Найбільш ризикові юрисдикції для співпраці

Робота з компаніями із різних юрисдикцій є типовим явищем для бізнесу, який активно експортує та імпортує товари та послуги, займається інвестиційною діяльністю. При цьому юрисдикція, тобто країна реєстрації бізнес партнера, є вагомим фактором для налагодження та розвитку співпраці з ним. Адже проблемна юрисдикція контрагента часто ставить під сумнів економічну доцільність господарських операцій, особливо враховуючи питання ідентифікації та розкриття власників, труднощі здійснення банківських платежів та використання фінансових інструментів, низький рівень захисту права власності та ефективного судового/досудового захисту порушених прав тощо.  

Співпраця з іноземним контрагентом вимагає поверхневого аналізу відповідного іноземного законодавства: навіть якщо зовнішньоекономічний договір буде повністю регулюватися законодавством України, уникнути ризиків пов'язаних із дотриманням правил функціонування міжнародних фінансових систем (розроблених FATF) та/або необхідністю виконання рішення суду в країні реєстрації контрагента та/або місцезнаходження/реєстрації його майна неможливо. Більше того, окремі країни не вимагають розкриття бенефіціарних власників та надають у відкритому доступі досить обмежені дані щодо керівництва та власників зареєстрованих компаній, що, у свою чергу, надає безліч можливостей шахраям та недобросовісним підприємцям. 

Тому питання визначення «проблемних» юрисдикцій з високим ризиком для співпраці можна назвати стратегічним завданням для бізнесу та розвитку його зовнішньоекономічної діяльності. 

Залежно від особливостей існуючих ризиків для співпраці «проблемні» тобто ризикові юрисдикції та відповідно зареєстровані в них компанії можна умовно розділити на наступні: 

1. Ризикові юрисдикції визначені Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) 

Для захисту міжнародної фінансової системи від ризиків відмивання коштів та фінансування тероризму і з метою підвищення рівня додержання стандартів по боротьбі з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму, FATF визначила юрисдикції, які становлять ризик для міжнародної фінансової системи, зважаючи на ризики відмивання коштів та фінансування тероризму (більш відомий як «black list» або «чорний» список FATF. Окремо FATF визначає юрисдикції посиленого моніторингу, які мають стратегічні недоліки, що становлять ризик для міжнародної фінансової системи, але взяли на себе зобов'язання усунути виявлені стратегічні недоліки в узгоджені терміни (більш відомий як «grey list» або «сірий» список FATF) 

Чорний список FATF та сірий список FATF оновлюється організацією тричі на рік. Станом на червень 2024 року до «чорного» списку FATF було включено три країни: КНДР, Іран та М'янма. Будь-яка співпраця із країнами «чорного» списку FATF фактично заборонена. Водночас до «сірого» списку FATF було включено значно більше країн: Болгарія, Буркіна Фасо, Камерун, Хорватія, Демократична Республіка Конго, Гаїті, Кенія, Малі, Монако, Мозамбік, Намібія, Нігерія, Філіппіни, Сенегал, Південна Африка, Південний Судан, Сирія, Танзанія, Венесуела, В'єтнам, Ємен. Співпраця із контрагентами з таких країн не заборонена, водночас можуть виникнути певні труднощі при оформленні фінансових інструментів, отриманні та відправки платежів тощо, оскільки банки будуть змушені ретельно перевіряти відповідні транзакції.  

2. Ризикові юрисдикції, які не контролюють розкриття бенефіціарних власників та надають послуги номінальних власників і директорів 

Відкритість даних щодо бенефіціарних власників посіла перше місце на порядку денному боротьби з корупцією, відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. Публікації Pandora Papers показали реальну картину виконання вимог FATF щодо перевірки реальних бенефіціарних власників компаній та можливостей використання офшорних юрисдикцій для приховання інформації про реальних власників. 

Якщо зробити пошуковий запит в Гугл за фразою «топ офшорних юрисдикцій для реєстрації бізнесу» то можна одразу побачити актуальний список таких юрисдикцій та приблизні ціни «бенефіціарного» або «номінального» сервісу, який допомагає приховати кінцевих бенефіціарів. Такі послуги надаються за письмовим погодженням реального та номінального власника, але отримати відповідну угоду між ними складно. Звичайно співпраця із компаніями з такого списку має чималі ризики: починаючи від можливої «заморозки» рахунку контрагента із отриманим авансом та зупинення платежів, та завершуючи банальним шахрайством, яке простіше організовувати приховуючи інформацію про реальних власників. 

