Сучасний ландшафт регулювання звітності про сталий розвиток (ESG) у світі

Останній рік все більше розмов про звітність ESG, до того це було волонтерським бажанням для великих компаній. Зокрема у 2024 році стає обов'язковою ESG звітність, адже в ЄС набули чинності нові стандарти нефінансової звітності завдяки прийняттю Директиви CSRD.

Це є наслідком суттєвих змін у західному суспільстві, адже все більше людей стають більш зацікавленими в темах збереження довкілля і нашої відповідальності перед майбутніми поколіннями. Багато інвесторів ставлять разом із суто фінансовими перспективами й перспективи сталого розвитку; такі інвестори не бажають вкладати гроші в те, що може негативно впливати на їхнє життя та середовище, у якому вони живуть. Це питання репутації і, як наслідок, глибших змін в суспільстві: зростає увага до захисту довкілля, етичного ведення бізнесу й довгострокового впливу на майбутні покоління. 

У цій статті висвітлено питання цілей сталого розвитку ООН, які часто поєднують зі звітністю сталого розвитку, і короткий опис наявних найпоширеніших стандартів звітності зі сталого розвитку.

Цілі сталого розвитку ООН у стратегії сталого розвитку компаній

Цілі сталого розвитку ООН, або (ЦСР), були започатковані в 2015 році, встановлюючи очікування щодо ключових глобальних питань для суспільства і всіх зацікавлених сторін, зокрема інвесторів. Вперше всі країни світу узгодили порядок денний сталого розвитку, якй охоплює три широкі сфери: економічний, соціальний та екологічний розвиток, що складається з 17 цілей і 169 завдань, які мають бути досягнуті до 2030 року. (рис. 1). 

Рис. 1. Цілі сталого розвитку ООН (Глобальні цілі або скорочено ЦСР) 

З позиції інвестування, роль фінансової системи у формуванні результатів відповідно до глобальних цілей не може лише залучати новий капітал, це вимагатиме від інвесторів перенаправлення наявного капіталу, а також бути хорошим розпорядником підприємств, у які вони інвестують. 

ЦСР допомагають боротися з глобальними викликами (кліматичні зміни, нерівність, бідність). Вони є орієнтиром для урядів, компаній та громадянського суспільства в розбудові сталого майбутнього. Багато міжнародних компаній та організацій використовують ці цілі у стратегіях розвитку. Глобальний договір ООН це особлива ініціатива Генерального секретаря ООН, місією якої є заклик компанії до вибудови діяльноті та стратегії з урахуванням ЦСР та на основі 10-и Принципів у галузі прав людини, трудових відносин, захисту довкілля і боротьби з корупцією. Організація налічує 24 тис. учасників у 167 країнах світу. Українська мережа має 149 учасників. Компанія BDO в Україні також доєдналась до Глобального договору ООН в Україні, зобов'язавшись слідувати Десяти принципам Глобального договору ООН у сферах прав людини, трудових відносин, охорони довкілля і боротьби з корупцією. Щорічною обов'язковою вимогою для всіх компаній-учасниць Глобального договору ООН є звіт CoP (Communication on Progress ). Часто ЦСР поєднують зі звітністю за певним набором сталих стандартів. Однак зверніть увагу, що рекомендації з розкриття ЦСР це, - на відміну від GRI та SASB, - не набір стандартів сталого розвитку. Більшість компаній G250 інтегрували ЦСР у корпоративну звітність зі сталого розвитку.

Розуміння стандартів звітності зі сталого розвитку та їхнє порівняння 

Компанії почали випускати звіти про сталий розвиток кілька десятиліть тому. Дослідження 2022 року показували, що перевагу при звітуванні піприємства надавали стандартам GRI, вимогам фондової біржі США (SEC) та стандартам SASB. Оскільки на той час у світі налічувалось біля 400 різних документів (стандартів) сталого розвитку, тому більшість підприємств одночасно використовувало кілька документів для підготовки звітів. Вибір між різними стандартами звітності означало відсутність єдиної системи. Це дуже ускладнювало порівняння. Ця ситуація дуже швидко змінилася з розробкою Міжнародних стандартів сталого розвитку (IFRS S1 та S2) та Європейських стандартів сталого розвитку (ESRS). 

