Підсанкційні контрагенти: юридичні ризики

Відомим є той факт, що санкції не є новим правовим механізмом, а такий механізм використовується десятиліттями. Однак надзвичайної актуальності санкційне питання для усього цивілізованого світу, а особливо для України набуло після 24 лютого 2022 року. До  моменту повномасштабної військової агресії Росії проти України питанням санкцій займалися переважно фінансові установи, тобто зобов'язані установи в розумінні положень Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Для суб'єктів сфери застосування відповідного законодавства, санкційне питання це майже буденність. Банківські установи мають в своєму арсеналі розроблені процеси, навчений персонал і спеціалізовані інструменти, і вони знають про учасників своїх угод більше, ніж  пересічні компанії, які стикнулися з темою санкцій відносно нещодавно. 

Станом на сьогоднішній день, Російська Федерація є найбільш підсанкційною країною світу, а відтак, поява все нових і нових санкцій змушує компанії змінити свій нинішній підхід до аналізу контрагентів. В протилежному випадку це може призвести до неправильних висновків і створити помилкове відчуття безпеки компанії від санкційного ризику. 

Уряди та організації в усьому світі створюють санкційні списки для покращення боротьби зі злочинною діяльністю, пов'язаною, наприклад, з торгівлею наркотиками, фінансуванням тероризму, відмиванням грошей, розповсюдженням зброї масового знищення або порушенням міжнародних договорів, пов'язаних, наприклад, з ембарго на торгівлю зброєю тощо.  

Метою санкційних списків є заборона або обмеження співпраці з організаціями та особами, підозрюваними в участі в протиправній діяльності. Окрім того, до санкційних списків можуть потрапити навіть сайти, які безпосередньо не причетні до злочинів, але діють від імені чи в інтересах суб'єктів злочинної діяльності. 

Варто також зазначити, що санкції, запроваджені у зв'язку з агресією Росії проти України поширюються на всі компанії, які працюють у певній географічній зоні, наприклад, у Європейському Союзі, Великій Британії, США тощо. Основною метою запроваджених санкцій є послаблення економіки агресора. 

Станом на сьогоднішній день, в компаніях все ще не існує сталої практики систематичного дослідження та верифікації детальних даних про контрагентів, ведення санкційних списків та періодичне їх оновлення. Як правило, компанії не наймають працівників із досвідом роботи з санкціями, а також не мають розроблених процедур, як діяти у випадках санкційного ризику. Для того щоб зрозуміти необхдність прийняття зазначених рішень, варто звернути увагу на наступні юридичні ризики, пов'язані зі співпрацею з підсанкційним контрагентом: 

• Заборона або обмеження діяльності. 

Постанова Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 року "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" прямо встановлює заборону, в межах норм зазначеної Постанови, на взаємовідносини з суб'єктами, пов'язаними з державою-агресором. Окрім того, Закон України "Про правовий режим воєнного стану" визначає правові засади діяльності підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб. Законом України "Про санкції" також запроваджений механізм вжиття заходів, що спрямовані на захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидію терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.  

Окрім національного санкційного законодавства, компаніям варто дотримуватися законів про санкції інших країн, особливо тих, що мають екстериторіальний характер. Суб'єкти господарювання зобов'язані дотримуватися національних санкцій та санкцій, запроваджених іноземними державами. На практиці недотримання, як національних так і іноземних санкцій також може призвести до таких правових наслідків: 

• заборона на експорт товарів і послуг; 

• заборона на ввезення або заморожування активів; 

• накладення значних штрафних санкцій; 

• розрив конкретних ділових відносин.    

• Заморожування грошових коштів та/або економічних ресурсів, пов'язаних із операціями з суб'єктом, що потрапив під санкції. 

Цей ризик стосується як відносин з постачальниками товарів або послуг, так і клієнтів. До прикладу банк може заморозити кошти, перераховані підсанкційним клієнтом за надану послугу чи товар, а також не дозволити компанії здійснювати розрахунки з постачальником за придбаний товар. Окрім того, відносини з підсанкційним контрагентом можуть призвести до наступних наслідків: 

• заборона на отримання фінансування або надання фінансових послуг; 

• обмеження на залучення фінансування; 

• заборона надання певних послуг (посередництво, фінансові послуги, технічна допомога) тощо.  

Разом з тим, в деяких випадках, порушення санкцій може призвести до кримінальної відповідальності. Порушення санкцій також несе репутаційні ризики, які можуть мати руйнівні наслідки для компанії. 

• Торгівля товарами, які підпадають під дію санкцій (заборона руху капіталу). 

Компанія може стикнутися з питаннями, що виникають у контексті санкцій щодо товарів подвійного призначення, тобто ті, які мають як цивільне, так і військове застосування. Це можуть не обов'язково мають бути товари військового призначення, а  і інші продукти, які в основному використовуються в цивільному скторі. Іноді компанія може не володіти інформацією, що вона має справу з товарами подвійного призначення. Санкції, що стосуються торгівлі з Росією також охоплюють широкий спектр товарів, пов'язаних з нафтопереробною та авіаційною промисловістю, а також предмети розкоші - вони були визначені дуже широко і, за певних умов, можуть також включати деякі повсякденні предмети, такі як одяг, телефони, меблі, електроніка або навіть їжа. Неналежна обачність у цьому питанні може призвести до наступних наслідків:  

• заборона на експорт або імпорт (санкції можуть стосуватися торгівлі з певною країною або територією, або конкретними вищевказаними товарами (секторальні санкції); 

• заборона інвестицій, платежів та руху капіталу; 

• скасування тарифних преференцій тощо.  

Отже, підсумовуючи викладене, варто володіти інформацією про те, чому і коли  контрагент потрапив до списку санкцій, а також знати, які формальні та репутаційні наслідки можуть загрожувати компанії. Кожен випадок вимагає індивідуального погляду на ситуацію та правового аналізу. Врахування факторів ризику при аналізі контрагентів дозволяє не тільки краще захистити інтереси компанії, а я заощадити час та ресурси, витрачені на перевірку ділових партнерів.