Нещодавно Верховна Рада України прийняла проект Закону України № 6013 “Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об'єднань у перехідний період”, (надалі - Закон) положення якого, як зазначають автори законопроекту, спрямовані на удосконалення корпоративного управління в юридичних особах, заснованих на державній і комунальній власності, на підвищення інвестиційної привабливості країни, запровадження ефективних механізмів контролю за використанням об'єктів державної та комунальної власності, а також на усунення суперечностей між Цивільним кодексом України та актами спеціального законодавства.
Прийнятий законопроект вже встиг викликати суттєвий резонанс у правовій та бізнес спільності нашої держави, зокрема, через положення, які містяться у прийнятому проекті та передбачають скасування Господарського кодексу України (надалі - ГКУ).
В даному матеріалі ми не будемо аналізувати прийняті Верховною Радою України норми, а зосередимося на тому, як скасування ГКУ вплине на суб'єктів господарювання у зв`язку з невідворотністю внесення змін до організаційно-правової форми підприємницької діяльності.
Отож, пунктом 4 “Прикінцевих та перехідних положень” прийнятого законопроекту визначено, що Господарський кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18, № 19-20, № 21-22, ст. 144) втрачає чинність, з дня набрання чинності цим Законом.
Разом з тим, прийнятим проектом також вносяться відповідні зміни і до Цивільного кодексу України, які синхронізують його норми з прийнятими в проекті нормами.
У згаданому Законі зазначено, що перехідним періодом є термін, що починається з дня набрання чинності цим Законом і завершується через сім років з дня набрання чинності цим Законом.
Відкрийте законодавство на 360! Спробуйте нову LIGA360 з інноваційними зв'язками документів. До кожного НПА - знайдуться пов'язані закони, судові рішення, практичні ситуації та аналітичні документи. Замовте презентацію для своєї компанії.
Слід звернути увагу та той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону, протягом п'яти років з дня набрання чинності цим Законом власник (суб'єкт, що виконує функції власника підприємства) зобов'язаний прийняти рішення про реорганізацію підприємства (злиття з господарським товариством, приєднання до господарського товариства, перетворення в господарське товариство) або його ліквідацію. Тобто, протягом вказаного періоду, юридичні особи, про яких йде мова в Законі, підлягають змінам корпоративної структури, а саме - реорганізації у господарські товариства (акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю).
Разом з тим, варто наголосити на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону, забороняється створення юридичних осіб в наступних організаційно-правових формах:
Приватне підприємство;
колективне підприємство;
державне, казенне, комунальне підприємство;
спільне комунальне підприємство;
дочірнє підприємство;
іноземне підприємство;
підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки);
підприємство споживчої кооперації;
орендне підприємство;
індивідуальне, сімейне, спільне підприємство;
підприємство з іноземними інвестиціями;
фермерське господарство;
колективне сільськогосподарське підприємство,
мале підприємство;
колективне підприємство.
До чого готуватися органам управління?
Хоча ухвалення вищезгаданого Закону покликане кардинально змінити підходи до управління державними і комунальними підприємствами і запроваджує механізми, що мають сприяти зростанню інвестиційної привабливості та інтеграції України до міжнародних економічних стандартів, відповідні законодавчі зміни являються революційними для більшості таких підприємств. Адже реорганізація є складним процесом, що передбачає комплексну реконструкцію корпоративної складової діяльності підприємства, яка може тривати досить довгий час і до цього процесу, зазвичай залучена вся команда підприємства.
За загальним правилом, процес реорганізації підприємств регулюється нормами цивільного законодавства України, яке регламентує правовідносини, пов`язані з припиненням юридичної особи, шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або її ліквідації. Так само і в даному випадку, відповідно до ст. 22 Закону, припинення підприємств відбувається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, що визначені вказаною статтею Закону.
Відтак, на шляху реалізації прийнятих Законом вимог, власник (суб'єкт, що виконує функції власника підприємства) має здійснити наступні дії:
Протягом 30 днів письмово повідомити кредиторів підприємства про прийняте рішення щодо його припинення;
Державні та комунальні підприємства також зобов'язані розмістити повідомлення про ухвалене рішення на офіційному веб-сайті суб'єкта, що виконує функції власника підприємства.
У разі прийняття рішення про злиття з господарським товариством, приєднання до господарського товариства чи перетворення в господарське товариство майно підприємства, його права та обов'язки переходять до господарського товариства - правонаступника.