До найбільш поширених офшорних юрисдикцій можна віднести: Сейшельські острови, Кіпр, Науру, Люксембург, Маврикій, Мальту, Маршаллові острови, Самоа, Кайманові острови, Бермудські кістяки, Джерсі, Британські Віргінські острови. Співпраця із контрагентами з вищевказаних юрисдикцій потребує попереднього аналізу, тобто дью ділідженс. Участь компанії з такої юрисдикції у фінансовій угоді, або отримання грошових переказів такою фірмою можуть бути червоним прапорцем для банку. Тому варто заздалегідь запитати та вивчити фінансову звітність контрагента, його комерційну діяльність, наявність банківських рахунків, співробітників, публікацій у медіа, визначити кінцевих бенефіціарів, отримати копії документів для встановлення осіб-власників.  

Варто в черговий раз звернути увагу, що найбільша кількість шахрайських схем здійснюються саме через офшорні юрисдикції та наявні там номінальні сервіси, які ідеально підходять для створення  фіктивних компаній. 

3. Ризикові юрисдикції із слабким захистом права власності   

Щорічно Міжнародний Альянс прав власності готує рейтинг, який розміщується у відкритому доступі за посиланням та демонструє досягнення різних країн у сфері захисту прав власності. У 2023 році очолюють Міжнародний індекс захисту прав власності Фінляндія, Нідерланди, Данія та Норвегія. Водночас США посідають 14-те місце, Кіпр - 37-е. Україна у цьому списку зі 125 країн знаходиться на сотому місці.  

Серед 20 країн з найнижчим Міжнародним індексом захисту прав власності можна визначити: Мавританію, Ефіопію, Анголу,  Нігерію, Венесуелу, Ємен, Гаїті, Демократичну Республіку Конго, Болівію, Зімбабве, Іран, Камерун, Малі, Нікарагуа, Бангладеш, Мадагаскар, Пакистан, Гондурас, Росію, Габон, Мозамбік. Це означає, що в таких країнах приймаються непрозорі судові рішення, а права власників майна та інвесторів загалом не захищені належним чином. При цьому, Міжнародний індекс захисту прав власності є цілком робочим інструментом, дані якого можна використовувати під час оцінки ризиків співпраці із контрагентом з певної юрисдикції. Адже в державах, що займають нижню частину списку такі явища, як рейдерсто, неправосудні рішення судів або ж повна відсутність механізмів судового захисту, безпідставний тиск на бізнес та його партнерів є звичайним та поширеним явищем.  

Захист порушеного право в юрисдикціях з найнижчим Міжнародним індексом захисту прав власності є складним завданням. Аналогічна ситуація може бути також з легалізацією та виконанням вже отриманого рішення судового органу або арбітражу, адже в країнах де не захищається право власності складно говорити про верховенство права та законність. 

Звичайно для тривалої та вигідної зовнішньоекономічної діяльності варто обирати партнерів із більш безпечної юрисдикції. Це переважно стабільні країни, які мають суворі правила ведення бізнесу, відповідальність за дотримання бізнес-етики тощо.   

Якщо ви співпрацюєте з контрагентом із «проблемних» юрисдикцій, то завжди берете на себе певні ризики. У разі претензій з боку обслуговуючого банку ви повинні будете довести, що зробили все від вас залежне для того, щоб перевірити цього контрагента: запитали повноваження підписантів, перевірили всі відкриті бази щодо реєстрації компанії контрагента, провели з ним переговори та маєте належно оформлене ділове листування, можете оперативно розкрити банку характер та суть співпраці, підтвердити господарські операції тощо. Завжди існує ризик, що банк не зарахує або не випустить платіж на контрагента або відмовить в оформленні банківської гарантії чи акредитиву.  

Отже, престиж юрисдикції контрагента прямо пов'язаний із безпекою бізнесу. Співпраця із Компаніями з так званих ризикових юрисдикцій, крім можливих фінансових втрат, також впливає на бізнес репутацію, викликає особливу увагу НБУ в рамках фінансового моніторингу, а органи ДПС можуть провести перевірку для отримання податкової інформації щодо такої співпраці.