Нижче представлено порівняльну таблицю взаємодії між ESRS, IFRS S та GRI 

Стандарти ESRS (European Sustainability Reporting Standards) - це нові стандарти нефінансової звітності, розроблені на рівні Європейського Союзу з метою уніфікованого розкриття інформації про сталий розвиток компаніями. Вони є обов'язковими для великих підприємств, що підпадають під дію Директиви CSRD (Corporate Sustainability Reporting Directive), яка замінила собою NFRD (Non-Financial Reporting Directive). Розробкою ESRS займається Європейська консультативна група з фінансової звітності (EFRAG- European Financial Reporting Standards). Стандарти ESRS визначають вимоги до розкриття екологічної, соціальної та управлінської інформації, зокрема показники впливу компанії на довкілля, суспільство, а також ризики й можливості, пов'язані зі стійкістю. 

Структура ESRS: 

• Універсальні стандарти (ESRS 1-2) - застосовуються до всіх компаній, охоплюють основні принципи і вимоги щодо звітності.

• Тематичні стандарти (ESRS E, S, G) - деталізують звітність за напрямами: 

• E (Environmental): клімат, біорізноманіття, водні ресурси, забруднення 

• S (Social): права людини, умови праці, рівність, спільноти 

• G (Governance): бізнес-етика, управління ризиками, боротьба з корупцією.

• На етапі прийняття: секторальні стандарти і стандарти для МСБ. 

Головна мета - забезпечити порівнюваність і прозорість ESG-звітності в межах Європейського союзу та підвищити відповідальність бізнесу перед зацікавленими сторонами. Стандарти ESRS були введені в дію в липні 2023 року, які набули чинності із січня 2024 року. 

З останніх змін відомо, що Європейський Союз офіційно затвердив рішення про механізм Stop-the-clock, схвалений Радою ЄС, що передбачає відтермінування обов'язкових вимог щодо корпоративної звітності про сталий розвиток (CSRD) та належної перевірки ланцюгів постачання (CSDDD) для інших підприємств відмінних від великих підприємств ЄС на два роки. Таким чином, усі підприємства, які за CSRD повинні б були звітуватися із 1 січня 2026 року, будуть звітуватися із 1 січня 2028 року (за переглянутими ESRS). Ці зміни це частина ширшої ініціативи Єврокомісії, відомої як Omnibus I, спрямованої на дерегуляцію та підвищення конкурентоспроможності ЄС.

У бюлетені від BDO представлені оновлення у звітності про сталий розвиток, що зосереджені на першому пакеті пропозицій Omnibus (перекладено українською мовою), оприлюдненому Європейською Комісією 26 лютого 2025 року. 

Також важливим елементом ESG-звітності та є підґрунтям для досягнення цілей щодо декарбонізації та кліматичної нейтральності, є використання GHG Protocol (Greenhouse Gas Protocol). Це один з найпоширеніших і визнаних стандартів для обліку викидів. Він забезпечує методологічну основу для класифікації викидів за трьома категоріями (Scopes): 

1) Scope 1: прямі викиди (від діяльності компанії) 

2) Scope 2: непрямі викиди від споживаної енергії 

3) Scope 3: всі інші непрямі викиди (наприклад, від логістики, постачальників, продуктів після використання).

Стандарти IFRS S це стандарти сталого розвитку (sustainability standards), які розробляє Рада з міжнародних стандартів фінансової звітності (IFRS Foundation) через Міжнародний комітет зі стандартів сталого розвитку (ISSB - International Sustainability Standards Board).

Структура IFRS S: наразі існують два основні стандарти:

• IFRS S1 - Загальні вимоги до розкриття фінансової інформації про сталість 

• IFRS S2 - Кліматичні розкриття (детальна інформація про кліматичні ризики компанії). 

Поки що застосування IFRS S залежить від юрисдикції. Деякі країни та фондові біржі можуть вимагати їхнього впровадження. Стандарти ISSB діють для річних звітних періодів, що починаються 1 січня 2024 року або після цієї дати.

