|
1. Вступ: Необхідність та правові виклики державного втручання.
Питання надання державної допомоги банкам є однією з найскладніших дилем сучасної юриспруденції та економічної політики. Воно виникає на перетині інтересів фінансової стабільності, ринкової конкуренції та захисту прав громадян.
З одного боку, в умовах системної кризи, коли неплатоспроможність однієї кредитної установи загрожує стійкості всієї фінансової системи, державне втручання є не просто доцільним, а й необхідним. Воно має на меті запобігти ланцюговій реакції, захистити заощадження громадян і підтримати макроекономічну стабільність.
З іншого боку, таке втручання є винятковою мірою, яка за своєю правовою природою суперечить засадам вільного ринку. Надання допомоги може призвести до спотворення конкуренції, створити ризик «морального хазарду» (коли банки беруть на себе надмірні ризики, розраховуючи на порятунок від держави) та порушити баланс інтересів між державою, банками-одержувачами, їхніми конкурентами, вкладниками та іншими кредиторами.
Таким чином, ключове завдання правового регулювання полягає у формуванні чітких, прозорих та справедливих правил, що забезпечують цей тонкий баланс. Ця стаття присвячена аналізу правових засад державної допомоги банкам в Україні, розглядаючи її не лише як економічний інструмент, а й як складний юридичний феномен.
2. Конституційно-правові основи та принципи державного регулювання.
Правова основа для державної допомоги банкам в Україні є багатошаровою. Хоча Конституція України не містить прямої норми, що детально регулює це питання, її положення створюють загальні рамкові умови для такого втручання:
Захист прав власності: Стаття 13 Конституції проголошує, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Це створює загальну правову основу для втручання держави у фінансову систему з метою її стабілізації та захисту інтересів вкладників, чиї кошти є об'єктом права власності.
Захист конкуренції: Стаття 42 Конституції гарантує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, що обмежує можливості надання вибіркової допомоги. Це означає, що будь-яка допомога має бути обґрунтованою та не повинна призводити до довготривалого спотворення ринку.
Функція НБУ: Стаття 99 Конституції закріплює, що забезпечення стабільності грошової одиниці є головною функцією Національного банку України (НБУ). Ця норма виправдовує роль НБУ як «кредитора останньої інстанції» та основного регулятора, що вживає заходів для запобігання системній кризі.
Загальні принципи, що мають керувати наданням державної допомоги, включають:
Принцип системної важливості: допомога надається лише тим банкам, неплатоспроможність яких створює реальну загрозу для всієї фінансової системи, а не для окремої установи. Критерії системної важливості визначаються нормативно-правовими актами НБУ.
Принцип пропорційності: обсяг та умови допомоги не повинні перевищувати мінімально необхідних для досягнення поставленої мети. Це запобігає надмірному втручанню та нецільовому використанню державних коштів.
Принцип прозорості та публічності: рішення про надання допомоги мають бути публічними, а їх умови - зрозумілими для всіх зацікавлених сторін, що мінімізує корупційні ризики.
Принцип зворотності та тимчасовості: державне втручання має бути тимчасовим, а кошти - повернуті державі. Це означає, що допомога не є субсидією, а інструментом, що використовується на умовах, які забезпечують повернення інвестицій.
|
3. Роль Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у системі державної допомоги.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), правовий статус якого визначається Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконує подвійну функцію. Його роль не обмежується лише виплатою гарантованих сум вкладникам неплатоспроможних банків.
Функція відшкодування: у разі визнання банку неплатоспроможним, Фонд виплачує вкладникам гарантовану суму, що є ключовим механізмом захисту інтересів громадян та запобігання паніці.
Функція санації (фінансової підтримки): згідно зі статтею 43 цього Закону, ФГВФО може надавати фінансову підтримку приймаючим банкам, які беруть на себе зобов'язання неплатоспроможного банку. Це дозволяє ефективно виводити неплатоспроможні фінансові установи з ринку, зберігати їхні активи та мінімізувати збитки для держави та вкладників. Важливо, що ця підтримка надається на конкурсній основі, що забезпечує прозорість та ефективність використання коштів Фонду.
На сьогоднішній день спосіб, розмір та умови фінансової підтримки визначаються відповідно до Положення про надання ФГВФО фінансової підтримки приймаючому або перехідному банку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 11.12.2023 № 1584.
4. Механізми капіталізації: пряма участь держави.
У випадках, коли банк потребує не тимчасової ліквідності, а радикального посилення капіталу, застосовується механізм капіталізації за участі держави. Основні положення цього процесу закріплені у Законі України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків». Відповідно до цього Закону, держава може стати акціонером банку шляхом придбання його акцій. Це є найбільш глибокою формою державної допомоги.
Капіталізація, як правило, супроводжується «стрижкою» (bail-in) для інших акціонерів та певних кредиторів. Це означає, що їхні зобов'язання (наприклад, субординований борг) перетворюються на акції або списуються, щоб зменшити фінансове навантаження на державу. Це є елементом принципу зворотності, оскільки частина ризиків перекладається на приватних інвесторів. Метою капіталізації є відновлення платоспроможності, посилення капітальної бази та підготовка банку до подальшої приватизації, що дозволяє державі повернути свої інвестиції.
