Відповідальність юридичних осіб за корупцію у сфері публічних закупівель

Закупівлі товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб територіальних громад або держави за численними дослідженнями відносять до сфер з високим рівнем корупційних ризиків. 

Завдяки закупівельній реформі в Україні процедури закупівлі переважно здійснюються в електронній формі через систему ProZorro, яка покликана забезпечити мінімізацію корупційних проявів та визнана одною з кращих практик у світових рейтингах прозорості публічних закупівель. 

Водночас згідно з статистичними відомостей сайту Офісу Генерального прокурора лише в період з січня по червень 2025 року обліковано 753 кримінальних правопорушення у сфері публічних закупівель, з яких за 461 кримінальними правопорушеннями особам повідомлено про підозру, а також за 436 направлено обвинувальні акти до суду. 

Слід зазначити, що вказані показники лише за перше півріччя 2025 року вже перевищують аналогічні дані за увесь період 2024 року. 

З урахуванням того, що більшість цих кримінальних правопорушень кваліфіковані за статтями 191, 364, 368, 369, 369-2, дійсно можливо стверджувати про наявність проблеми корупційних проявів, під час проведення державних закупівель.  

Визначення корупції в національному законодавстві міститься у Законі України «Про запобігання корупції» та тлумачиться як: 

• використання особою, на яку поширюється дія цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб; 

• обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, на яку поширюється дія цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.  

У сфері публічних закупівель корупція здебільшого має прояв у вигляді: 

• зловживання службовими особами своїм службовим становищем, під час прийняття рішення щодо оголошення або проведення закупівлі, визначення переможця, укладанні договору, під час прийняття товарів, робіт або послуг; 

• вимагання або прохання службової особи надати неправомірну вигоду за забезпечення перемоги у тендері, прийняття товарів або послуг; 

• пропозиції та надання учасниками (постачальниками) публічної закупівлі неправомірної вигоди службовим особам замовника за забезпечення перемоги, прийнятті товарів робіт або послуг, які не відповідають умовам договору; 

• змови між службовими особами замовника та постачальника з метою подальшого отримання та розподілу прибутків за результатами організованої публічної закупівлі за цінами що значно перевищують реальну вартість товарів, робіт або послуг, а також постачання товарів невідповідної якості або виконання робіт не у повному обсязі. 

При цьому, якщо у випадках притягнення до відповідальності службових, посадових осіб постачальника і замовника або інших осіб, які вчинили незаконні дії в інтересах юридичних осіб здебільшого все зрозуміло, то залишається відкритим питання притягнення юридичних осіб до відповідальності за корупційні дії у цій сфері. 

Запровадження в Україні ще у 2014 році інституту кримінально-правової відповідальності юридичних осіб стало ключовим кроком у боротьбі з корупцією, в тому числі у сфері публічних закупівель. 

Цей механізм передбачає можливість притягувати до відповідальності не лише фізичних осіб - посадовців чи керівників компаній, які діяли в інтересах таких юридичних осіб, а й самі підприємства, які отримують вигоду від корупції, в тому числі в досліджуваній сфері. 

Водночас, за весь період існування такого інституту, практика застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру або ініціювання таких проваджень правоохоронними органами була надзвичайно нерозповсюдженою. Але за останні 2 роки дедалі частіше в реєстрі судових рішень з'являються відповідні ухвали про початок кримінального провадження щодо юридичної особи, а також направлення до суду клопотання про застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи разом з обвинувальним актом щодо відповідної фізичної особи.  

За частиною 1 статті 96-3 Кримінального кодексу України, підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру є встановлені обставини: 

• вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2 цього Кодексу; 

• незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу законом або установчими документами юридичної особи обов'язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2 цього Кодексу; 

• вчинення її уповноваженою особою від імені юридичної особи будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111-1, 258-258-6 цього Кодексу; 

• вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109, 110, 113, 114-2, 146, 147, частинами другою - четвертою статті 159-1, статтями 160, 260, 262, 436, 437-439, 442, 442-1, 444, 447 цього Кодексу; 

• вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 255, 343, 345, 347, 348, 349, 376-379, 386 цього Кодексу; 

• вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 301-1-303 цього Кодексу.  

