Ризик-орієнтований підхід в діяльності виробничого підприємства

Організація виробництва являє собою систему узгодження дій власників, менеджменту та працівників підприємства, яка спрямована на поліпшення використання всіх видів ресурсів підприємства з метою досягнення оптимальних результатів виробничо-господарської діяльності й забезпечення соціальних потреб персоналу підприємства.

Ризик неминучий і супроводжує будь-яку діяльність, особливо, якщо така діяльність пов'язана з виробничими процесами. Ризик характеризується, як вплив невизначеності на цілі або поєднання ймовірності настання несприятливої події та її наслідків. Варто також зазначити, що ризики не можуть бути повністю нейтралізовані без можливості повторного настання наслідків їх впливу, однак ризиками можна ефективно управляти. Ефективне управління ризиками сприяє можливостям для налагодження, розвитку і вдосконалення виробничих процесів підприємства.

Ризик-орієнтований підхід при організації та діяльності виробничого середовища на підприємстві закріплений, в тому числі, але не виключно, в наступних нормативно-правових актах:

• Європейська соціальна хартія (переглянута) ETS N 163 від 03.05.1996 р.;

• Директива Ради Європейських Співтовариств №89/655/ЄЕС від 30.11.1989 р.;

• Конвенція № 81 Міжнародної організації праці 1947 року “Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі” від 11.07.1947 р.;

• Кодекс законів про працю України;

• Закон України “Про охорону праці”;

• Наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України № 826 від 11.08.2011 р. “Про затвердження Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України та уніфікованої форми Акта перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта)” тощо.

Нижче розглянемо ризик-орієнтований підхід у виробничій системі підприємства через призму зміни продуктивності виробничих процесів.

Виробнича система - це сукупність процесів, розділених задля досягнення певної мети. Функціонально її можна поділити на основні виробничі процеси (механічна обробка, складання), допоміжні процеси (транспорт, інформація) та послуги, які не пов'язані безпосередньо з виробництвом (послуги з утилізації відходів, інвестиції). Структурно також можна виділити процеси організаційні, технологічні та управління.

Управління ризиками дає можливість оцінити ризик виробничих процесів шляхом виявлення та класифікації факторів ризику. Відповідні фактори впливають на виконання виробничих процесів, що безпосередньо пов'язано з виконанням визначеного виробничого плану, тобто досягненням запланованої продуктивності процесу.

На ефективність взаємозалежних процесів та рівень ризику в різних сферах діяльності виробничого підприємства впливають наступні чинники його діяльності:

• Маркетинг (дослідження ринку продукції забезпечить необхідні засоби виробництва та можливості реалізувати продукцію за передбачуваними цінами);

• Стратегія підприємства (довгострокові стратегічні цілі підприємства та його місія визначають набір функцій і критеріїв при прийнятті рішень про напрямок розвитку);

• Портфель проектів для реалізації (сформований на основі прийнятих стратегій набір продуктів з метою їх реалізації відповідно до конкретних вимог, якості, термінів, цін тощо);

• Виробничі фактори (власні та зовнішні ресурси, що використовуються для реалізації портфелів проектів і кількісні співвідношення між ними - людські ресурси, матеріали, обладнання, фінансові ресурси);

• Інформаційна система (зворотній зв'язок між іншими елементами виробничої системи);

• Технологія процесів (зазвичай визначає більшість технічних заходів, необхідних для використання, а також спосіб організації процесів);

• Просторова організація процесу (розташування робочих місць, просторові зв'язки між ними, що виникають внаслідок технологічних процесів та рух виробничих факторів, що несе різні елементи ризику);

• Планування процесів (більш точна ідентифікація елементів ризику можлива на основі детальних графіків перевірки проектів, що стосуються окремих факторів виробництва на етапі планування);

• Виробництво (виробничі процеси містять безліч ризикових ситуацій, які можуть виникнути навколо окремих факторів, в тому числі прогули працівників, невідповідний підбір робочого колективу, пошкодження машин і обладнання, матеріальні збитки);

• Верифікація (всі типи контролю, включаючи контроль незавершеного виробництва та остаточний контроль, з метою гарантування виконання передбачуваних вимог);

• Продаж продукції (піддається ризику, який можна передбачити в маркетингових дослідженнях і скорегувати відповідно до явищ, пов'язаних з плином часу);

• Утилізація або поводження з відходами (створює багато техніко-економічних проблем, в тому числі обґрунтування амортизації основних засобів та можливості утилізації відходів (зменшення екологічних ризиків);

• Інвестиції (успішне накопичення прибутку є вигідним завершенням циклу діяльності у виробничій системі).

Отже, з метою визначення наслідків ризику, необхідно запустити процеси у виробничій системі з чітко визначеними вхідними і вихідними співвідношеннями. Необхідним також є визначення цілей виробничого ефекту, оскільки особа, яка приймає рішення, в кінцевому підсумку зацікавлена в розмірі можливих втрат.

Розробка виробничої, інвестиційної чи маркетингової стратегії підприємства має залежати від застосованої стратегії управління ризиками, тобто активного контролю ризиків.

Вимоги сучасного бізнесу можуть бути взаємовиключними і саме тому важливо мати широкий і цілісний погляд на підприємство та його процеси, а також інтегрувати всі сфери діяльності підприємства в яких може відбутися збій.