Як Україні вийти з "сировинної" ролі: курс на переробку

Через повномасштабне вторгнення сфера надрокористування зазнала значних негативних змін. Приклади з незаконним видобутком бурштину чи діяльністю копанок свідчать про високі ризики криміналізації галузі на місцевому рівні. Як Україні організувати ефективне використання власних ресурсів? 

Мінерально-сировинна база 

Відповіді варто шукати у Загальнодержавній програмі розвитку мінерально-сировинної бази України до 2030 року, затвердженій Законом від 21.04.2011 № 3268-VI (зі змінами 2012 та 2024 років). 

У 2011 році мінерально-сировинну базу визначали як сукупність розвіданих і попередньо оцінених запасів корисних копалин і супутніх компонентів, придатних для використання в економіці за умови отримання достатньої економічної вигоди для розширеного виробництва та забезпечення економічної безпеки держави. Пізніше визначення було уточнено: тепер до мінерально-сировинної бази належать родовища корисних копалин (у тому числі техногенні), а також відходи їх видобутку та перероблення, придатні для промислового використання. Формується вона шляхом геолого-знімальних, пошукових і розвідувальних робіт. Сьогодні в надрах України розвідано близько 8,8 тис. родовищ промислового значення майже за 100 видами копалин. 

За ст. 5 Кодексу України про надра техногенні родовища - це місця накопичення відходів видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені та мають промислове значення. Вони можуть виникати й через втрати під час зберігання, транспортування чи використання продукції. Усі родовища із промисловими запасами становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а попередньо оцінені - резерв цього фонду. 

І Програма 2011 року, і її редакція 2025-го відзначають вагомість мінерально-сировинної бази України у світовому вимірі. У надрах виявлено близько 20 тис. родовищ і проявів 117 видів копалин, з яких 8290 родовищ і 1110 об'єктів обліку за 98 видами мають промислове значення та внесені до державного балансу. Нині розробляються 3349 родовищ. 

Мінерально-сировинний комплекс формує значну частку ВВП. З ним пов'язані близько 48 % промислового потенціалу країни та до 20 % трудових ресурсів; за сприятливих умов ці показники можуть зрости до 60 %. 

Мета Програми узгоджується з європейськими принципами сталого розвитку: задовольняти потреби нинішнього покоління у ресурсах, не позбавляючи цього права майбутніх. При цьому йдеться не лише про видобуток, а й про розвиток виробництва продукції з мінеральної сировини. 

Цю ж логіку відображає і Регламент Європарламенту Critical Raw Materials Act, що набрав чинності у квітні 2024 року. Він визначає потребу ЄС у зменшенні залежності від імпорту, посиленні стійкості ланцюгів постачання та диверсифікації джерел критичної сировини, зокрема шляхом міжнародного партнерства. 

У цьому контексті Україна вже уклала Меморандум про стратегічне партнерство у сфері мінеральної сировини з ЄС та Меморандум із США щодо співробітництва у сфері критичних ресурсів для енергетики, нацбезпеки та економічного розвитку. 

З огляду на наявний ресурсний потенціал, це створює передумови для нарощування промислових потужностей на основі стратегічної та критичної сировини. Програма акцентує: інтеграція у глобальні ланцюги постачання можлива завдяки сучасним технологіям, розвитку переробки та рециклінгу. Питання лише в тому, чи створено належні умови для досягнення цих завдань. 

Інвестиції та пріоритетні проекти 

Залучення інвесторів із України, країн Організації економічного співробітництва та розвитку та держав-партнерів за меморандумами має забезпечити сталий розвиток економіки. Програма ставить завдання створити в Україні сталу ланку виробництва високотехнологічної продукції й компонентів для «зеленої» економіки. 

Серед ключових напрямів: 

• титан - відновлення виробництва повного циклу, перехід від експорту концентратів до експорту продукції з доданою вартістю, а надалі - виробництво металевого титану для потреб авіакосмічної, оборонної та атомної промисловості; 

• рідкісні та рідкісноземельні метали - створення підприємств із видобутку та перероблення берилію, виробництва діоксиду й металевого цирконію; 

• літій та графіт - комплексні проекти з розроблення родовищ і створення потужностей для виробництва матеріалів, необхідних у літій-іонних акумуляторах та електромобілях; 

• графен - перспективне виробництво для новітніх технологій акумуляторів; 

• поліметали - сучасні потужності для перероблення руд свинцю і цинку, афінажного виробництва сплавів золота. 

Для реалізації цих напрямів Програма передбачає низку першочергових заходів: 

• укладання угод про підтримку значних інвестиційних проєктів із держгарантіями та податковими преференціями; 

• проведення аукціонів та конкурсів із залученням інвесторів до проектів видобутку стратегічних і критичних копалин із вимогою локалізації переробки; 

• створення національного інноваційно-наукового центру для розвитку передових технологій; 

• виконання Меморандуму з ЄС (2021) та Меморандуму зі США (2024), спрямованих на інтеграцію України у глобальні ланцюги постачання критичних матеріалів, представлення українських проектів на європейських і міжнародних платформах та залучення іноземних інвестицій. 