Стандарти SASB (частина IFRS Foundation) це досить молоді системи стандартизації сталої звітності: концептуальна основа вперше опублікована у 2013 році, а стандарти SASB запущені лише у 2018 році. Стандарти SASB, доступні для 77 галузей, визначають ризики і можливості, пов'язані зі сталим розвитком, які найімовірніше вплинуть на грошові потоки суб'єкта господарювання, доступ до фінансування та вартість капіталу в короткостроковій, середньостроковій або довгостроковій перспективі, а також теми та показники розкриття інформації, які, найімовірніше, будуть корисними для інвесторів. В основу стандартів SASB покладена філософія фінансової суттєвості: вони розроблені насамперед для спілкування з інвесторами, щоб допомогти компаніям розкрити інформацію про фінансову стійкість для інвесторів. Тема фінансово суттєва, якщо можна обґрунтовано очікувати, що її пропуск, неправильне подання або приховування вплине на рішення щодо інвестування або кредитування, які ухвалюють користувачі на основі їхніх оцінок фінансових результатів і вартості підприємства. SASB отримала сильну підтримку від великих інституційних інвесторів, які закликають свої компанії - об'єкти інвестування - прийняти стандарти. 

Станом на серпень 2022 року відповідальність за стандарти SASB взяла на себе ISSB. ISSB взяла на себе зобов'язання підтримувати, вдосконалювати та розвивати стандарти SASB та заохочувати їхнє використання, а у 2023 році оновила стандарти, щоб забезпечити їхню міжнародну застосовність. 

Рекомендації Task Force on Climate-related Financial Disclosures (TCFD) (частина IFRS Foundation): цей стандарт розкриття інформації, пов'язаний зі зміною клімату та загальним сталим розвитком Міжнародної ради зі стандартів сталого розвитку (ISSB) став кульмінацією TCFD, і тепер ISSB взяв на себе відповідальність за моніторинг прогресу розкриття компаніями інформації, пов'язаної зі зміною клімату, з TCFD. 

Стандарти GRI (Global Reporting Initiative, GRI) це міжнародно визнані стандарти для звітності у сфері сталого розвитку. Стандарти GRI розроблені Глобальною ініціативою звітності. Вони є першими та найбільш широко визнаними глобальними стандартами звітності щодо сталого розвитку (перший набір стандартів опубліковано ще у 2000 році). Стандарти GRI були найчастіше використовувані стандарти сталої звітності серед компаній ЄС до 2024 року. Вони допомагають організаціям оцінювати та звітувати про вплив на економіку, довкілля та суспільство, а також підвищувати прозорість і відповідальність перед зацікавленими сторонами. Стандарти GRI це модульна система взаємопов'язаних стандартів (усього 35 стандартів), які організовані в три серії. 

Структура GRI:

• Універсальні стандарти: основа для всіх компаній. 

• Галузеві стандарти: специфічні для певних секторів (наприклад, енергетика, банківська справа). 

• Тематичні стандарти: охоплюють окремі аспекти (наприклад, викиди парникових газів, права людини). 

Тематичні стандарти охоплюють широкий спектр тем і поділені на 3 групи: 200 (економічні теми - «G»), 300 (екологічні теми - «E») та 400 (соціальні теми - «S»). Організація використовує тематичні стандарти відповідно до переліку суттєвих тем, визначених за допомогою GRI 3 «Суттєві теми». 

В 2021 році GRI та SASB заохочували до спільного використання їхніх стандартів, вони навіть випустили спеціальний гайд щодо цього процесу: A Practical Guide to Sustainability Reporting Using GRI and SASB Standards.  

Отже, фактично провідні неурядові стандартизатори розділені на 2 групи:

1. перша група об'єднує тих, хто сповідує прихильність до сталої звітності, що базується на концепції фінансової суттєвості. Вони співпрацюють з ISSB. Згадані вище прототипні стандарти це результат колаборації між ISSB та CDSB (Climate Disclosure Standards Board), TCFD (Task Force on Climate-related Financial Disclosures),VRF(Value reporting foundation), яка, так само, об'єднує Framework і стандарти SASB; 

2. друга група, що є впливовою в Європі об'єдналась навколо концепції подвійної суттєвості та суттєвості впливу. Саме на цих засадах працюють організації GRI та EFRAG. Як зазначає EFRAG, Європейські стандарти сталого розвитку (ESRS), наскільки це можливо, повністю узгоджені зі стандартами GRI. Звісно, певні відмінності все ж залишаються між глобальними стандартами GRI, орієнтованими на вплив, та стандартами ЄС, які базуються на концепції подвійної суттєвості відповідно до вимог CSRD.