Закон України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» припиняє свою дію 01 серпня 2026 року, оскільки він був запроваджений як тимчасовий захд для вирішення специфічних проблем у банківській системі, які виникли під час економічних криз. Закон є кризовим інструментом, розробленим, щоб надати банкам і державі спрощені та прискорені механізми для рекапіталізації в умовах, коли стандартні процедури були б надто довгими та складними. Встановлення чіткого кінцевого терміну його дії стимулює швидке впровадження необхідних заходів і запобігає постійному використанню спрощених процедур, що могло б нести ризики для фінансової стабільності. Після закінчення дії цього закону банківська система повернеться до регулювання за звичайними правилами, які встановлені в Законі України «Про банки і банківську діяльність». Це дозволить забезпечити стабільність, прозорість і передбачуваність банківського сектору в довгостроковій перспективі. Тимчасові спрощення можуть створювати певні ризики, тому їх застосування обмежене в часі.
Після 01 серпня 2026 року банки втратять можливість використовувати спрощені механізми, передбачені цим Законом. Зокрема, процеси збільшення статутного капіталу за участі держави відбуватимуться згідно з традиційним законодавством, що включатиме повний спектр регуляторних вимог, процедур погодження та державної реєстрації. Якщо банку знадобиться реорганізація, він буде змушений пройти всі етапи, передбачені стандартними законодавчими нормами, що може бути більш тривалим процесом. Надання державної допомоги також відбуватиметься за іншими законами, які не передбачають спрощень, що зробить процес більш бюрократичним і тривалим. Отже, скасування цього закону ознаменує завершення періоду надзвичайних заходів і повернення до більш суворого, але стабільнішого регулювання банківської діяльності.
Розширте можливості управління законодавчими, судовими та інформаційними ризиками з LIGA360. Завдяки повному доступу до оновлених нормативних актів та аналітичних матеріалів, ваша компанія може ефективно реагувати на регуляторні зміни та уникнути потенційних фінансових втрат. Замовте індивідуальну презентацію та переконайтеся, як LIGA360 може сприяти вашому бізнесу.
5. Забезпечення балансу інтересів: держава, платники податків та власники.
Найважливішим аспектом правового регулювання є забезпечення балансу інтересів, які часто є протилежними.
Захист інтересів держави та платників податків: правові норми мають гарантувати, що державні кошти, використані для порятунку, будуть повернені. Законодавство має чітко визначати, що держава має право вимагати відшкодування витрат, а також встановлювати посилену відповідальність власників та керівництва банків, які довели їх до неплатоспроможності. Закон України «Про банки і банківську діяльність» передбачає можливість притягнення до цивільно-правової відповідальності пов'язаних осіб, що є важливим інструментом для відшкодування збитків.
Відповідальність власників: для запобігання «моральному хазарду» ключовою є концепція відповідальності. Власники, які приймають надмірні ризики, повинні нести фінансові втрати.
6. Захист прав вкладників, кредиторів та конкуренції.
Захист вкладників: надання державної допомоги спрямоване на збереження довіри до банківської системи. ФГВФО забезпечує відшкодування вкладів у межах, встановлених законом, що є основою цього захисту. Правові норми мають забезпечувати прозорість та оперативність виплат, а також захист прав усіх кредиторів у процесі ліквідації чи реорганізації банку.
Інші кредитори: правові норми мають забезпечувати, щоб державна допомога не створювала несправедливих переваг для одних кредиторів за рахунок інших. Принцип «bail-in» допомагає розподілити втрати між усіма зацікавленими сторонами.
Конкуренція: державна допомога може спотворити ринок, надаючи банку-одержувачу несправедливі переваги. Щоб запобігти цьому, правові норми мають містити чіткі критерії для надання допомоги. Закон України «Про захист економічної конкуренції» та інші норми антимонопольного законодавства мають враховуватися.
7. Проблеми та виклики: «моральний хазард» та непрозорість.
Головним викликом є боротьба з «моральним хазардом». Банки, знаючи про можливість отримання допомоги, можуть бути схильними до прийняття надмірних ризиків. Це вимагає посилення наглядової функції НБУ, що здійснюється через стрес-тестування, інспекційні перевірки та посилені вимоги до капіталу. Ще одним викликом є потенційна непрозорість прийняття рішень. Правові норми мають мінімізувати дискрецію посадових осіб та забезпечувати максимальну публічність, що є запорукою мінімізації корупційних ризиків.
8. Перспективи розвитку законодавства: гармонізація з ЄС.
У контексті європейської інтеграції України важливим завданням є гармонізація національного законодавства з відповідними директивами та регламентами ЄС, зокрема Директивою 2014/59/EU про відновлення та врегулювання діяльності банків. Це дозволить:
Впровадити уніфіковані стандарти врегулювання діяльності банків (bank resolution).
Запровадити більш чіткі та прозорі процедури прийняття рішень.
Посилити відповідальність та механізми відшкодування збитків.
9. Висновок: Досягнення балансу як стратегічна мета.
Державна допомога банкам - це важливий, але надзвичайно відповідальний інструмент. Законодавство України надає необхідну правову базу для його застосування. Однак для забезпечення довгострокової стабільності, захисту інтересів усіх учасників ринку та запобігання системним ризикам необхідне її подальше вдосконалення. Ключовою стратегічною метою є досягнення балансу: надання допомоги має бути достатнім для порятунку системи, але не настільки великим, щоб спотворити ринок і створити певні ризики. Лише за умов повної прозорості, ефективного контролю та гармонізації з міжнародними стандартами державна допомога зможе виконувати свою ключову функцію - захищати економіку, не ставлячи її під загрозу.
Марина Борисенко, старший юрист EVERLEGAL
Олександра Грачова, молодший юрист EVERLEGAL