Таким чином, Програма пропонує комплексний підхід: від видобутку і локалізації переробки до інтеграції українських підприємств у міжнародні альянси та ринки з високою доданою вартістю. 

Стратегічні та критичні копалини 

14 липня 2025 року Кабінет Міністрів  затвердив переліки корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення і переліків ділянок надр (родовищ корисних копалин) стратегічного та (або) критичного значення (постанова №845). До стратегічних віднесено алюмінієві, берилієві, мідні, нікелеві, ніобієві, стронцієві, танталові, титанові, уранові, цирконієві руди та флюорит. До критичних - ширший перелік, що охоплює 30+ позицій: від літієвих і рідкісноземельних руд до цинку, цезію, телуру, калійної солі. 

Прийняття постанови стало частиною виконання зобов'язань у межах Ukraine Facility Plan. Документ відображає роль України у забезпеченні Європи критично важливою сировиною: у країні зосереджено 22 із 34 копалин, визначених ЄС як критичні. Україна входить до десятки світових виробників титану, цирконію, графіту та марганцю, а також має підтверджені запаси літію, берилію, рідкісноземельних елементів і нікелю.  

За оцінками спеціалістів, виявлених запасів достатньо для: 

• виробництва акумуляторів потужністю 1 000 ГВт/год для близько 20 млн електромобілів; 

• забезпечення 15-річного світового виробництва титану; 

• випуску 100 млн тонн фосфорних добрив - на понад 30 років внутрішнього споживання. 

Втім, розвиток галузі гальмують втрати від окупації Криму (титанові потужності), бойові дії, ризики інвестування та брак кадрів. 

Україна та ЄС погодили дорожню карту з 21 заходу у сфері критичної сировини на 2023-2024 роки. Її мета - інтеграція України у ланцюги створення доданої вартості, розвиток «зелених» технологій та зміцнення стратегічної автономії ЄС. У цьому процесі ключову роль відіграють Європейський сировинний альянс (ERMA) та Європейський акумуляторний альянс (EBA250), які відбиратимуть інвестиційні проекти для фінансування. 

Подальший поступ залежить від: залучення інвестицій у сучасні технології перероблення; підготовки кадрів; спрощення дозвільних процедур і скорочення строків запуску виробництв; ефективного регулювання для декарбонізації сектору (зокрема виробництва «зеленої» сталі); прозорості видобувної галузі, зокрема через участь України в Ініціативі прозорості видобувних галузей (EITI). 

Що стосується останньої, то Україна приєдналася до неї  у 2013 році, а з 2015-го щорічно публікує звіти про кількість компаній у секторі, обсяг сплачених податків і відкритість їхньої діяльності. Для підготовки таких звітів обирається незалежний адміністратор. Правовою основою є Закон «Про забезпечення прозорості у видобувних галузях». Важливим кроком у напрямі відкритості стала відміна СБУ обмежень на розкриття даних про запаси та видобуток корисних копалин (наказ №207 від 29.05.2025 вніс зміни до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю). Це дозволило оновити на порталі EITI довідник корисних копалин загальнодержавного значення, переліки яких затверджені постановою Кабміну від 28.05.2025 №827, і зняти одну з головних перешкод для виконання міжнародних стандартів прозорості. 

Чого очікувати надалі 

Україна має всі передумови для розвитку власної мінерально-сировинної бази: законодавчу основу, інструменти залучення інвестицій, податкові стимули, кадровий потенціал та значні запаси надр. Водночас сам факт наявності ресурсів не гарантує економічного зростання. 

Ключові умови успіху полягають у забезпеченні прозорих і чітких правил - від етапу розвідки до завершення видобутку та рекультивації, включно з роботою з техногенними родовищами. Важливу роль відіграють екологічні процедури, які мають застосовуватися у повному обсязі, а не формально спрощуватися. У цьому контексті працює новий Закон «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення», що з 8 серпня 2025 року запровадив процедуру єдиного дозволу для надрокористувачів. Вона покликана полегшити отримання погоджень, забезпечити відповідність стандартам ESG та сприяти сталому розвитку. 

Не менш значущими є розвиток енергетичної та транспортної інфраструктури, ефективний контроль за тіньовим видобутком і збутом сировини, формування сталої судової практики й регуляторних процедур. Науково обґрунтовані технології з перероблення та рекультивації, використання техногенних родовищ і повторна утилізація ресурсів мають стати частиною державної політики. 

В умовах війни держава повинна виступити гарантом для інвесторів, організувати прозоре звітування у сфері надрокористування та забезпечити справедливий розподіл рентних платежів і податків. Лише поєднання цих чинників дозволить перетворити багаті надра України на реальний драйвер економічного розвитку.