Одночасно з прийняттям рішення про припинення державного чи комунального підприємства відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону, власник (суб'єкт, що виконує функції власника підприємства), зобов'язаний прийняти рішення:
1. про передачу майна (його частини), що раніше було закріплено за державним чи комунальним підприємством на праві оперативного управління чи господарського відання, господарському товариству - правонаступнику в управління за договором управління;
2. про передачу майна (його частини), що раніше було закріплено за державним чи комунальним підприємством на праві оперативного управління чи господарського відання, до статутного капіталу господарського товариства - правонаступника. У цьому випадку господарське товариство правонаступник стає власником такого майна і має право розпорядження ним відповідно до закону та статуту господарського товариства - правонаступника;
3. про передачу майна (його частини), що раніше було закріплено за державним чи комунальним підприємством на праві оперативного управління чи господарського відання, господарському товариству - правонаступнику в оренду.
призначити персональний склад комісії з припинення підприємства або призначити тільки голову комісії з припинення або ліквідатора.
Що з дозвільними документами?
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 22 Закону, дозволи, ліцензії, сертифікати, декларації, погодження та інші дозвільні документи, що були видані підприємствам, щодо яких було прийнято рішення про злиття з господарським товариством, приєднання до господарського товариства чи перетворення в господарське товариство є чинними для юридичних осіб - правонаступників на строк, на який вони були видані, за умови дотримання господарським товариством - правонаступником ліцензійних вимог відповідного виду господарської діяльності.
Що стосується права постійного користування земельними ділянками, то таке набуте підприємствами на момент вступу цього Закону в дію право, переходить до господарського товариства - правонаступника.
Разом з тим, в перехідний період права інтелектуальної власності, нерухоме майно, цілісні майнові комплекси, єдині майнові комплекси, цінні папери, корпоративні права, а також повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання та рухомий склад залізничного транспорту, що передані у власність господарським товариствам, які перебувають під контролем держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади (об'єднання територіальних громад), не можуть бути відчужені такими господарськими товариствами та передаватися ними до статутного капіталу інших юридичних осіб і щодо такого майна не можуть вчинятися інші дії, наслідком яких може бути їх відчуження.
Варто також зазначити про те, що порядок злиття державного підприємства з господарським товариством, приєднання підприємства до господарського товариства, перетворення підприємства в господарське товариство затверджує Кабінет Міністрів України.
Безумовно, вищевказаний Закон є лише початком комплексної реформи щодо управління державною власністю та зміцнення відповідальності за її використання і потребує ухвалення низки нормативно-правових актів на шляху її повної реалізації.
Своєю чергою, власників та/або відповідальних управлінців таких підприємств, окрім повного супроводження процесу реорганізації підприємств чекає також обов'язкова інвентаризація майна, зміни в управлінні, оподаткуванні та звітності.
Державні підприємства та товариства з державною часткою понад 50% зобов'язані будуть оприлюднювати свою фінансову звітність на Єдиному державному порталі, а також інформацію, визначену Законом, на офіційному сайті Фонду державного майна України та на офіційних веб-сайтах суб'єктів, що виконують функції власника підприємства.
Розширте можливості управління законодавчими, судовими та інформаційними ризиками з LIGA360. Завдяки повному доступу до оновлених нормативних актів та аналітичних матеріалів, ваша компанія може ефективно реагувати на регуляторні зміни та уникнути потенційних фінансових втрат. Замовте індивідуальну презентацію та переконайтеся, як LIGA360 може сприяти вашому бізнесу.
Щодо ризиків для підприємств
Варто зазначити про те, що відповідно до положень Закону, статути та внутрішні положення підприємств підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше двох років з дня набрання чинності цим Законом. Підприємства та господарські товариства - правонаступники звільняються від сплати адміністративного збору за проведення реєстраційних дій у зв'язку з приведенням їх діяльності у відповідність із цим Законом.
Разом з тим, нормами прийнятого Закону, до суб'єктів підприємництва також передбачені наступні санкції за порушення встановлених правил здійснення підприємницької діяльності:
вилучення прибутку (доходу);
адміністративно-господарський штраф;
стягнення зборів (обов'язкових платежів);
застосування антидемпінгових заходів;
припинення експортно-імпортних операцій;
зупинення дії ліцензії (патенту), дозволу, сертифікату чи іншого дозвільного документу на здійснення юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем певних видів підприємницької діяльності;
анулювання ліцензії (патенту) на здійснення юридичною особою окремих видів підприємницької діяльності;
обмеження або зупинення діяльності юридичної особи;
ліквідація юридичної особи;
інші адміністративно-господарські санкції, встановлені іншими законами.
Дане може призвести до додаткового необґрунтованого навантаження на бюджет підприємства та повністю або частково зупинити його діяльність.
Тому, виклики, які стоять перед управлінцями та ризик-менеджерами підприємства, у зв'язку з прийняттям вищезгаданого Закону, є досить складними та потребують глибокого аналізу рішень, насамперед, щодо юридичної, організаційної та податкової структури підприємства, що дозволить оцінити існуючі ризики та ефективно підготуватися до ухвалених змін.
