маркетинг, імпорт, експорт, продаж, купівля, передача, транзит або транспортування товарів, а також надання посередництва, технічної допомоги або інших послуг, пов'язаних з такими товарами, якщо заборона або обмеження такого акту є обмежувальним заходом ЄС;

6. надання фінансових послуг або діяльності, де заборона або обмеження такого акту є обмежувальним заходом ЄС;

7. надання послуг, відмінних від тих, що зазначені в пункті (6), якщо заборона або обмеження такої поведінки є обмежувальним заходом ЄС;

8. обхід обмежувальних заходів ЄС;

9. порушення або недотримання умов, викладених у дозволах, виданих компетентними органами на здійснення діяльності, яка, за відсутності такого дозволу, є порушенням заборони або обмеження, що становить обмежувальний захід ЄС.

Щодо санкцій

Норми зазначеної Директиви передбачають відповідальність за порушення обмежувальних заходів ЄС для фізичних та юридичних осіб.

Що стосується штрафних санкцій для фізичних осіб, то в залежності від правопорушення держави-члени зобов'язані забезпечити застосування ефективних, пропорційних та стримуючих покарань.

Держави-члени зобов'язані забезпечити щоб правопорушення, зазначені у статті 3 Директиви, каралися максимальним покаранням у вигляді позбавлення волі.

Так, виходячи з п. п. “е” ч. 3 статті 5 Директиви, серед іншого, правопорушення, на яке поширюється дія статті 3(1)(e) (маркетинг, імпорт, експорт, продаж, купівля, передача, транзит або транспортування товарів, а також надання посередництва, технічної допомоги або інших послуг, пов'язаних з такими товарами, якщо заборона або обмеження такого акту є обмежувальним заходом ЄС), стосується предметів, перелічених у Загальному військовому списку Європейського Союзу, або предметів подвійного призначення, перелічених у Додатках I та IV до Регламенту (ЄС) 2021/821, правопорушення карається максимум п'ятьма роками позбавлення волі, незалежно від вартості відповідних предметів.

Серед санкцій, що розповсюджуються на юридичних осіб, згідно з положеннями Директиви, держави-члени вживають кримінальні або некримінальні санкції чи заходи, такі як:

• позбавлення права користуватися державними благами або допомогою;

• позбавлення доступу до державного фінансування, включаючи тендерні процедури, гранти та концесії;

• заборона на ведення підприємницької діяльності;

• відкликання дозволів на провадження діяльності, що призвела до вчинення злочину, а також дозволів на провадження такої діяльності;

• передача під судовий нагляд;

• судова ліквідація;

• закриття закладів, які використовуються для вчинення злочинів;

• якщо в цьому є суспільний інтерес, публікація всього або частини судового рішення, що стосується вчиненого правопорушення та застосованих санкцій або заходів, без шкоди для положень про недоторканність приватного життя та захист персональних даних.

Відповідна Директива також зобов'язує держави-члени забезпечувати існування системи для запису, створення та надання анонімної статистики про стадії інформування, розслідування та судового розгляду правопорушень, з метою моніторингу ефективності їхніх заходів щодо боротьби з порушеннями обмежувальних заходів ЄС.

Держави-члени вводять у дію закони, нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для виконання зазначеної Директиви, до 20 травня 2025 року, про що негайно інформують Європейську Комісію.