Також, за частиною другою цієї ж статті, підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру незалежно від притягнення до кримінальної відповідальності фізичної особи є встановлені фактичні обставини, що свідчать про: 

• вчинення її уповноваженою особою, її засновником (учасником), кінцевим бенефіціарним власником або членом наглядової ради від імені та/або в інтересах юридичної особи суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого статтями 209, 369, 369-2 стосовно службових осіб, передбачених частиною четвертою статті 18 цього Кодексу; 

• незабезпечення здійснення покладених на уповноважену особу юридичної особи законом чи установчими документами юридичної особи обов'язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення від імені та/або в інтересах юридичної особи суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого статтями 209, 369, 369-2 стосовно службових осіб, передбачених частиною четвертою статті 18 цього Кодексу; 

• незабезпечення виконання покладених на уповноважену особу юридичної особи законом або установчими документами юридичної особи обов'язків щодо здійснення нагляду та/або контролю за діями осіб, які діють від імені юридичної особи або за дорученням її уповноважених осіб, є членами її колегіальних органів або найманими працівниками, що призвело до вчинення від імені та/або в інтересах юридичної особи суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого статтями 209, 369, 369-2 стосовно службових осіб, передбачених частиною четвертою статті 18 цього Кодексу; 

• вчинення від імені та/або в інтересах юридичної особи суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого статтями 209, 369, 369-2 стосовно службових осіб, передбачених чстиною четвертою статті 18 цього Кодексу, з відома її уповноважених осіб, засновника (учасника), кінцевого бенефіціарного власника, члена наглядової ради.  

Разом з цим, конструкція статті 96-3 Кримінального кодексу України прямо передбачає, що застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру з підстав, передбачених частиною 2 статті 96-3 Кримінального кодексу України, не потребує встановлення фізичної особи, дії або бездіяльність якої підпадають під ознаки діяння, передбаченого статтями 209, 369, 369-2 цього Кодексу. 

Водночас, для застосування таких заходів на підставі частини 1 цієї статті фактично обов'язковою є наявність обставин притягнення до відповідальності відповідної фізичної особи, тобто, як мінімум, повідомлення про підозру у вчиненні відповідного діяння, а також встановлення факту його вчинення саме в інтересах або від імені юридичної особи.  

В контексті застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб за вчинення їх уповноваженими корупційних кримінальних правопорушень можливим сценарієм є їх застосування саме на підставі частини 1 статті 96-3 Кримінального кодексу України.  

Так, найпоширенішим кримінальним правопорушеннями у сфері публічних закупівель є саме злочини передбачені статтею 191 Кримінального кодексу України. При цьому вже є сталою практика правоохоронних органів пред'явлення обвинувачення особі за статтею 191 Кримінального кодексу України разом зі статтею 209 Кримінального кодексу України. 

Така конструкція пред'явленої підозри або обвинувачення на підставі статті 96-3 Кримінального кодексу України допускає застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру 

Водночас, учасниками великих публічних закупівель є в першу чергу юридичні особи, і будь-які дії або рішення їх службових осіб щодо участі у закупівлях або виконання договору, вчиняються в першу чергу в інтересах таких юридичних осіб, і саме юридична особа внаслідок ймовірного кримінального правопорушення отримує матеріальну вигоду. 

За таких обставин, доведення факту вчинення злочину саме в інтересах юридичної особи - учасника публічних закупівель, не вимагає значних зусиль для правоохоронців.  

В таких випадках до юридичних осіб судом можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру у вигляді штрафу, конфіскації майна, ліквідації та додаткові (нефінансових) заходи кримінально-правового характеру. 

Зокрема, серед таких заходів передбачено тимчасове обмеження діяльності юридичної особи, тобто заборони для юридичної особи протягом визначеного судовим рішенням строку здійснювати певний вид та/або види діяльності (брати участь у публічних та оборонних закупівлях, користуватися ліцензією (зупинення дії ліцензії повністю або частково), брати участь у приватизації державного та комунального майна тощо), а також тимчасове обмеження в отриманні прав та/або переваг, тобто заборона для юридичної особи протягом визначеного судовим рішенням строку отримувати визначені законодавством України права та/або переваги (одержувати будь-які пільги та активи від держави та територіальної громади, отримувати державну допомогу суб'єкта господарювання, набувати статус резидента Дія Сіті тощо).  

Зазначені вище та інші передбачені кримінальних законодавством заходи кримінально-правового характеру цілком можуть бути застосовані за рішенням суду до юридичних осіб з наслідком вчинення в їх інтересах кримінальних правопорушень фізичними особами, в тому числі з ознаками корупції під час проведення публічних закупівель.  

З урахуванням значного збільшення кількості виявлених кримінальних правопорушень у сфері публічних закупівель та тенденцію до зростання кількості кримінальних проваджень щодо юридичних осіб, цілком очікувано, що інститут застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб стає стане дедалі більш розповсюдженим.  

Таким чином, інститут відповідальності юридичних осіб, закріплений у Кримінальному кодексі України, хоч і був малопоширеним на практиці, поступово набуває реального застосування. За наявності доказів, що злочини вчинені в інтересах юридичної особи, до неї можуть бути застосовані як фінансові, так і нефінансові санкції, включаючи тимчасове обмеження у діяльності або конфіскацію майна. 

Водночас, активізація цього механізму може стати як ефективним інструментом у боротьбі з корупцією у сфері публічних закупівель так і ще одним засобом можливого тичку на бізнес.